Тернопільський хлібокомбінат вперше за останні роки отримав прибутки,

У кімнаті, де встановлено комп’ютер, який керує млином, – тихо і спокійно. Тільки на спеціальному щиті миготять зелені лампочки. Але варто вийти за двері – потрапляєш у вир шуму від численних механізмів. Структура млина доволі складна — виробництво займає кілька поверхів. Зерно, аби перетворитися на борошно, проходить кілометри труб та десятки верстатів. Як це відбувається, ми побачили на Тернопільському хлібокомбінаті. Відсвяткувавши 25-річний ювілей, він нині переживає справжнє відродження. Сплачено за всіма статтями Відновити марку, яку мав колись комбінат, — таке завдання поставило перед собою нове керівництво. — Ми взяли напрям на ефективність виробництва, — каже директор хлібокомбінату Петро Волошин. — Щоб підприємство розвивалося і було прибутковим, воно щодня має переробляти 2,5 т зерна. Ми цього поки що не досягли, але вирвалися з тієї прірви, в якій були ще на початку року. У І кварталі підприємство вперше отримало прибутки — до 80 тис. грн. І це при тому, що в кінці 2005 р. воно мало 277 тис. грн кредиту, який треба було негайно повернути, а заборгованість по зарплаті становила 212 тис. грн. Були борги і в платежах до бюджету, і з ПДВ, і у сплаті за комунальні послуги. Сьогодні, каже директор, за всіма цими статтями все сплачено. Працівники комбінату, з якими ми спілкувалися, казали, що такими результатами треба завдячувати змінам, які ініціював теперішній директор. Повертати ринки збуту непросто Нині, за словами П.Волошина, комбінат вже почав виходити на позиції лідера в західному регіоні. Пшеницю підприємство бере з Тернопілля, Хмельниччини та Рівненщини. А борошно реалізовє, окрім названих областей, — на Закарпатті, Івано-Франківщині, Чернівеччині та Львівщині. — Ми працюємо над тим, щоб отримати сировину для завантаження потужностей комбінату, — продовжує директор. — Зізнаюся, що повертати втрачену славу та ринки збуту непросто. Бо нині кожен хоче мати відомого і надійного партнера. Борошно хлібокомбінат нині фасує у різну тару — від 50-кілограмових мішків до 2-кілограмових пакетів. Його постачають і на хлібозаводи, і в торговельні мережі. Крім того, поруч із прохідною, на вул. Гайовій, відкрили фірмовий кіоск. Там можна також придбати висівки та манну крупу. — Ми плануємо розширити збут за рахунок виїзної торгівлі, — каже директор. — Купимо КамАЗ. Вивозитимемо ним продукцію у райони. З часом обладнаємо у великих містах мережу фірмових магазинів. Все — для виробників Аби втілити плани, на комбінаті переорієнтували роботу відділу реалізації. Основний крок — укладання прямих угод із товаровиробниками. — Ми повинні знати площі посівів в кожному товаристві чи фермерському господарстві, — каже директор. — Товаровиробникам, у свою чергу, має бути відомо, що є таке підприємство, яке готове будь-коли прийняти на зберігання і переробку їхнє зерно. Причому ми встановлюватимемо ціни, які будуть вигідні людям. Передбачатимемо також пільги в оплаті за наші послуги. До речі, комбінат може сушити не лише пшеницю, а й ріпак. Крім того, там облаштовують склад для сушіння і зберігання пивоварного ячменю. А вигідне розташування — поруч із залізницею — дозволяє брати сировину з інших областей і туди ж відправляти продукцію. У планах — запуск лінії з виробництва круп. — Навколо Тернополя — близько 200 міні-млинів, — каже директор. — Це створює чимало проблем. Ми не проти конкуренції, але вона має бути чесною. Наше підприємство державне, а тому у нас дуже суворий контроль за якістю продукції. Це, у свою чергу, “тягне” значні витрати. Відтак нам важко конкурувати з приватниками, вимоги до товару яких нижчі. А вони, викидаючи на ринок дешеву, хоч і не таку якісну, продукцію, збивають ціну. Більше того, вже з’являються підробки, марковані як вироби нашого комбінату. Вимоги до якості продукції мають бути рівними для всіх, тоді не буде таких порушень, каже директор. Жодні проблеми його не зупиняють. Адже П.Волошин вважає, що державні підприємства теж можуть пристосуватися до ринкових умов і ефективно працювати. Довідка “RIA плюс” У 1944 р. у Тернополі заснували контору “Південь-заготзерно”. Згодом її переформували у “Реалбазу хлібопродуктів”. У березні 1981-го на її базі створили зернопереробне підприємство — Тернопільський хлібокомбінат. У 2003 р. комбінат мав 520,4 тис. грн збитків, у 2004 р. — 609,4, у 2005 р. — 1 млн 554,7 тис. грн. Із січня 2006 р.підприємство переробило 7400 т зерна (за весь 2005 р. — 6900 т). У квітні там планують переробити не менше 3000 т зерна. А загалом за рік — не менше 30 тис. т зерна. Нині на хлібокомбінаті працюють 180 чоловік. З березня 2006 р. вони перейшли на повний робочий тиждень. Затримок у зарплаті на підприємстві немає.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google