Партнер рубрики

Усіх об'єднала війна: у Тернополі показали фільм про 105-у бригаду тероборони (РЕПОРТАЖ)

Юлія Іноземцева

У День Незалежності України в Тернополі презентували документальний фільм про 105-ту окрему бригаду територіальної оборони за участі бійців та їхніх родин.
Також військових нагородили різними відзнаками й подяками за сумлінну службу, сміливість та захист Батьківщини.
Журналісти «20 хвилин» побували на дійстві.
Що цікавого там відбувалось – у репортажі!

Захід стартував о 12 годині. У залі зібрались десятки людей. Військовослужбовці 105-ї бригади тероборони сьогодні мужньо захищають та боронять українську землю від російського окупанта, наголосив ведучий Андрій Оленин.

Відео дня

Перед початком заходу молитву звершив військовий капелан бригади Євген Флиста. Присутні разом помолилися за полеглих воїнів, які віддали життя за Україну під час повномасштабної війни. Їх також вшанували хвилиною мовчання.

– Вітаю усіх з цим величним святом – Днем Незалежності. Сьогодні ми зробили ще один крок, який наближає нас до вирішальної Перемоги. Я вітаю усіх вас, побратими. Хочу, щоб наша молитва стала не лише благословенням, але й молитвою пам’яті за тих, хто кращий від нас і віддав найцінніше – своє життя. Заради них ми не маємо здаватися й опускати руки. Ми повинні ставати все сильнішими і загартованішими. І пам’ятати, що без Божої сили ми ніколи не переможемо, – наголосив отець Євген.

Вручили відзнаки, декому – посмертно…

До слова запросили очільника Тернопільської обласної військової адміністрації Володимира Труша. Він розповів про створення 105-ї окремої бригади ТРО. За словами пана Труша, з 24 лютого 2022 року в угрупування вже набирали бійців. Брали лише вмотивованих хлопців, за яких «буде не соромно» та які без страху боронитимуть нашу державу.

Спершу територіальна оборона мала виконувати зовсім інші функції. Зокрема, 105-а бригада мала знаходитись у Тернополі на випадок, якщо ворог увійде у місто. Проте, війна не запитує про плани, тож військовослужбовці з перших місяців воюють на передових позиціях.

Почесною відзнакою від Тернопільської ОВА Володимир Труш посмертно нагородив Героя України Сергія Короля. Її вручили батькові бійця Володимиру. Також відзначили тернопільську письменницю, художницю та ілюстраторку Ганну Осадко – дружину полеглого військового бригади Олександра Осадка. Нагороди отримали й молодші сержанти Михайло Онишко та Юрій Трохименко, а ще солдат Олег Дубовий.

Останній не зміг особисто бути присутнім, адже наразі перебуває на лікуванні після травми у Сполучених Штатах Америки. Однак, чоловік записав відеозвернення для своїх побратимів.

Бійців бригади привітали перший заступник голови Тернопільської облради Володимир Болєщук та міський голова Сергій Надал. Військовослужбовцям та військовослужбовицям вручили нагрудні знаки за мужність при виконанні службових обов’язків, почесні грамоти і грошові премії від обласної ради. Мер Сергій Надал нагородив тероборонців подяками, нагрудними знаками, а декого – наручним годинником. Для бригади передали й футболки з їхнім логотипом. А сюрпризом стало, що від закладів культури бригаді подарували дрон. Кошти на нього збирали під час мистецьких заходів.

Завітали на дійство ще двоє гостей – начальник Регіонального управління сил територіальної оборони «Захід» Олександр Кяго та заступник командира 105-ї окремої бригади тероборони, полковник Сергій Скрепецький. З нагоди Дня Незалежності вони нагородили особовий склад відзнаками й грамотами.

– Я маю честь керувати бригадами Західного регіону, які виконують обов’язки на фронті. Впевнений, що 105-та бригада – одна із найкращих. Я хочу подякувати усім військовим, які доєднались до захисту України. Ми ще знімемо фільм про кожну з бригад та розкажемо їхні історії, – сказав Олександр Кяго.

Захищати Україну – це геройство

Далі для усіх учасників заходу відбулась прем’єра документальної кінострічки «На день ближче до Перемоги». Спойлер: це остання фраза, яка прозвучить наприкінці фільму. У ньому показані 16 історій військовослужбовців 105-ї бригади тероборони, а також членів їхніх сімей, волонтерів та цивільних, які допомагають армії. Деякі інтерв’ю записували на передовій, інші – вдома у захисників чи у Тернополі. Під час показу стрічки глядачі не могли стримати сліз. Багато хто плакав.

Одна з історій, яку розповіли творчі фільму, присвячена стрільцю бригади із позивним «Жмеринка». Під час бою військовий отримав серйозні поранення. Лікарям довелось ампутувати йому обидві руки.

– На правій руці розсікло м'яз, а на лівій – розламало кістку. Прибіг медик, наклав мені турнікети. Було дуже боляче. Прийшов до тями у Харкові, в реанімації. Через некроз ампутували обидві руки. Коли усвідомив, попросив телефон. Набрав до дружини і сказав, що без рук, – поділився боєць.

Наразі вся фізична робота по дому лягла на дружину та батьків «Жмеринки». Подружжя їздить на реабілітацію у медзаклади в різних містах, додала нам його кохана Ірина. Попри все, що сталося, боєць не жаліє про минуле. Він каже – захищати Україну був його усвідомлений вибір, і це геройство. «Ти розумієш, що можеш назавжди залишитися з інвалідністю, але далі робиш свою роботу, бо від тебе багато чого залежить. Бійцям, які отримали поранення, я бажаю терпіння, миру та одужання. А всім захисникам – сміливості боронити державу і сім’ї. А я буду посміхатись попри все», – цитата «Жмеринки» з фільму. Йому аплодували стоячи (ми обмінялись контактами із бійцем і його дружиною. Тому невдовзі історію захисника читайте на сайті «20 хвилин»).

Ще одна історія зі стрічки – про кухарку бригади Марічку. Жінка 10 років працювала майстринею у Тернопільському вищому професійному училищі ресторанного сервісу і торгівлі. Навчала студентів, як готувати вишукані та смачні ресторанні страви. З перших днів повномасштабної війни жінка почала волонтерити та готувати їжу для бійців 105-ї бригади. З травня 2022-го вона у ЗСУ.

У війську, розповіла журналістам пані Марічка, меню «не ресторанне», а кухня – у польових умовах.

– У нас на столі цілий день є соки, печиво, булочки, вафлі. Хлопці люблять солоденьке. Я стараюся приготувати їм щось смачне. Якось навіть вареники з сиром ліпила на замовлення. Хлопці дякують і кажуть, що готую смачніше, ніж вдома. Тоді я відчуваю, що потрібна і на своєму місці, – додала.

Наостанок історія про командира взводу «Танцора». У мирному житті він був головним балетмейстером Тернопільської обласної філармонії, керівником академічного ансамблю танців «Надзбручанка», викладав у мистецькому фаховому коледжі імені Соломії Крушельницької. Коли стартувала війна, чоловік не міг сидіти вдома і «переховуватись по підвалах». Вже вранці, 25 лютого 2022 року вирушив у центр комплектування. Зараз за плечима військового великий бойовий досвід. Жартує: попри те, що кардинально змінив стиль життя, навіть у війську співає і танцює.

– День, який мені запам’ятався найбільше – це, напевно, важкий день обстрілів, коли загинув перший побратим. Ми тоді стояли разом на локації з десантом. Я ще не знав, як з цим справлятися. Військові «зацементовують» біль у серці. Тоді загинув Саша Осадко, побратим, – не стримує сліз військовий (з «Танцором» ми теж домовились про інтерв’ю. Слідкуйте за оновленнями на сайті!)

Загалом фільм розповідає про представники різних професій, яких об'єднала війна, спогади, бойовий дух. На завершення дійства начальник служби зв'язків з громадськістю у 105-й окремій бригаді територіальної оборони Юрій Кульпа подякував тим, хто долучився до створення кінострічки.

– Багато сил вкладено і часу. Багато кілометрів подолано. Але мені настільки це легко вдалося, повірте! Немало робіт доводилося робити в житті, але це було найлегше завдання, – сказав він.

На завершення учасникам фільму та їхнім рідним вручили квіти. За словами Юрія Кульпи, невдовзі документальну стрічку «На день ближче до Перемоги» можна буде переглянути у соцмережах. Дійство закінчив старший сержант Юрій Футуйма. Він виконав пісню «Перемога твоя і моя».