У Тернополі створили клуб для мам дітей з інвалідністю

- Матері, які виховують дітей з інвалідністю часто дискредитуються в щоденному житті. Їх реальність набуває разючого поділу - "до" та "після" хвороби дитини. Колишні інтереси забуваються, обмаль часу на себе, постійні пошуки нової інформації, пов'язаної із знаходженням шляхів покращення життя дітей з інвалідністю, частий депресивний стан - все це негативно відображається на самопочутті та здоров'ї жінки, - зазначає Олена Коваль. - Тому, вважаю за необхідне створення такого клубу, де б кожна з бажаючих матерів, яка виховує дитину з інвалідністю в Тернополі, змогла оптимізувати свій внутрішній стан. Ми хочемо створити неформальну, довірливу атмосферу, як вдома.

Простіше кажучи, потрібно витягнути мам з того замкненого простору, щоденної рутини, у якій багато хто перебуває, щоб вони мали нові знайомства, могли ділитися власним досвідом в колі однодумців. Особливо це буде корисним тим мамам, у кого ще дуже маленькі діти, які ще не мають досвіду, ще не до кінця знають своєї ролі у допомозі такій дитині, з чого черпати сили; чи мами, в кого діти лежачі, вони практично не виходять з дому, для них банально вийти в кафе — це вже подія. Психологи радять не замикатися в собі, виходити "в люди". Адже від емоційного стану мами багато в чому залежать емоції дитини.

Для жінок плануються проводити майстер-класи за участі професійних психологів, арт-терапевтів, семінари-тренінги, зустрічі з відомими людьми, неформальні зустрічі, пікніки, публічні заходи, щоб розказати громадськості про справжнє життя сімей, які виховують дітей з інвалідністю, привернути їхню увагу до гострих проблем.

- Ми плануємо зробити цикл зустрічей і з мамами з інших міст, які ділитимуться своїми історіями, своїми переживаннями, своїм досвідом, розкажуть, що їм допомагає в кризовий момент, чим вони зараз займаються, даватимуть свої поради, адже інформаційна підтримка для батьків, які залишаються сам на сам зі своїми проблемами, є дуже важливою, - каже Олена Коваль. - Адже коли в сім'ї народжується дитина з інвалідністю, ніхто не говорить, як жити, що робити.

Зустрічі планують організовувати раз на місяць. Локації будуть обирати різні.

З ентузіастами уже погодилися співпрацювати психолог та арт-терапевт, тож зустрічі у клубі стануть не просто відпочинком за чашкою кави, а і практичною допомогою у вирішенні нагальних проблем.

Перше зібрання неформального жіночого клубу “Я поруч” планують провести у березні.

Більше інформації про цілі і завдання клубу і анонси наступних зустрічей шукайте на сторінці проекту “Життя без меж” у Фейсбук.

Долучитися до жіночого клубу можна, написавши в приват на сторінці у Фейсбук Олені Коваль (Helen Koval).

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google