У Тернополі живе справжній імператорський пекінес
- Це не собака, це моя пристрасть, моя любов, - захоплено розповідає Інна Бережна. – Раніше навіть не знала, що існує порода імператорський пекінес. Але, коли вперше побачила, то закохалася на все життя.
Знайомство з кобелем Орландо, якого тепер усі кличуть Ципою, відбулося п’ять років тому в сонячній Ялті.
- Похожого дня ми із трирічним сином Єгоркою прогулювалися набережною, - розповідає пані Інна. – Неподалік знаходиться собачий ринок. Я з цікавості вирішила подивитися. Мій погляд раптово зупинився на двох цуценятах, пухнастих, чимось схожих на колобків. Як тільки побачила, твердо вирішила, що хочу цього пса.
- Дівчина із собачого розпліднику розповіла мені загадкову історію походження цього пухнастого аристократу з великими, але дуже красивими очима, - продовжує Інна Бережна. – За легендою, давним-давно могучий король-лев подарував своє серце прекрасній маленькій мавпі. Він попросив у покровителя звірів А-Чуа дозволу на такий нестандартний шлюб. Той спочатку відмовив, але потім, споглядаючи невимовне горе закоханих, погодився. Зрештою А-Чуа поставив умову: лев змушений був пожертвувати цьому коханню своєю силою та могутністю, ставши таким же за розміром, як і мавпочка. Цар не міг відмовити, і на все життя подарував своє серце коханій. Плодом цієї любові і став пекінес. Знаєте, наш Ципа і справді схожий на льва своєю розкішною «гривою», а на мавпу – кумедною мордою та розумними очима.
У нових господарів царський пес прижився з перших днів. За розповіддю пані Інни, він – дуже чемний: ніколи не гриз ні меблів, ні взуття – видно, що інтелігент! Недаремно, мабуть, саме цих пекінесів впродовж багатьох віків тримали при дворі китайські імператори. Традиційно вважалося, що собаки цієї породи приносять в дім багатство та щастя. Саме тому багато китайців, ризикуючи власним життям, хотіли викрасти імператорських улюбленців.
- Ми не брали Ципу заради статусу чи щоб похизуватися перед знайомими, - наголошує жінка. – Хоча він має дуже знаменитий родовід, у нього навіть є клеймо, яке підтверджує його благородне походження. То була просто любов з першого погляду. За роки життя він став для нас членом сім’ї. Я б не проміняла його ні на що у світі.
Тернополянка стала для пекінеса другою мамою. З усієї родині він саме її вибрав своїм господарем, тому завжди прислухається до всіх слів.
- Я із самого маленького вчила Ципу, як пристосуватися до життя, - додає пані Бережна. - Ніби маленькій дитині, показувала, як правильно їсти, як доглядати за собою, де мити лапки, як купатися, коли потрібно гуляти. Він дуже звик до мене, а я до нього. У якому б настрої я не поверталася увечері з роботи, Ципа радісно зустрічає мене, облизує. І відразу забуваються всі проблеми та буденні негаразди. Спить пухнастий колобочок тільки там, де і я. А як він сумує та скавчить, коли я їду кудись за місто на декілька днів! Словами не передати. На це незвичайне створіння навіть сердитися не виходить. Його розумні очі так і випромінюють доброту та любов. У такі моменти почуваєшся надзвичайно щасливим, що є істота, яка щиро любить тебе просто за те, що ти є.
Імператорський пекінес дарує своїм господарям море радості. Але він також потребує ретельного догляду за собою.
- Щодня обов’язково вичісую Ципі пухнасту шерсть, - продовжує тернополянка. – Узимку стрижемо його раз у півтора-два місяці, а от влітку, коли на вулиці спекотно, стрижка – єдине спасіння для цієї тварини. Оскільки собака практично немає носика, йому дуже важко дихати. Узагалі порода імператорський пекінес не витримує великих фізичних навантажень. Він, скоріше, - декоративна тварина, аніж хоробрий захисник. Доглядаючи за таким пекінесом, потрібно також слідкувати за очима та вухами, бо то є для них проблемними зонами.
Пані Інна та інші члени родини вигулюють Ципу тричі на день. Прогулянка на свіжому повітрі – радість не тільки для собаки та господарів, а й для всіх, хто трапляється на їхньому шляху.
- Діти просто в захваті від нашого красунчика, - посміхаючись додає господиня. – Усі гладять його, фотографуються. Він дуже добрий, тому ніколи не гарчить і не кусається. А ще люди часто запитують, хто то – пес чи кіт, бо в Тернополі зустріти собак цієї породи неможливо. Ципа такий – єдиний!
Собака також обожнює купатися. Після водних процедур пані Інна сушить йому шерсть феном та робить зачіски. А ще в пекінеса є цілий гардероб вбрання. Він має і шикарні футболки, і шапочки, і чудесні комбінезончики. Тож почувається, як справжній модник.
Уночі, коли собака міцно спить, у квартирі роздаються дивні звуки. Гості, які залишаються у родині на ночівлю, часто не розуміють, що коїться.
- Наш Ципа хропить так, як доросла людина, - посміхаючись додає власниця. – Ми вже звикли до того. Також він у нас вміє розмовляти, щоправда, по-своєму, по-собачому. Якщо йому щось не подобається, то він ходить та бурчить щось собі під носа. А коли задоволений – то так «дзявчить», аж ехо йде.
Ципа, як ми дізналися, - особлива собака: він дуже добрий та чутливий, але в той же час перебірливий у виборі половинки. Мабуть, саме тому він досі не може вибрати собі нареченої.
- Ми хочемо знайти нашому улюбленцю підходящу кандидатуру, але всі пошуки суки такої ж породи недалеко від Тернополя виявилися марними, - каже пані Бережна. – Злучати якби з кимось не хочеться, та й Ципа в нас дуже вибагливий. Впевнена, коли він зрештою зустріне свою кохану, то, як і в легенді, подарує їй своє серце на все життя.
Наталія БУРЛАКУ
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Сьогодні у Тернополі
Найчастіше
Ваші відгуки про послуги у Тернополі
