Ухилянти на Тернопільщині: коли стан здоров’я чи релігія не рятують від реальної тюрми

Аналіз вироків показує: реальне покарання за ухилення від мобілізації отримують не лише ті, хто свідомо уникає служби, а й люди з обмеженою придатністю до війська чи особливими сімейними обставинами. Суд оцінює обставини, але закон у період особливого стану передбачає покарання за ухилення від призову.

«20 хвилин» проаналізували березневі вироки, які проголошують ухилянтам суди на Тернопільщині. Покарання різні — від умовного терміну до трьох років в’язниці. 

Чи враховують суди стан здоров’я, релігійні переконання чи сімейні обставини, і як це впливає на рішення судів, дізнавалися «20 хвилин». 

Ми, нагадаємо, вже розповідали, що якщо раніше суди в переважній більшості випадків призначали ухилянтам умовні терміни, зараз як мінімум половина засуджених отримує реальні роки тюрми.

Стан здоров’я і обмежена придатність

5 березня Борщівський райсуд розглядав справу Володимира Б., якого звинуватили в ухиленні від мобілізації. 

Володимир Б., уродженець Борщівського району, опинився у складній ситуації через стан здоров’я. У серпні 2023 року він пройшов військово-лікарську комісію і був визнаний обмежено придатним до служби, а згодом отримав повістку на мобілізацію. Він кілька разів прибував до пунктів призову, але через епілептичні напади та слабке здоров’я його відмовлялися приймати у військових частинах. Володимир кілька разів писав заяви про відмову від мобілізації, пояснюючи, що служба навіть у частинах забезпечення може загрожувати його життю. Свідки підтвердили, що він дійсно намагався виконати обов’язок, але стан здоров’я і реакція командування унеможливили це. 

Суд визнав, що його дії кваліфікуються як ухилення від призову за мобілізацією, але врахував щире каяття і медичні довідки, які підтвердили обмежену придатність до служби та небезпеку для життя у разі залучення до бойових або мобільних частин. 

Суд визнав його винним за ст. 336 ККУ і призначив покарання — півтора року умовного терміну. 

Догляд за мамою

До півтора року умовного терміну 12 березня засудили ще одного мешканця Чортківщини, 47-річного Степана Т., якого слідство звинуватило в ухиленні від мобілізації. 

У травні 2025 року його визнали придатним до військової служби за мобілізацією та видали повістку. Чоловік, як запевняв у суді, двічі приходив до ТЦК та СП, але отримані частини відмовлялися його прийняти. А коли стан матері різко погіршився, Степан не зміг з’явитися за третім викликом 16 травня. 

Суд встановив, що його дії кваліфікують як ухилення від призову за мобілізацією, проте врахував щире каяття та сімейні обставини. Медичні документи підтвердили, що він придатний до служби в частинах забезпечення та навчальних центрах, хоча має хронічні захворювання. Свідки підтвердили, що Степан реально намагався виконати вимоги, але через відмову частин і стан матері це не вдалося зробити. 

Обставини вказують, що чоловік не мав на меті ухилитися від оборони держави, а перешкодили йому сімейні обов’язки. Порушення кваліфікували за ст. 336 КК України як ухилення від призову за мобілізацією. Степан Т. щиро каявся і просив врахувати, що без нього мати залишилася б без догляду. 

Не може служити через релігію

А судовий розгляд за ухилення від мобілізації для Олега Ц., який намагався пояснити відмову служити релігійними переконаннями, закінчився реальним терміном ув’язнення. Вирок проголосили 11 березня у Чортківському райсуді. 

За версією слідства, 20 травня 2024 року Олег Ц. прибув до військово-лікарської комісії та був визнаний придатним до служби у ЗСУ. Того ж дня він отримав повістку для відправлення до навчального центру, однак відмовився її підписати та не прибув до місця призову.

Олег Ц. пояснив суду, що є посвяченим свідком Єгови з 2003 року і його релігійні переконання забороняють брати участь у військових діях та носити зброю. Він не відмовляється від служби в державних установах, готовий виконувати альтернативну цивільну службу, але законодавство під час мобілізації такої заміни не передбачає.

Свідки та документи релігійної громади підтвердили його активну участь у богослужіннях, проповідях та служінні, що свідчить про щирість релігійних переконань. Захисник підкреслював, що справа стосується не ухилення заради особистої вигоди, а реалізації права на свободу віросповідання.

Суд визнав, що обвинувачений був придатний до служби та не мав законних підстав для відстрочки чи броні. Хоча Конституція та міжнародні норми гарантують свободу віросповідання, на період мобілізації на особливий період закон України не передбачає можливості заміни служби альтернативною через релігійні переконання. Відтак, відсутність явки до військової частини підпадає під ст. 336 КК України як ухилення від мобілізації.

Суд також послався на практику Верховного суду та Європейського суду з прав людини: право на релігію не є абсолютним і може обмежуватися в інтересах національної безпеки. Непереборного конфлікту між релігійними переконаннями та обов’язком захищати Вітчизну суд не вбачав.

Визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, — таким було рішення суду. 

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного.

То що з релігійними переконаннями? 

У соцмережах нерідно піднімається шум з гнівними коментарями щодо тих, хто заявляє, що не може служити за релігійними переконаннями. Мовляв, не можуть брати до рук зброю і служити, та говорять про альтернативну службу. 

Про подібний випадок «20 хвилин» писали у листопаді 2024 року. Віктор М. переконував суд, що є віруючим, і що саме з релігійних переконань не може брати до рук зброю. Але отримав три роки тюрми. Апеляційний суд залишив в силі вирок першої інстанції. 

У травні 2025 року ми писали, що належність до певного релігійного об’єднання, віровчення яких не дозволяє виконувати будь-яку військову службу, не є підставою для ухилення від мобілізації та уникнення кримінального переслідування. Так постановив Верховний суд.

Детальніше читайте: 

Верховний суд: служитимуть всі — незалежно від віросповідання

За законом, всі військовослужбовці, навіть члени релігійних організацій, зобов’язані проходити службу. При цьому їм можуть пропонувати посади, які не передбачають прямого контакту з противником — адміністративні чи тилові. Це питання може враховуватися щодо таких людей та їхніх релігійних переконань, повідомив «20 хвилин» помічник начальника відділу з правової роботи Тернопільського зонального відділу військової служби правопорядку Дмитро Гаврішко. 

— За Конституцією, вони зобов’язані захищати державу під час воєнного стану, і релігійні переконання не є підставою для звільнення з військової служби, — пояснив Дмитро Гаврішко. — Раніше існувала альтернативна небойова служба для строковиків, але нині такого виду служби в Україні немає. Закон про мобілізацію не передбачає звільнення військовослужбовців, які за релігійними переконаннями відмовляються брати зброю.

За наявною інформацією кількість людей, які приєдналися до релігійних організацій під час дії воєнного стану в Україні, різко зросла буквально за рік-півтора, кажуть у ВСП.

Юридична довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 336. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період

Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Читайте також:

СЗЧ під час війни: тюрма, «дисбат» чи є альтернатива ув’язненню?

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.