Як французи на Поділлі шляхту проти короля намовляли

Законспірованим агентам вдалося підкупити навіть самого короля - нашого земляка Михайла Вишневецького. Керманич Речі Посполитої, не підозрюючи злого умислу, видав абату де Польм'є диплом королівського інженера. Але ж, прикриваючись саме цим документом, хитрий француз "підкопувався" під самого короля. Зрештою, ми так би й знали лише прізвище дипломата і загальні речі про нього. Але подібну на детектив правду для нащадків зберіг один із супутників Жана де Куртона - Ульріх фон Вердум. Він писав щоденники.
Таємниці змовників
Отож почалася історія з підкупом шляхтичів, аби ті виступили проти свого короля, з попередника Михайла Вишневецького на престолі - короля Яна Казимира.
"Ян Казимир одружився з Людовікою де Невер, що лишилася удовою після смерті його брата Владислава. Переконавшись, що не матиме від неї нащадка, і польська корона після його смерті перейде до іншого роду, піддався намові королеви-француженки, аби після його смерті або ще й за життя передати польську корону котромусь із французьких принців крові," пояснює у своєму щоденнику Ульріх фон Вердум.
Відтак у 1669 р. Ян Казимир відмовився від трону, бажаючи, щоб на його місце обрали іншого. Сам же король сподівався, що його спадкоємцем стане принц де Конде, одначе сталося все по-іншому. На сеймі представники дрібної шляхти, які страшенно ненавиділи покійну королеву-француженку, підтримали зовсім не принца де Конде, а Михайла Вишневецького. І коли останнього коронували у Кракові на День святого Михайла, 29 вересня, члени профранцузької партії присягнули йому, але вже наступної ночі склали урочисту присягу, що не терпітимуть Вишневецького і не заспокояться, доки не скинуть його та не посадять французького принца.
Утім, де Конде відмовився від претензій на престол, французи висунали нового кандидата - графа де Сен-Поля, який встиг швидко стати принцом де Лонгевіль. Після невдач і поразок французи вирішили діяти радикально - інтригами та хабарами. Поважну місію випало виконувати теж не кому-небуть, а монсеньйору Жану де Куртону, абату де Польм'є і Аршагра, каноніку з Лісьє і представнику давнього роду з Нормандії. Отож шпигуном та інтриганом, який об'їздив пів-України, став католицький священик. А в помічники собі, з огляду на надійність, він обрав протестанта із Фрисландії (сучасна Західна Німеччина - прим. ред.) Ульріха фон Вердума.
"Абат де Польм'є з самого початку знав, що використає мене сам. А що його переговори були настільки ж важливими, наскільки й таємними, він нічого не виявляв і не довіряв мені, вирішивши попередньо перевірити як слід. Вивчав мене таким чином майже чотири місяці, і не лише сам щоденно, а й через третіх осіб, на яких я й подумати не міг, що вони підіслані, випробував мої схильності до пиятики, ігор, дівчат та іншої подібної розпусти," записав фон Вердум.
Вибір абата виявився вдалим: шляхтичі, яким гарно заплатили, погодилися виступити проти короля. Але принцу де Лонгевіль керувати Річчю Посполитою не судилося - його вбив голландський мушкетер, коли французькі війська переправлялися через річку Рейн. Тобто гроші французи, виходить, витратили на вітер.
Слідами шпигунів
За час мандрівки Польщею та Україною шпигуни промандрували понад 1000 км. У межі сучасного Тернопілля вони в'їхали зі сторони Львова: через село Плугів і далі до Зборова. Було це 25 липня 1672 р.
"Колись це було велике, гарне місто, оточене з півночі земляним валом, а з півдня озером. Коли мешканці під час облоги козаків і татарів вважали, що з боку озера їм не загрожує жодна небезпека, татари на конях перепливли озеро, напали на місто й вибили чи забрали усіх, кого знайшли, так що з десяти тисяч жителів тепер тут залишився якийсь десяток," нотує мандрівник.
Потім спільники абата де Польм'є зі скринею грошей - 100 тис. золотих монет - проїхали повз Озерну, Тернопіль, Теребовлю до Копичинців і потім - до Збрижа, Скали-Подільської. А от з Поділля назад змовники поветалися уже через Збараж, Чернихівці, Тернопіль, Почапинці, Великий Ходачків, Козову, Бережани. В останньому місті Ульріх фон Вердум побував аж двічі:
"У Бережанах три папські костьоли... Русини або греки мають чотири церкви, дві кам'яні, а дві з дерева. Ринок великий, має форму квадрата. Щопонеділка на ньому відбувається торг. Інші будівлі й будинки міста, за винятком кількох, дерев'яні; тут живе близько 500 родин, між ними, мабуть, 100 єврейських," йдеться у щоденнику.
Разом з тим, іноземець хвалить Бережанський замок і каже, що татарів у місті били стільки разів, скільки вони там з'являлися.
Встиг побувати фон Вердум і в Золотому Потоці, Язлівці та Ягільниці. Про всі села і міста він писав замітки. Але привабили шпигуна і люди. Приміром те, що селяни не ховають сіно від негоди він вважав недбальство. А от про вельмож мандоівник записав, що "пани зі своїми селянами поводяться гірше, ніж з невільниками чи псами".
Кому варто їхати
Якщо вже уявити себе у XVII столітті, то щоденники Ульріха фон Вердума просто незамінні. Але мандрівка слідами французьких шпигунів навіть у межах Тернопілля розтягнеться аж ніяк не на один день.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.