Як починалася гімназія на вул. Коперніка у Тернополі

Тоді вулицю називали Стрілецькою Середньою, а згодом - Реальною.
Триповерховий будинок для школи почали будувати на Стрілецькій у червні 1900 р. Гроші на все виділяла громада міста, їй же належала ділянка для забудови. Загалом споруда обійшлася тернополянам у 160 тис. золотих ринських, тобто австро-угорських гульденів. У перерахунку на новішу валюту, крони, це - 320 тис.
Будинок Української гімназії стоїть на вулиці, яка виникла на межі XVIII-XIX ст. на околиці міста. Одначе будинки тих часів на Коперніка не збереглися - далися взнаки перебудови після проведення у місто залізниці, руйнація часів Другої світової і пізніша радянська відбудова.
- На цій вулиці збереглися будинки початку ХХ століття і, можливо, кінця ХІХ століття, - говорить тернопільський краєзнавець Любомира Бойцун.
Школа перебралася з Валової
Будинок на вул. Коперніка - другий в історії школи і її спадкоємниці - математично-природничої гімназії. Починав роботу цей заклад в іншому місці - вул. Валовій, де зараз на фоні старих кам’яниць височіє типова будова епохи соціалізму - споруда УМВС. Саме там у 1859 р. відкрили Нижчу реальну школу.
У навчальному закладі не робили наголос на, приміром, філософії чи літературі. Мета була прозаїчнішою - давати “на гора” фахівців для торгівлі і промисловості. А що попит на вченість був і в часи молодості наших прабабусь і прадідусів, свідчить і те, що до кінця ХІХ ст. школа стала Вищою реальною.
Новий корпус для закладу вирішили робити триповерховим, на 50 класів. На відкриття його у понеділок, 16 вересня, 1901 р. прийшли не тільки бургомістр Володимир Лучаківський, школярі та викладачі, а й австрійський намісник Галичини Леон Пінінський.
- Тоді навчальний рік розпочало 479 учнів, а на кінець їх було уже тільки 414, - зазначає Любомира Бойцун.
Приїжджали два митрополити
Цікаво, що одразу ж після відкриття школи на вул. Стрілецькій, до неї 30 листопада 1901 р. завітав греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, а вже 28 червня 1902 р. - римо-католицький митрополит Юзеф Більчевський.
Заклад безперебійно працював до Першої світової і Листопадового зриву. Під час останніх подій приміщення школи переоблаштували для потреб жандармерії, взуттєвої фабрики, друкарні та редакції газети “Українські вісті”.
У 1921 р. Вищу реальну школу вирішили перетворити у Математично-природничу гімназію імені Миколая Коперніка. Зрештою, наприкінці 1930-х ім’я цього вченого отримала й вулиця. І перейменовувати її не бралися й “совіти”.
Стадіон належав “Соколу”
А от стадіон біля гімназії у довоєнні часи належав іншій організації - товариству “Сокіл”.
“Улітку на стадіоні тренувалися гімназисти, проводили змагання з футболу і волейболу, метання диска, ядра та легкої атлетики. А взимку майдан перетворювався на ковзанку. При цьому майдані був також невеликий будинок, в якому діяло товариство “Сокіл”, пише пані Бойцун у своїй розвідці про вул. Коперніка.
Одначе розвиток і гімназії, і “Сокола” перервала війна. А теперішній стадіон є, до того ж, меншим від первісного. Його частково забудували.
- Коли прийшли “совіти”, закрили усі гімназії, а натомість відкрили школи, - каже Любомира Бойцун.
З часом у гімназійній будівлі запрацювала перша школа з математичним ухилом. Одначе у Тернополі вже встигли призабути, що спершу школа №1 працювала не на вул. Коперніка, а там, де тепер діє школа №4, додає краєзнавець.
Українська гімназія не є прямим спадкоємцем математично-природничої. Навіть доля бібліотеки останньої залишається невідомою, констатує пані Бойцун.
- А от документи, пов’язані з цим закладом, збереглися ще з тих часів, коли він був Нижчою реальною гімназією, - завершує розповідь історик.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.