Партнер рубрики

Як тернополяни пригадують перші дні повномасштабної війни: підбірка із соцмереж

Юлія Іноземцева

У другу річницю повномасштабного російського вторгнення тернополяни пригадують, яким було їхнє 24 лютого 2022 року.
Як прокинулися у перший день війни? Хто першим до них зателефонував? Коли усвідомили, що відбувається в країні?
Журналісти «20 хвилин» зібрали дописи з соцмереж, присвячені подіям дворічної давності. Пишіть і Ви свої спогади у коментарях.

Ранок, який розпочався з вибухів у різних містах України. Колони російської військової техніки, які рухались на територію нашої держави. Черги на автозаправках, біля магазинів і банкоматів. Паніка і не розуміння того, що сталося. Перші дзвінки від рідних та близьких: «Почалося!», «Як ти?», «Вже в курсі?», «Війна…». Впевнені, у кожного є свої спогади про 24 лютого 2022 року, коли росія вторглась в Україну. Як у пам’яті тернополян і мешканців нашого міста закарбувався той день? Журналісти «20 хвилин» з нагоди 2-ї річниці повномасштабної війни зібрали дописи зі спогадами і думками.

Головна редакторка сайту «20 хвилин» та газети «RIA плюс» Наталія Бурлаку пригадала, що 24 лютого 2022 року першим отримала дзвінок від мами, яка живе на прикордонні.

— Все, почалося! — спросоння чула голос і не могла до кінця зрозуміти. На фоні лунали дивні звуки. — Танки вже їдуть дорогами.

Відео дня

— А ви як, ви де?

— Війна почалася, я їду до бабусі зараз.. давай потім… збирайся, — пробудження від цих слів настало вмить.

«Не вірила, не розуміла до кінця, але знала, що треба діяти. Напевно, усі мої колеги в редакції отримали 24 лютого перший вхідний дзвінок від мене, ще і 5 ранку не було. Потім були цілодобові чергування на сайті та в соцмережах, паралельно кожен старався бути чимось помічним — хтось ходив плести сітки, хтось робити «коктейлі», інші — на курси надання медичної допомоги чи у сформовані місцевими загони тероборони.

Насправді ніхто з нас не готувався до життя в умовах війни. Можливо, дехто і мріяв вирости сильним і безстрашним, як Рембо. Але в уяві воно інакше, ніж у реальному житті. За два роки ми всі по-своєму змінилися. Багато українців стали сміливішими за всіх героїв кінострічок.

Війна принесла нам багато болю і страждань. У декого вона забрала все — і рідних, і дім. Водночас вона відкрила перед нами двері багатьох можливостей, але яку ціну ми платимо…»

– Страшно уявити, але минули вже два роки. Як один день. Як один місяць. Ми й справді всі зависли у лютому 2022-го... – пригадує журналістка Ірина Белякова.

Ось як пригадує перші дні війни тернопільська письменниця Ганна Осадко.

Волонтерка Майя Юркевич наголошує – ми не маємо права здаватися, опускати руки і просто чекати на невідомість. Бо можна дочекатися, коли ворог прийде на наш поріг, забере і зруйнує все. Тому поки наші захисники на фронті боронять країну, всі, хто в тилу, повинні безперебійно допомагати їм.

– Два роки тому о 04:40 розпочалося повномасштабне вторгнення. Жодна країна світу не витримала б такого смертоносного дощу, який на нас зрушила росія. Жодна. А ми витримали. Нам важко. Нам дуже важко. Нам страшно. Але завжди настає ранок. Завжди є про що думати, писати, говорити. Завжди є що робити. Навіть якщо важко і страшно, – написав Михайло Апостол.

Тернополянка Надія Сеньовська поділилась своїм віршем, написаним до 730-го дня війни.

Волонтерка Юлія Мамчак дякує Господу і захисникам за те, що другу річницю повномасштабного вторгнення зустрічає в незалежній Україні.

Художник Олег Кіналь дякує українським воїнам, які власним героїзмом, неймовірною стійкістю та жертовністю протистоять ворогу, який не припиняє безкінченні атаки і ракетні удари міст.

Директорка школи №28 Лілія Вавринів у своєму профілі поділилась відео, на якому розповідає про свій сон у ніч з 23 на 24 лютого 2024 року – пов’язаний з повномасштабною війною.

Викладач Західноукраїнського національного університету Олександр Бондар закликає шанувати тих, хто загинув за нашу свободу на війні та пам’ятати усіх невинних жертв російської агресії.

Вірш на своїй сторінці опублікувала викладачка ТНПУ імені Володимира Гнатюка Тетяна Скуратко.