Вже 24 місяці триває лютий: як життя тернополян змінилось через повномасштабну війну?

• Минає друга річниця від початку повномасштабного російського вторгнення на територію України.
• Журналісти «20 хвилин» запитали у мешканців Тернополя, як за цей час змінилося їхнє життя і що побажають нашим захисникам та захисницям, які сьогодні воюють на фронті.

24 лютого 2024 року минає два роки з найжахливішого ранку українців. Моменту, коли країна прокинулась від сирен і вибухів – бо почався повномасштабний російський наступ. Це стало черговим нагадуванням, що за свою незалежність ми маємо битись. І тоді відчуття часу немов би зникло, а усі ми залишилися у тому лютневому дні…

Відтоді українці прожили 731 день безперервного спротиву, 24 місяці кропіткої роботи і невпинної боротьби. Тим не менш, ми незламні, щодня демонструємо всьому світові героїзм, відвагу та мужність.

Що два роки повномасштабної війни змінили у житті тернополян? Журналісти «20 хвилин» запитали у них, а також, що люди зичать нашим військовослужбовцям.

Всі повинні згуртуватися

Тетяна, 40 років, фотографиня

– Я переїхала до Тернополя з Енергодару Запорізької області. Ми евакуювалась після півроку окупації. Було морально дуже важко жити серед людей з автоматами і постійно чути вибухи. У мене двоє дітей і також стояло питання зі школою. Тому вирішили переїхати. У Тернополі гарно і відносно спокійно. Діти навчаються і можуть розвиватися. Я вірю у Перемогу і знаю, що все буде добре! Як можу, так підтримую наших військових на фронті і вважаю, що всі повинні згуртуватися і допомагати. Бо без нас вони не впораються. Бажаю захисникам і захисницям здоров’я, триматися і знати, що у них є ми.

Впевнений, що ми переможемо

Давид, 62 роки, безробітний

– Моє життя яким було, таким і залишилось.  Я не воюю, але чим можу, тим допомагаю військовим. Моя дружина також продовжує допомагати, хоча живе у Штатах. Я сам з дітьми у Тернополі. Знаю і впевнений, що Україна переможе. Бо весь світ нам допомагає. А росія – не дасть ради рано чи пізно… Я бажаю нашим захисникам і захисницям терпіння, щоб далі били ворога до кінця…

Без віри – не можна жити

Оксана, 50 років, працює у медичній сфері

– Моє життя стало сумним, мені не радісно. І взагалі дивуюся, як люди можуть щось святкувати. На душі важко. Багато знайомих мого сина воюють, я спілкуюся з ними. У найкращої подруги на фронті загинув чоловік. Мій двоюрідний брат загинув. Приємного мало… А у Тернополі багато людей досі розмовляють російською мовою. Коли робиш зауваження – не звертають уваги. Мені здається, це не нормально. І навіть в магазині інколи продавці переходять на російську. Але ж за кордоном ніхто не підлаштовується під чиюсь, іншу мову? А нашим військовим бажаю терпіння і везіння. Щоб вони один одного підтримували і вірили, бо без віри далі нікуди…

Бажає для ЗСУ міцності

Ростислав, 22 роки, працює у поліграфії

– Моє життя внаслідок війни майже не змінилося. Якихось суттєвих змін не було. Звісно, я вірю у Перемогу. Навіть попри те, що довго воюємо, настрій всеодно не зникає. Перемога буде точно! Бажаю нашим військовим триматися, міцності та сили духу і щоб усі повернулися живими додому.

Всі думки – про війну

Наталія, 60 років, не працює

– Життя звісно змінилося. Весь час думаєш лише про війну, за тих хлопців, які гинуть на передовій. Але я вірю у нашу Перемогу! Ми всі віримо. Навіть інших думок не може бути. Бажаю нашим захисникам і захисницям терпіння, бо це дуже важко – воювати. Порядку в армії і швидкої Перемоги!

Треба працювати для Перемоги

Володимир, 62 роки, лікар

– Моє життя змінилося. Повернувся зі столиці у Тернопіль і працюю зараз тут. Вірю у Перемогу. На все Божа воля, і вся «нечисть» пропаде. Я глибоко переконаний, що Перемога буде. Навіть якщо не швидко – то вона всеодно настане. Отже, треба ще трохи попрацювати задля неї. Аби не гули сирени і ми всі зажили спокійно. А нашим хлопцям та дівчатам – захисникам, бажаю здоров’я. Хай Матінка Божа їх оберігає, хай повернуться живими і неушкодженими до дітей, дружин, мамів та всіх рідних…

Редакція «20 хвилин» дякує усім тим, хто сьогодні б’ється з ворогом. Ви – справжні Титани, з мужністю і витримкою яких ніхто не зрівняється. Кожен загиблий за Україну буде у наших серцях. Вічна шана і пам’ять! Також велика подяка усім тим, хто допомагає війську. Обов’язково переможемо! Слава Україні! Героям слава!

А чого Ви побажаєте нашим захисникам та захисницям? Напишіть у коментарях!

Читайте також:

Вторгнення ворога стало шоком для всіх: ми запитали тернополян, як для них минув рік війни (ОПИТУВАННЯ)

366 днів болю, втрат і єднання: знані тернополяни про те, як пережили рік повномасштабної війни

24 лютого 2024 року – друга річниця початку повномасштабної війни, цей день в історії

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.