Їхні життя забрав COVID. Згадуємо медиків з Тернопільщини, які до останнього рятували інших

Ніхто з нас не хотів би опинитися зачиненим у власній квартирі чи спілкуватися з рідними або друзями з екранів телефонів чи на відстані витягнутої руки. Пандемія коронавірусу ставила на паузу життя кожної людини у цьому світі. Вона навчила нас інакше дивитися на речі, інакше сприймати різні події, навчила цінувати і боротися, мислити по–іншому. На жаль, вона навчила нас і сприймати втрати.

Ми всі сподівалися, що COVID–19 залишиться у 2020 році. Ми всі втомилися від розлуки з рідними, від масок, закритих кафе, ресторанів і кордонів, сумуємо за звичним Великоднем та Різдвом, обіймами, посиденьками з друзями, не дистанційним навчанням і роботою. Але дива поки не сталося. Можливо, вакцинація стане переломним моментом, який поверне нас до звичного ритму життя.

Підступний вірус таки забрав у нас багато життів. Часом забрав цілі родини. Помирали лікарі, рідні брати, подружжя, діти, політики, бізнесмени та інші. 

Станом на початок березня, коронавірус на Тернопільщині забрав життя 18 медиків, загалом захворіли 2111 медичних працівників. 

Ми зібрали інформацію про тих, які рятували інших, але самі врятуватися не змогли... Таким чином  показуємо людей, захованих за цифрами статистики і вже звичними словами "летальні випадки". На жаль, цей список не є вичерпним. Насправді імен значно більше. Ми хочемо лиш додати свою краплину людяності на противагу сумній статистиці.

Тут, звісно, далеко не всі імена... А лиш ті, про кого писали у ЗМІ чи називали дані офіційно. 

Іван Венжинович, Герой нашого часу

Працював терапевтом у Почаївській районній лікарні. Увечері 30 вересня він помер… на 51–му році життя.

Коли в Україні розпочалася хвиля захворювань на коронавірус, а під приціл потрапили невеличкі районні лікарні, які не були підготовлені до викликів, що перед ними стояли, лікар Іван Венжинович був одним з тих, хто не втік, не злякався, а відважно рятував хворих. Бо був Лікарем. Білборди із зображенням терапевта були розміщені в різних містах України. Він заслужив.

Напередодні смерті пан Венжинович і сам потрапив у лікарню – як пацієнт. У нього була двостороння пневмонія, підтвердив директор Почаївської районної лікарні Богдан Кучер.

–  Він пропрацював у лікарні понад 25 років. Гарний був спеціаліст, професіонал. Досвідчений, хороша людина, справжній друг. Відколи почалася пандемія, він все був на роботі, віддавався повністю їй та пацієнтам, – говорить керівник закладу. – Тягнув мовчки все на собі. Бо хто – як не ми? Лікарі. Він був Героєм нашого часу.

Він – один із двох лікарів, які стали лауреатами нагороди за моральне, духовне та етичне лідерство «Світло Справедливості». Уперше з моменту заснування нагороди (з 2010–го року) її вручили посмертно сімейному лікареві–терапевтові Іванові Венжиновичу, який загинув від COVID–19. Нагороду прийняла його дружина Ірина Венжинович, завідувачка лабораторії Почаївської міської лікарні.

Анна Кабакова, рятувала діток не один десяток років

Передчасно пішла з життя завідувачка другого педіатричного відділення КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» та головний експерт за напрямом «Дитяча гастроентерологія» управління охорони здоров’я Анна Кабакова. У лікарні, де померла медик, підтвердили, що смерть настала через ускладнення від коронавірусу.

Лише найзворушливіші слова про жінку кажуть ті, хто знав її особисто. 

– Шкода, що такі люди йдуть із життя. Коли вперше прийшла до неї з дитиною на прийом, одразу зрозуміла: вона професіонал, – каже пані Наталія. –  Рідко вже з першої хвилини можна з твердістю сказати – вона знає, про що говорить. Лікар від Бога – це про неї. Ще навіть не почувши ні слова про наші скарги, вона вже висловила свої припущення. Просто глянувши на поведінку дитини. Бо більшість хвороб, які ми маємо, справді пов'язані з характером, звичками, поведінкою. Анна Борисівна, сумуємо, що вас більше нема серед нас. Але віримо, що Бог огорне вас у свої обійми, так, як ви робили це з дітками, яких лікували.

Іван та Олег Гайди, за два тижні не стало двох братів

Життя рідних братів, родом з с. Бариш Бучацького району, забрав коронавірус. Вони родом з Бучацького району Тернопільської області. Іван Гайда керував військовим госпіталем у Львові, а хірург Олег Гайда був заввідділення хірургії у Черкасах. Померли обоє від коронавірусу.

Колеги та пацієнти пам’ятатимуть Олега Михайловича як кваліфікованого, грамотного спеціаліста, працелюбного та дисциплінованого, вимогливого до себе та підлеглих.

Іван Гайда був полковником медичної служби Збройних сил України, лікарем вищої категорії та начальником Військово–медичного клінічного центру Західного регіону, що розташований у Львові.

Олег Петренко, він до останнього рятував інших від COVID–19. Сам не зміг…

8 жовтня 2020 року на 67 році передчасно пішов із життя, лікар–анестезіолог–реаніматолог КНП Тернопільської районної ради "Тернопільська центральна районна лікарня" Олег Васильович Петренко.

Важко знайти слова втіхи, коли стається непоправне – смерть близької людини. Медика, який до останнього рятував інших від COVID–19. Сам не зміг… Світла пам’ять про Олега Васильовича, справжнього громадянина та медика назавжди залишиться в серцях усіх, хто з ним працював, спілкувався і щиро поважав за його працю і відповідальність за життя та здоров’я пацієнтів.

Галина Рудь, медсестра, життя якої згоріло за тиждень

26 жовтня 2020 року Галина Андріївна Рудь передчфасно пішла з життя. У жовтні їй виповнилось 57 років. У КНП Шумської районної ради «Шумська центральна районна лікарня» Галина Рудь працювала з березня 1983 року. Тоді її прийнято на роботу медичною сестрою гінекологічного відділення, у 2019 році її переведено в поліклініку медичною сестрою дерматовенеролога.

Коронавірусна хвороба протікала швидко. Недуга стала неабияким випробуванням для Галини. Лише тиждень – від звернення до амбулаторії ЗПСМ, госпіталізації в інфекційне відділення, переведення в ВАІТ – і медика, який сумлінно понад 36 років працював заради життя та здоров’я пацієнтів, не стало.

Оксана Іноземцева, була медиком–ветераном

Ковід забрав і життя ветерана медичної галузі Тернопільщини, екс–головного педіатра області та заступника начальника УОЗ Оксани Іноземцевої.

Співчуття висловили і в міській дитячій лікарні Тернополя.

– Колектив лікарні висловлює співчуття з приводу смерті  Оксани Василівни Іноземцевої. Вона впродовж п’яти років (з 1993 по 1998 рік) працювала начальником медичної служби в Тернопільській міській комунальній дитячій лікарні! Співчуваємо рідним, сумуємо! Вічна пам'ять! – йдеться у повідомленні.

Олег Олексієвець, лікував інших від вірусу

Помер 15 січня поточного року.  Він працював сімейним лікарем у смт Великі Бірки.

На 49–му році життя обірвалося життя доброго чоловіка, відомого лікаря і просто хорошої, порядної і чуйної людини.

Упродовж останніх 17 років працював лікарем у смт Великі Бірки — спершу педіатром, а потім сімейним лікарем. А перед тим майже вісім років – на Рівненщині. Допомагав десяткам людей побороти цю важку недугу, а сам не впорався.  

З Олегом Адамовичем прощалися всі Великі Бірки. Його надзвичайно поважали за людяність і цінували за професіоналізм. Попри те, що родина лікаря живе в Тернополі, вони прийняли рішення поховати його в селищі, куди він щодня їздив на роботу.

Людмила Боярчук, до останнього була на роботі

2 січня 2021 року передчасно пішла із життя лікар–бактеріолог лаборант КНП «Бережанська центральна міська лікарня» Бережанської міської ради (до 1 січня цьогоріч – Бережанська центральна районна комунальна лікарня) Людмила Володимирівна Боярчук.  Їй було 68 років, а 25 січня їй би виповнилось 69.

Медика, яка до останнього працювала на роботі і віддала невтомній медичній праці майже півжиття… Світла пам’ять та великі співчуття рідним, двом дітям та п'ятьом внукам, близьким, знайомим.

Якщо вам відомі імена медиків, яких нема у цьому переліку, напишіть їх у коментарях. Давайте згадаємо тих, хто завжди готовий був прийти на допомогу. Вічна їм пам'ять!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.