Містечко для переселенців у Малашівцях неподалік Тернополя: чи заселене і які умови?

Поліна Дайнега

З перший днів повномасштабного вторгнення Тернопільщина приймає внутрішньо переміщених осіб. Для них відкрили тимчасові шелтери, переобладнали гуртожитки та створили модульне містечко.
Журналістка «20 хвилин» завітала в село Малашівці, щоб побачити, у яких умовах проживають люди.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Модульне містечко у селі Малашівці функціонує вже понад чотири місяці. Воно знаходиться неподалік храму та біля приватного сектору. Містечко стало місцем прихистку для внутрішньо переміщених з Донеччини, Херсонщини, Луганщини та навіть Запоріжжя. Загалом дозвіл на проживання містечку є у 13 переселенців. Люди в процесі переїзду.

Зі слів старости села Малашівці Володимира Корнутяка, ще донедавна на цьому місті був пустир.

Відео дня

– Нам десь у жовтні 2022 року повідомили про те, що будуть тут створювати модульне містечко і треба підготувати територію. Розрівняли площу, ось є тротуарна плитка, невеликі клумби біля будинків. Як тільки ми підготували все, то одразу завезли ці будиночки, підключили комунікації і наприкінці грудня офіційно відкрили для проживання. Тут нормальні умови, і магазин є недалеко, і медзаклад. Поки люди проживають безкоштовно. У подальшому планується, що вони сплачуватимуть за комунальні послуги, – каже пан Володимир.

Реалізувати ідею модульного містечка вдалося за підтримки чеських партнерів – Генерального консульства Чеської Республіки в Україні та чеського уряду. Наразі воно перебуває на балансі Тернопільської міської комунальної лікарні №3.

Які умови тут створені

На території модульного містечка встановили три металеві будинки. У кожному облаштували по чотири кімнати для проживання – загалом 12, а також спільні два санвузли та одну кухню.

Одна кімната площею 12,8 кв.м розрахована на проживання двох дорослих людей. Якщо родина складається з трьох осіб, то одне ліжко можуть доставити. А ось, якщо з чотирьох – можуть виділити дві кімнати. У приміщенні встановили ліжка, маленькі тумбочки та одну загальну шафу. Кожне відділення шафи окремо зачиняється на ключ.

– Ми повністю підготували спальні місця – подушка, ковдра, постільна білизна та рушники. Якщо підняти очі догори, то ви побачите, електричний щиток. Тобто є світло, працюють розетки та навіть інтернет. І так в кожній кімнаті. У них по два вікна з жалюзями. Люди можуть закривати їх і тоді сусіди та перехожі не бачать, що там відбувається у них в кімнаті. Кожне приміщення зачиняється на ключ. Так спокійніше для мешканців, – розповідає Володимир Корнутяк.

Щодо кухні, то вона спільна для всіх мешканців модульного містечка. І повністю укомплектована базовим обладнанням для приготування та підігріву їжі. Єдине – кожен переселенець повинен мати свій посуд.

– На кухні у нас є кілька шафок, де можна зберігати посуд чи якісь продукти. Стіл, стільці, щоб нормально поїсти, та раковина з теплою водою. З техніки є індукційна плита, витяжка, два холодильники та пральна машина. Також нещодавно привезли людям телевізор, бо вони активно користуються кухнею і зможуть собі щось вмикати. Люди постійно щось готують, щось підігрівають та їдять тут. Ви ж бачите, така робоча обстановка. Але завжди тримають приміщення у чистоті, – показує журналістці завідувачка господарства відділення паліативної допомоги КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня №3» Ольга Горбатюк.

Під час створення модульного містечка подбали і про гігієну переселенців – створили дві окремі ванні кімнати. Там є все необхідне.

– У кожній кімнаті є два туалети для чоловіків та дві кабінки зі звичайними унітазами. Все зачиняється і це зручно. Є дві душові кабінки, вони також відгороджуються спеціальною шторкою. І дзеркала та раковини. Завдяки тому, що встановили бойлер – завжди тепла вода, – додає пані Ольга.

Щодо комунікацій, то все у будинках залежить від електроенергії, навіть опалення. У кожному приміщенні встановили спеціальні електричні батареї, які працювали як обігрівачі.

На подвір’ї встановили три столика з лавками, де можна перекусити в теплу пору доби. А також лавочки зі сміттєвими баками, де можна просто відпочити. Є на вулиці і сушилки, де кожен переселенець може залишити речі після прання.

Також є невелика земельна ділянка, де люди можуть господарювати.

– Ось гляньте, вони навіть висадили квіти, поділили земельну ділянку і зробили маленькі городи, де висаджують цибулю, ще якусь зелень. Якщо пропонуємо їм озеленювати територію, то поки ще не відмовлялися і допомагали нам, – каже Володимир Корнутяк.

Це вже як мій другий дім…

Загалом модульне містечко може одночасно прийняти 24 переселенця. І хоча дозвіл на проживання вже отримали 13, проте постійно поки проживають лише троє.

Під час візиту до журналістки вийшла привітатися переселенка із Запоріжжя Ольга Арсеніна. Жінка переїхала на Тернопільщину ще в жовтні 2022 року, адже морально не витримувала постійних обстрілів та повітряних тривог. Та до модульного містечка переїхала вже у березні 2023 року.

– У Запоріжжі мені було дуже страшно. Я чула вибухи, чула, як наші військові збивали ракети окупантів. І не витримала. Одного дня зателефонувала до доньки в Київ і сказала, що хочу поїхати. І донька, і онука, і зять мене підтримали, бо самі час від часу виїжджали зі столиці через обстріли. Тоді вони запропонували мені поїхати до Тернополя, де через знайомих знайшли мені квартиру. Я жила собі на квартирі, поступово платила за комунальні послуги. Але спочатку не оформлювала навіть соціальні виплати. Бо знаєте, думала, що скоро це закінчиться, і я повернуся у свою квартиру. Та і діти мені допомагають продуктами. Але щось воно все затягнулося, – каже Ольга Арсеніна.

Про модульне містечко жінка дізналася вже у центрі надання адміністративних послуг, коли все ж таки вирішила оформити соціальні виплати. Тоді діти допомогли їй зібрати всі папірці і отримати річний дозвіл на проживання.

– Мені пропонували дозвіл навіть на два роки, але я вірю, що війна незабаром закінчиться, наші захисники вигонять нечисть і я повернуся в Запоріжжя. Поки моя квартира ціла, там все нормально. Але як воно буде – не знаю. Я поступово вже звикла до села Малашівці, познайомилася з місцевими, з переселенцями. Ходжу тут в магазин, інколи їжджу до Тернополя. У будиночку комфортно жити, у мене все є. Головне – я жива, і мої рідні живі. Ми ось з переселенцями думаємо купити невелику антену, щоб працював телевізор. Будемо дивитися новини. Я вдячна, що мене тут прихистили, бо жити під постійними обстрілами – жах, – наголошує пані Ольга.

Як потрапити на проживання

Станом на четверте травня у модульному містечку є вільні місця. Нам розповідають, який алгоритм дій треба зробити, аби отримали дозвіл на проживання.

– Переселенці мають звернутися у квартирний відділ Тернопільської міської ради або до центру надання адміністративних послуг. Там вони показують документи і далі їх з ордером направлять до Тернопільської міської комунальної лікарні №3. Вже тут внутрішньо переміщені особи заключають договір на проживання. Далі з цим ордером та договором мають приїхати у село Малашівці, і ми видаємо їм ключ, – детально ознайомлює Ольга Горбатюк.

Також переселенців одноразово забезпечують базовим продуктовим та гігієнічним наборами. Тож, якщо ви виїхали із зони бойових дій або окупованих територій, то звертайтеся і отримуйте дозвіл на проживання.

Надаємо адреси, куди варто звернутися перед поселенням: