Тернополянин розповів, чим схожі українці та китайці

архів Миколи Більчука

Приміром, якось маленьке містечко серйозно постраждало після землетрусу і його жителі звернулись з проханням допомогти відбудувати освітній заклад до фірми Nokia, розповідає тернополянин. Фірма відповіла, мовляв, торгує мобільними пристроями, а не будматеріалами. Як результат – невдовзі після такої відповіді в усій країні відмовились від мобільних цього виробника. Фірма зазнала шалених збитків. Невдовзі вона була готова відремонтувати ледь не всі освітні заклади країни, аби тільки втриматись на китайському ринку. 

Шанхай – не такий

Втім, організованість  – це не єдине, чим відрізняються наші країни. У цьому переконався Микола Більчук, який  два тижні провів у Китаї. Відвідувати цю країну планує і надалі. І не тільки…
 - Я їхав у Китай  і в мене було кілька завдань, - розповідає  тернополянин Микола Більчук. -  Раніше в Китаї ніколи не був, але Сходом подорожував дуже багато. Мені треба було зануритись у середовище, на власні очі побачити, що таке китайські мегаполіси, заповідники, високі  гори – там, де вирощують чай, де тренуються старі майстри. І усі ці завдання системно мені вдалось виконати.

































За час перебування відвідав національний заповідник Уїшань, що славиться унікальним природним пейзажем і з 1999 року включений до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відвідав мегаполіс Шанхай. 

- Шанхай - це найбільш густонаселене місто у світі, там прописано 25 мільйонів, - каже він. - Є багато іноземців, французів, американців, українська діаспора дуже потужна, і дуже класні люди. Виявилось, що там є пластуни маленькі! І я там вишколи провів, це було таке класне враження.

 Шанхай, за словами тернополянина, дуже організоване місто. Воно абсолютно не відповідає тим стереотипам, які мають українці. 

- За два тижні, поки я там був, я не бачив заторів, люди користуються велосипедами. Запитував людей, чи бувало, щоб їм раптово виключили воду, світло - такого нема, - додає тернополянин. - Люди навіть не уявляють, що таке може бути.

Хоче відкрити мовну школу

Інтерес до Китаю у пана Більчука пов’язаний з тим, що він уже дуже давно цікавиться східною культурою. Започаткував у Тернополі  кілька проектів, пов’язаних із нею. Ці проекти намагається наразі реанімувати і збирається втілити в життя нові задуми. Зокрема, планує  відкривати мовну школу на базі економічного університету. Каже, що наразі  є добра воля керівництва вишу і розуміння того, що східні мови тут потрібні. 

 - Я в Тернополі очолюю «Центр східної культури». Ми тут багато усіляких проектів намагались робити, особливо до початку війни, -  розповідає Микола Більчук. – Була у нас школа каліграфії, чайна церемонія, навчали різних бойових мистецтв. З початком війни усі наші проекти закрили і повністю переключились на вишколи штибу «Захисти свій дім»  та на волонтерську діяльність. Десь уже рік чи трохи більше ми почали поступово реанімовувати наші проекти. Хочемо відновити в повному обсязі діяльність «Центру східної культури» і працювати так, як до війни. А тут, вдома, хочемо формувати україномовний простір про Китай, бо в нас  люди мало що знають про цю країну і часто мислять стереотипами. 

Китай рано чи пізно, на думку пана Більчука, в Україну зайде. Зайде з інвестиціями , цікавими пропозиціями, присутністю фірм, корпорацій, освітніх проектів, культурних. Адже ця країна стрімко розвивається і не в середину, а на зовні. 
- Україна в стороні цих процесів не буде, бо Україна є доволі близько, якщо порівнювати, наприклад, з Австралією чи США, - каже він. – І, до речі,  китайці чимось на нас дуже схожі, нам  легко буде домовитись. Вони добре вміють працювати і українці вміють добре працювати. От думати українці розівчились…











Інакше мислять, інакше живуть

На українців, продовжує пан Більчук, якщо "сісти зверху", то можна їхати дуже довго. Китайці ж натомість вміють добре  критично мислити та самоорганізовуватись. І такого, як в Україні, наприклад, із чиновниками, не потерплять. Мовляв, у них за хабарі чиновників розстрілюють, а не ловлять та відпускають, як у нас.  

- Якщо, наприклад,  є ректор якогось університету,  і його дитина вчиться в США, то його питають: «В тебе що - поганий вуз, може тобі там не треба керувати. Слухай, або твоя дитина повернеться і буде вчитись в тебе, або ти не будеш на цій посаді працювати», - каже Микола Більчук. - Уявіть, якби нашому ректору котромусь таке сказали…  Саме життя у них відрізняється.  Мислення."У місті Шанхаї... у самісінькому центрі є вилиця...ціла вулиця з товарами для каліграфії та східного живопису...Рисовий папір, пензлики, туш та тушечниці на будь який смак...Ціни дуже різні... від 20 юанів до кількох десятків тисяч..."

За два тижні, проведених у Китаї, чоловік не побачив жодного безхатька. Не побачив навіть просто товстої людини, адже  китайці дуже багато часу приділяють своєму здоров’ю. Ранок у у багатьох з них починається із спортивних занять.

- У нас чому мало інформації про них, бо дуже важко напряму прокомунікувати, - говорить він. –  Google в них нема, «Вікіпедії»  нема – це заборонено на рівні закону. Нема ютуба, WhatsApp, Viber і багато чого нема, але це їм не у мінус. В них нема можливості відкрити порносайт якийсь, тому що там стоять «шлюзи», що зовні ніяка зараза, яка розкладає уми, не потрапить. В них для комунікації свої чудово розроблені продукти, такі як WeChat  - це дуже зручно.

Так, після свого повернення пан Микола користується в основному WeChat. Каже, що  він зручний, має  хороший інтерфейс та якісний звук. Через Facebook і українські номери спілкується тільки з друзями-українцями. 

- На завершення розмови хотів би побажати тернополянам здоров’я, успіхів та всіх можливих гараздів, - підсумовує  співрозмовник. - Вивчення феноменів східної культури може збагатити нас важливим досвідом. Адже «культурний шар» сходу є дуже потужним. Багато корисного ми можемо перейняти у наших китайських друзів.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.