Настав час Україні навчитися гідності, вважає отець Віктор Веряскін

„Епоха змін” дає шанс
Невисокий сивуватий чоловік у мішкуватому сірому мирському костюмі щиро посміхався до всіх, хто входив до зали. Особливо привітним отець Віктор Веряскін був до тих, у кому впізнавав постійних слухачів своїх лекцій. Священик заспівав у дуеті з гостею із Сімферополя Світланою Копиловою. Виконуючи укранську „Дивлюсь я на небо...”, він від натхнення заплющував очі

- Привіт вам із ще російськомовного Криму, - розпочав російською отець Веряскін. – Відколи ми зустрічалися востаннє, я побував у Чикаго, Торонто, Москві, Єкатеринбугзі, Челябінську, Євпаторії, Каховці... Сюди приїхав з Одеси. Повернуся туди і передам привіт від вас. Нехай знають про Тернопіль...
Люди нині, за словами священика, в усіх куточках світу, попри особисті проблеми духовного плану, намагаються знайти вихід і зі складної економічної ситуації. Оскільки владнати цю проблему більшості ніяк не вдається, дехто навіть впадає у відчай. Однак робити цього не слід, більше того, досвід людства свідчить, що, коли ми опиняємося в особливій скруті, нас відвідують найрозумніші думки – інсайт, або просвітлення.
- Видається, начебто сів Архімед у ванну і ось воно - відкриття! – продовжує священик. – Втім історія свідчить, що науковець мав особливу мотивацію. Правителю тієї держави, в якій Архімед жив, подарували корону. Цар вирішив перевірити, чи цей презент - не підробка. Через три дні Архімед мусив доповісти, інакше його очікувала страта. Розпереживався чоловік, спотів, заліз у вану і раптом - осяяло!
Отже, щоб стався інсайт, іноді треба, аби людину „влада довела до ручки”. Не дарма ж, на думку священика, мудрець Конфуцій казав: „Не дай Боже тобі жити в епоху змін, а ще більше будеш жалкувати, якщо не скористаєшся можливостями, які надає епоха змін”.
- Втім, є й інший бік справи - сидіти, склавши руки, і чекати з моря погоди – це непрофесіоналізм, а любительство, - каже отець. – Аби жити на повну, а не відчувати, що „тебе хтось живе”, треба вміти приводити себе у дієвий стан, а отже, навчитися відкидати марні, неправильні думки.
Отже, братися до вирішення проблеми треба тоді, коли вона вже виникла, переконує отець.
- Бог лінивим не допомагає, - зауважив він. - Він виходить назустріч до тих, хто його шукає!

Обирати менше зло
На тлі політичних сварок, владних „розбірок” та інших суспільних негараздів слід зберігати розум настільки тверезим, аби не розгубитися остаточно. Тому отець порадив навчитися „з трьох зол обирати менше”. Однак забувати, що це все-таки – зло, теж не можна.
- Я от – росіянин за походженням, - додав отець, - і проживаю в Криму, але, споглядаючи за тими людьми, які визначають нині долю нашої держави, розумію: Ющенко має купу недоліків, але у плані патріотизму він має набагато більше плюсів, ніж Янукович, Тимошенко та решта. Інтереси України він бодай на словах, іноді на ділі, а таки обстоює...
Оберемо в цьому випадку менше зло, пояснив отець, – збережемо державу, встоїть країна – спокійніше кожному з нас буде у ній жити. Адже світом керує пропорція: збережеш ціле - втримаєш і кожну його частинку. Однак отець нагадує, що в Євангелії є слова: „Той, хто приймає пророка, отримає нагороду пророка, приймаючий праведника, отримає нагороду праведника...” Тож наслідувати треба справді гідних поваги людей.

Історія складалася так, що за українців завжди усе вирішували то в Константинополі, то в Москві, то у Вашингтоні. На думку отця, вже давно настав час нам взяти відповідальність на себе, навчитися гідності, вмінню брати на себе вирішення питань. Коли ми до цього доростемо, тоді великі держави сприйматимуть Україну як рівню і вестимуть із нею діалог. 

Детально про те, що священик думає про сучасну Україну і світову кризу читайте у "20 хвилин" від 6 листопада 2008 р.

Цікаві фрази Віктора Веряскіна

„Недавно в Казані, де я теж читав лекцію, дізнався, що мусульмани вірять у друге пришестя Христа, чекають його і вважають, що Аллах призначив Ісуса махді – суддею над усіма вірянами. А отже, в їхньому розумінні, Він не просто пророк, Він вищий за пророка... Вони навіть фільм зняли, стрічка називається „Іісус повертається...”

„Будь-яка неправда – це гріх. Суть лише в тому, чи ми виправдовуємо свої негідні вчинки. Мовляв, вся країна – негідники, тож і я буду таким... Чи можна нині досягати чогось без хабаря? Чи варта мета тих, трупів, по яких ми ступаємо?.. Нагадую – до благої мети ведуть лише благі засоби. Інакше людина втрачає цілісність...”

„Російська православна церква Південну Осетію і Абхазію визнала в юрисдикції Грузії наперекір позиції російського мирського керівництва. Виникла цікава гра, фактично - реальне протистояння... А суть в тому, що патріарх Алексій не хоче створювати прецедент, адже він вважає Україну своєю канонічною територією. І йому треба ствердити, що це так і є, аби не віддати ці землі у юрисдикцію Константинопольського патріарха. Інакше після зазіхань РПЦ на територію грузинських автономій Патріарх Ворфаломей зміг би претендувати на Україну...”

„В Україні частина людей так і стоїть враскаряку – не знають, чи їм на Росію рівнятися, чи на Захід... А оскільки ми ще й у душі не визначилися, що для нас краще, то ми так і стоїмо враскаряку, вирішуючи всі питання...”

„Сваритися з Москвою, Вашингтоном, Ватиканом не обов’язково. Просто треба набути внутрішньої гідності, сили і потужності. І йти! Іноді, ймовірно, і ціною якихось втрат. Так, доведеться, можливо, платити і 500 доларів за газ, а не 190... Але ж свобода цього варта!..”