Паролімпієць Тарас Радь мріє про тренерську кар'єру

Для нього біатлон – це не лише спорт, а й спосіб життя. Саме завдяки цьому заняттю 18-річний Тарас  Радь пережив найтрагічніший період свого життя. І тепер він – золотий паролімпієць.

Тарас Радь – вихованець Тернопільського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», майстер спорту України з біатлону міжнародного класу. Він – наймолодший учасник збірної України, і вже паралімпійський чемпіон. Тарас Радь здобув четверте для України «золото» у Пхьончхані і свою першу нагороду на дебютній паролімпіаді.

На сайті «20 хвилин» неодноразово з’являлися публікації-історії спортивних успіхів нашого земляка. Справді, ним можна захоплюватися, на нього треба рівнятися. Адже, серйозно займатися спортом він вже почав після травми у 2013 році. Навіть протез на одній з ніг не завадив хлопцеві прославити Україну на весь світ. Про те, якою ж була ціна перемоги, як живе та чим ще захоплюється юний паролімпієць, поговорили під час прямого ефіру у понеділок, 26 березня на сайті «20 хвилин».

На зустріч Тарас прийшов зі свою мамою, пані Наталією. Вона – його кращий друг і помічник, опора та вірний порадник. Саме батьки, каже хлопець, завжди підтримували його та вселяли віру в себе. Тому свою перемогу він присвячує саме їм та всім тим, хто вболівав за нього попри все – перемоги і невдачі.

- На першій гонці, коли я приїхав четвертим, я зрозумів, що мушу зібратися, аби покращити результат. Тому вже на наступні заїзди я в голові не прокручував фрази, що мушу взяти золото, а просто їхав – спокійно, працював на результат. Приїхав – відстрілявся, потім після останнього рубіжу, коли тренери сказали, що я вже виграю, на душі стало дуже приємно, тепло.

Під час підготовки до паролімпіади тренери налаштовували юного спортсмена, аби той поводився так, як на звичайних тренуваннях. Не хвилюватися, не боятися, а бути собою – таким було основне напуття керівників, ділиться Тарас.

- Перша моя паролімпіада – перший досвід, я не знав, чого чекати, - каже він. – Завдяки «Інваспорту» я дізнався більше про біатлон, почав кататись на лижах. Спочатку падав, ламав палки. І все відбувалось поступово. Потім вже пішли змагання, перемоги на етапах. Значима нагорода – три срібла на Чемпіонаті світу в Німеччині. Мріяв про паролімпіаду, йшов до неї чотири роки. Сподіваюсь, попереду – ще немало перемог.

Повну версію прямого ефіру можете переглянути за посиланням: https://te.20minut.ua/Sport/yaka-vona--tsina-peremogi-stavte-pitannya-paralimpiyskomu-chempionu-ta-10680890.html.

Найцікавіші обговорення з сайту «20 хвилин»:

Helga Soloha 

Хто допоміг і надихнув Вас, дав Вам надію на краще майбутнє після трагічного випадку? Та що стало поштовхом не впадати у відчай, а навпаки насолоджуватися життям далі?

Тарас  Радь

Після травми я хотів сам попробувати проїхатися на велосипеді. Коли сів на нього, то одразу впав. Батьків поруч не було. А потім вони увечері вийшли на вулицю зі мною. Тато взявся за руль, мама мене підтримувала, і так ми потихеньку поїхали. Я зрозумів, що життя триває, потрібно рухатися далі.

Від редакції

Пані Наталіє, чи були націлені на перемогу сина на паролімпіаді? Як підтримували його?

Наталія Радь

100%-ої впевненості не було. В усіх життєвих ситуаціях ми родиною покладаємось на Бога. Звісно, я молилася і вірила, що в нас все буде добре. А в його перемогу вірили всі. Тарас дуже наполегливий. А ми, батьки, завжди йому говоримо: «Ти сильний, невже ти опустиш руки?!» Могли сісти в кутку поплакати, але так щоб він не бачив наших сліз. Коли телефонували у Корею, то повторювали, що він – найкращий і найсильніший. Головне – влучно стріляй! Так і вийшло. Від перших змагань дивились усі онлайн-трансляції – і вночі, і вдень повтор. Коли дізнались, що він переміг, і смс-повідомлення писали, і телефонували. Усі наші рідні та близькі були надзвичайно щасливі та раділи перемозі.

Ольга

Як вам бути у ролі зірок після здобутої перемоги?

Наталія Радь

Ми – прості люди. А зараз нам надмірно приділена увага, ми до такого не звикли, тож зірками не почуваємось.

Євгенія Цебрій

Розкажи, у яких країнах ти вже встиг побувати? Чи вдалося щось побачити у Пхьончхані, крім змагань? Що тобі там сподобалося?

Тарас Радь

Побував уже в Естонії, Фінляндії, Німеччині, Італії (важливий збір перед паролімпіадою), звичайно, у рідній Україні. Ще був у Кореї та Японії, в останній країні я отримав друге місце в загальному заліку по біатлону. У Кореї мені сподобались привітні люди, те, що там дуже близько до траси, можна було самому туди дістатися. А ще нас там смачно годували, це мене особливо потішило. Навіть українські пельмені були.

Від редакції

На скільки ти оцінив би рівень суперників?

Тарас Радь

Найсильнішими суперниками були представники із Америки та Німеччини. Познайомився із корейцем, після заїзду обмінялися одягом – він мені подарував на згадку свою куртку, а йому – свою. З багатьма учасниками – ми друзі, спілкуємось і далі. Щодо організації змагань, то мені найбільше, певне, сподобалась Німеччина. Там траса надзвичайно хороша. В Італії дуже гарні краєвиди, тому спортсмен не тільки працює, а й морально відпочиває.

Олександр

Чому саме біатлон?

Тарас Радь

До «Інваспорту» я нічого не знав про біатлон. Був ще вибір – теніс, шашки, штанга і біатлон. Попробував – сподобалось. Мене запросили у збірну.

Няшка

Питання до мами - як Ви виховували сина? На чому робили акцент? Ви з ним друзі чи, як у більшості випадків, батьки - то начальство,  діти - підлеглі, які виконують розпорядження старших?

Наталія Радь

У  мене є ще двоє дітей, я багатодітна мама. З усіма ними – ми друзі, завжди враховувалася думка дітей. Ніякого приниження ніколи до дітей не було. Звісно, вседозволеності в нас також немає. У межах допустимого. Навіть на роботі з чужими дітьми, чи зі своїми, рідними, ми любимось, але повага має бути. За межу прошу не переступати.

З малечку казала синам і продовжую говорити вихованцям: «Давайте щодня будем закидати у своє серце зернятко доброти». Добра справа, добрий вчинок… Так ми будемо змінювати світ на краще, починаючи із себе. Щоб стати Людиною з великої букви.

Від редакції

Ваш син-чемпіон, у якій фері Ви його бачите?

Наталія Радь

У біатлоні, безперечно. Він бачить результати інших членів збірної і прагне їх досягнути. Зі свого боку, ми його підтримаємо. У майбутньому, на скільки мені відомо, Тарас мріє бути тренером, аби всі свої знання та навики не закопати, а ділитися ними з іншими.

Тарас Радь

Хочеться далі продовжити кар’єру. Хочу тренувати спортсменів, але попереду для мене – ще не один рік змагань.
 

Наталія

На скільки ти оцінюєш передумови для заняття біатлоном на Тернопільщині?

Тарас Радь

У Підгородньому є база для занять. Зараз там обіцяли провести ремонт. Там дорога трохи погана. Представники влади обіцяють, що все зроблять. Ми їм віримо.

Наталія Радь

Заняття біатлоном – не лише на трасі, це ще й щоденні фізичні навантаження – тренування в залі по два рази на день.

Оксана

Тарасе, із чого складається твій день?

Тарас Радь

Прокидаюсь – іду на зарядку. Після того – сніданок. Потім – тренування з тренером. Кожен спортсмен має свій план роботи. Обід, відпочинок. Увечері знову тренування, але вже більш легше у тренажерному залі.

Няшка

Тарасе, а у Вас є дівчина? Який тип дівчат Вам подобається - щоб була розумна чи красива? Які риси найбільше цінуєте в людях? Яка повинна бути Ваша друга половинка?

Тарас Радь

Поки що немає, усе попереду. Подобаються розумні і красиві дівчата, щоб була гарною домогосподаркою, смачно готувала. У людях найбільше ціную чесність і доброту. Ліпше гірка правда, ніж солодка брехня.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.