Нерозділене кохання… Навряд знайдеться той, хто його не переживав. Хоча не завжди люди відповідають взаємністю на почуття, проте життя на цьому не закінчується.

Буває і так, що партнери нібито люблять один одного, а потім хтось із них остигає і йде. Не кожен із нас може впоратися з болем нерозділеного кохання, яке може перетворитися у вкрай нелегкий психологічний стан, несумісний з повноцінним і нормальним життям. Біль іноді живе всередині довгі роки, а жити стає дуже і дуже нелегко.

Життя триває

На жаль, нерозділені почуття деколи стають причиною для самогубства, особливо у юному віці. У такому випадку, на переконання психологів, любов перетворюється в екстремальну ситуацію. Здатність мислити аналітично пригнічується, людина занадто критично ставиться до себе та інших. Типова картина поведінки закоханої людини відрізняється схожими на пориви пристрасть і меланхолію. Хтось намагається добитися взаємності будь-якою ціною, а хтось впадає у депресію.  

Що робити? Як забути людину, яку любиш, якщо вона не звертає уваги? Перше, що радять тернополяни, - це зняти рожеві окуляри та зрозуміти, що життя продовжується.

Тернополянка Вікторія згадує своє перше кохання з посмішкою.

- Важко повірити, що тепер я можу посміхатися згадуючи ту історію, - каже вона. – У старших класах я закохалась у свого однокласника. Він був першим красунчиком у школі. Його обожнювали всі дівчата. Він належав до розряду таких поганих хлопців, але чомусь нас, жінок, до поганих так і тягне. Сергій мав імідж «бабніка», йому подобалась не одна дівчина, у тому числі, і я. Я тоді так мріяла, що ми будемо разом. У мене всі думки були лише про нього.

За словами жінки, хоч у неї і була симпатія до однокласника, наважитися сказати про свої почуття вона не могла через гордість.

- Я бачила, як він «клеїть» то одну, то другу, то третю і розуміла, що все це для нього лише забавка, - продовжує вона. – Я гарно вчилась, і він постійно в мене списував домашню роботу. Часто приходив увечері додому, аби взяти в мене вже виконані завдання. Цим я його тримала на короткому повідку (посміхається – прим. авт.). У школі, коли я бачила, як він обнімає інших дівчат, у мене аж кров холонула, мені було так неприємно, боляче, образливо. Так – ніби то вже все життя минуло.

Ледве пережила розлуку

Коли в один чудовий день Сергій запросив Вікторію на дискотеку, яка була в центрі міста, присвячена 9 травня, вона ледь не зомліла, розповідає тернополянка.

- Мама мене не пустила, але я вже відчувала, що я йому подобаюсь, тоді в мене виросли крила, - каже співрозмовниця. – Але згодом Сергій знову вішався на інших дівчат, і я зрозуміла, що то все несерйозно. На випускний він поцілував мене в щічку і зізнався, що я йому завжди подобалась, просто він боявся до мене підійти. А я два роки страждала. І коли вже пішла навчатись у вуз, то не могла пережити розлуку. Так плакала, спочатку. Просто кінець світу. Коли закінчила перший курс навчання, якось зустрілась із ним на вулиці. Він сказав, що я йому досі подобаюсь. Але я вже почала зустрічатись із одногрупником.

Інша героїня Мар’яна зізнається, що ледь не зійшла з розуму, коли посварилась зі своїм першим хлопцем.

- Спочатку було все добре, а потім він мене кинув, - каже вона. – Це була така трагедія, я два дні не виходила зі своєї кімнати, весь час плакала. Ціле літо я просила Бога, щоб ми помирились. А коли почала поступово відходити, ходила відпочивати з друзями, він повернувся і на колінах просив вибачення. Ми зустрічались ще чотири роки. А потім розійшлися. Згодом я зустріла кохання свого життя і вийшла заміж, нині у нас вже троє дітей, і ми щасливі. Отже, життя, триває.

Плакав два дні
 

Перше підліткове кохання важко переживають не лише дівчата, а й хлопці. Звісно, що хтось швидше забуває розчарування, а для когось це є справжньою травмою.

- Із однокласницею Мариною ми сиділи за одною партою, - розказує Вадим. -  У десятому класі почали типу зустрічатися. Ходили разом після школи додому, я її запрошував у кіно, на День народження, бували на концертах. Уперше з нею в мене була інтимна близькість. Тому я дуже прив’язався. Усі кишенькові гроші я відкладав, аби купляти Маринці щось гарне, балувати її.

Любовна ідилія, за словами тернополянина, тривала менше року. Потім дівчина вирішила закінчити стосунки. Вадим зізнається, що ледве то пережив.

- Хоч я і хлопець, але два дні я плакав у друга, він не міг мене заспокоїти, - каже він. – Потім намагався її повернути, але все даремно. А потім вирішив, що потрібно бути друзями. Навчання, університет, нові знайомства – і сам не помічаєш, як все забуваєш. Тому не варто вішати носа.

На жаль, не всі любовні розчарування жінки та чоловіки згадують потім із посмішкою.

- У мене по сусідству жила дівчина Світлана, із 14 років вона зустрічалась із старшим на п’ять років хлопцем, - розповідає тернополянка Оксана. – Він був надто імпульсивний, коли вони посварились, і вона сказала, що йде від нього, той не витримав і застрелився з батьківської рушниці. Йому було всього 21. А ще все життя попереду. Підлітками ми всі сприймаємо любов, як максималісти, але з роками і досвідом розумієш, що все ще попереду. І те, що ми часто уявляємо коханням – лише тимчасове захоплення, яке минає. Справжня любов приходить потім.

Коментар експерта

Антоніна БОГАЧУК, психолог:

- Для підлітка нерозділене кохання - надзвичайно сильне емоційне потрясіння. Адже гормональна перебудова організму, максималізм, перепади настрою та відсутність життєвого досвіду даються взнаки. Тому хочу звернути увагу батьків, вчителів та психологів: якщо підліток звернувся до вас з цією темою, - будьте максимально тактовними, уважно вислухайте, намагайтесь дізнатись якомога більше деталей і не поспішайте з порадами. Ваша щира зацікавленість дасть зрозуміти підлітку, що його переживання не байдужі. Не намагайтесь одразу давати дорослі поради, які б допомогли вашій подрузі чи знайомій. У першу чергу, потрібно відновити емоційну рівновагу підлітка. Можна поділитися власним досвідом першого кохання, або досвідом відомих людей, зірок, тих, хто є авторитетом для дитини. І акуратно, ненав'язливо старатись направити інтерес у нове русло - творчість, спорт. Дитина повинна мати, чим заповнити свій вільний час, щоб менше повертатись до роздумів. Нові враження, нова інформація, коло спілкування обов'язково повинні допомогти реабілітуватися після стресу.