Коли кожна секунда на вагу золота: як подружжю Різванових вдалося врятуватися з палаючої багатоповерхівки
Катерина та Рудем Різванові оговтуються після масованого обстрілу Тернополя, внаслідок якого їхня багатоповерхівка зазнала удару. Зі слів тернополянки, будинок, квартири, майно – це шкода, яку можна відновити, але сусідів, які згоріли живцем чи померли від отриманих травм, уже не повернути. І спогади про них житимуть вічно…
33-річна Катерина разом із чоловіком проживали на третьому поверсі багатоквартирного будинку на вулиці 15 Квітня. Це – її домівка з дитинства: із мамою вони жили тут ще з 2006 року. Коли жінка одружилася, мама переїхала за місто, залишивши квартиру молодій родині.
У дворі все нагадувало фільм жахів
На момент влучання родина Різванових була вдома й уже збиралася йти на роботу. Коли у місті пролунали перші вибухи, Катерина та Рудем перейшли до коридору за дві стіни. До укриття одразу не бігли, що, можливо, врятувало їм життя.
– Коли сталося влучання, на кілька хвилин здалося, що це землетрус. Багатоповерхівку трусило, у квартирі все стало сірим і було погано видно. Ми швидко зібрали документи і почали рухатися до виходу. Вхідні двері були заблоковані через удар, але чоловікові вдалося їх вибити – врятувало те, що перед тим ми зачинили їх не на ключ, а на защіпку. У під’їзді все було в пилюці й диму, двері теж заклинило. Троє чоловіків із середини та кілька ззовні допомогли нам вибратися. У цей час на вулиці продовжували лунати вибухи. Було дуже страшно, – згадує Катерина.
Вийшовши у двір, подружжя було шоковане: ліворуч полум’я, а праворуч – кілька людей без ознак життя. За словами жінки, хтось не встиг дійти до укриття, хтось просто виходив на вулицю, бо вважав, що у багатоповерхівці перебувати небезпечніше.
– Після влучання почалася пожежа. Багато автівок, які стояли біля нашого й сусіднього під’їздів, поруч із трансформатором, вибухали – скло і метал розліталися в різні боки. Поки ми добігли до укриття школи №26, знову пролунав потужний вибух. Полум’я дуже швидко поширювалося по квартирах. У нашому під’їзді найбільше палали третій і четвертий поверхи, а загалом у будинку – від другого до сьомого, – розповідає тернополянка.
Та найстрашніше – це людські втрати, говорить пані Катерина. Дехто з мешканців загинув, інші дивом врятувалися, але пережили великий стрес.
– Загинув мій 17-річний сусід, дуже хороший хлопець, зростав у мене на очах. Із сьомого поверху загинув батько двох дівчаток. Ще один сусід отримав сильні опіки й травми, бо закрив собою донечку. Йому вже зробили одну операцію, ймовірно, буде ще одна. Родина вагітної на 17-му тижні сусідки з другого поверху вибігла з дому просто в піжамі. Люди в укритті віддавали, хто що міг, аби зігріти їх. Дівчинка має поранення, досі в лікарні, але, здається, вони всі врятувалися. Решта моїх сусідів живі, але пережили страшний стрес – вибиратися було важко, паніка, – каже містянка.
Відновити можна, але спогади – на все життя
Квартира родини Різванових більш-менш вціліла, однак нині непридатна для проживання: потрібен капітальний ремонт і повна заміна меблів та техніки.
– Вікна виходять на зовнішній бік будинку. Під час вибуху їх змістило, але вони не вилетіли повністю, тож вогонь зайшов у квартиру частково. Майже повністю вигорів коридор, в інших кімнатах горіло по стелі. Плавилися натяжні стелі, вагонка, усе тліло. Квартира вкрита кіптявою та гаром. На перший погляд здається, що вона ціла, але все потребує заміни. Ми фактично все викинули. Лише вдалося зберегти частину одягу, який був зачинений у шафі-купе, – розповідає дівчина.
Нині родина живе у тітки за містом. Вони подали заяви на компенсацію від міськради й сподіваються отримати 15 000 гривень, щоб орендувати житло у місті.
– Поки невідомо, коли можна буде почати ремонт, і на це потрібно багато грошей. Ми спілкуємося із сусідами, і більшість кажуть, що бояться тут жити навіть після відновлення: усе нагадуватиме про трагедію, про загиблих. Я їх розумію – це була дуже страшна картина. Так, ми з чоловіком фізично неушкоджені, але психологічно дуже важко. Перші дні ми не могли спати й їсти – був сильний шок, – додає вона. – І я дуже вдячна, що чоловік, який зазвичай виходить на роботу раніше, того дня затримався через хвилювання за мене. Якби я була сама – не знаю, чи змогла б вибратися, бо треба було багато фізичної сили.
Нагадаємо, 19 листопада росіяни обстріляли Тернопіль ракетами та шахедами. Кількість жертв ворожої атаки зросла до 35 осіб, серед загиблих – 7 дітей.
Читайте також:
Втекли від війни, але вона наздогнала у Тернополі 19 листопада: історія переселенки та її донечки
Родина Німащук дивом вижила під обстрілом — небайдужі зібрали їм понад мільйон на нову квартиру
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
