Хто з аматорів найкращий?

Виставку-конкурс картин на здобуття обласної мистецької премії імені Олени Кульчицької серед аматорів образотворчого мистецтва Тернопільщини до 30 січня можна оглянути в обласному художньому музеї. Її проводять вже вдесяте. Тут представлені 77 живописних та графічних робіт. Це твори 25 митців із Тернополя та області.

















































Став лауреатом

Одразу навпроти входу в музей – на центральній стіні розміщені 5 полотен цьогорічного лауреата мистецької премії імені Олени Кульчицької – тернопільського художника Богдана Федоріва.

Чоловік зізнається, що рішення експертної комісії стало для нього цілковитою несподіванкою.

• Це свідчить про мій професійний ріст, – каже Богдан Федорів. – Я вже третій рік поспіль беру участь у цій виставці-конкурсі. Минулого року отримав  диплом першого ступеня, а тепер став лауреатом. Загалом у моєму доробку є понад 150 робіт. Маю свій каталог. Малюю в техніці олійний живопис. Цього разу показав свої новинки, що виконані в новій техніці  – шнурковий живопис.

У 2015 році тернополянин брав участь у мистецькому проекті «Мамай єднає Україну», автором якого є львівський художник Орест Скоб. Тоді зібралися 18 художників і намалювали козака Мамая для кожного району Тернопільської області. Згодом всі ці картини представили на виставках у Львові й Тернополі. Відтак свої роботи подарували у музей м. Кам’янськ (колишній Дніпродзержинськ – прим. ред.).

• Мене ця тема дуже зацікавила, – каже Богдан Федорів. – Тож у моєму доробку є 10 картин на козацьку тематику. На цій виставці я представив найновішу роботу з цієї серії – «Козацька слава не вмре».

Митець зізнався, що йому дуже подобається малювати коней. Вони привабили його, коли працював у Польщі. Тож на своїх полотнах намагається передати красу, грацію і характер цих величних тварин. Зокрема на виставці-конкурсі увагу глядачів неодмінно приверне його композиція «Нестримні».

Малює козаків і коней

Художник розповів, що зазвичай пише нові полотна під враженнями від побаченого. Йому досить угледіти щось цікаве, щоб потім намалювати це. Окрім пейзажів, картин на історичну тематику, коней, дуже любить малювати квіти й плоди на деревах. Цікаво, що квіти, зображені ним, це переважно ті, що ростуть на його дачі.

Хист до малювання у Богдана Федоріва проявився ще в дитинстві. В школі оформляв стінгазети. Вже тоді й вирішив стати художником.

– Ми разом з татом повезли мої документи у Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва, – пригадує чоловік. – Розглядаючи витвори студентів, моєму батькові чомусь найбільше сподобалися роботи представників факультету «Кераміка». В результаті я навчався саме на цьому факультеті.

Після закінчення училища молодого митця направили на роботу аж у Казахстан. Працював художником на фарфоровому заводі в місті Капчагай Алма-Атинської області. Звідти у 1976 році його призвали до армії. Служив у сухопутних військах у Казахстані. Там його художні здібності також стали у нагоді – оформляв стенди у клубі, малював портрети солдат та їхніх дівчат.

Був заробітчанином

Відслуживши два роки, пан Богдан повернувся на Батьківщину. Влаштувався художником-оформлювачем у Тернопільському художньо-оформлювальному комбінаті. Тут працював загалом 24 роки. Після персональної виставки на комбінаті йому присвоїли вищу творчу кваліфікацію.

Коли Україна здобула незалежність, Богдан Федорів став вільним художником і почав шукати замовлення самостійно. Щоб забезпечити сім’ю, подався на заробітки до Португалії. Працював на будовах, проте все ж привіз із цієї країни кілька творчих робіт.

• Мене як художника дуже вразила зміна краєвидів, – каже чоловік. – Типаж людей теж змінився, тому я просто не міг не зафіксувати це все на полотні, хоч у Португалії часу на творчість мені дуже бракувало.

Повернувшись додому, Богдан Федорів знову шукав можливість заробити гроші. 14 років їздив на роботу в Москву. Саме там він проявив себе не лише як художник, а ще і як архітектор. Після 2014 року в Росію більше не їздить.

Пан Федорів разом із кількома художниками працював у Польщі. Чоловіки малювали місцеві краєвиди та виставляли їх на продаж. У 2010 році мав персональну виставку у приватній АртГалереї Тернополя. Наразі працює викладачем у Тернопільській обласній профспілковій школі мистецтв.

Переможців обрали таємно

Примітно, що Богдан Федорів став першим лауреатом премії імені Олени Кульчицької. Справа в тому, що спочатку ця премія носила ім’я Ярослави Музики. Її отримали сім лауреатів. Три роки тому назву змінили, оскільки в облраді заснували однойменну обласну премію в галузі декоративно-прикладного мистецтва.

• Два роки поспіль премія не мала жодного імені, – каже директор обласного художнього музею Ігор Дуда. – І лише цього року в обласному управлінні культури дали дозвіл на те, щоби премія мала ім’я народної художниці, уродженки Бережан Олени Кульчицької. Між іншим, на початках таку виставку-конкурс ми проводили раз на два роки, а 2016-го вона стала щорічною.

Кожен із 25 учасників представив по три роботи. Переможців 2018 року визначало експертне журі під головуванням начальника управління культури і мистецтв ТОДА Григорія Шергея. Кращих обирали шляхом таємного голосування. Диплом першого ступеня в номінації «Живопис» отримав Сергій Бондар (Чортків), другого – Наталія Фугель (Тернопіль), третього – Любов Поворозник (Тернопіль). У номінації «графіка» дипломантами стали Володимир Поворозник (Тернопіль), Наталія Волянюк (Кременець) та Юлія Янчук (Кременець).

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google