Забавки, створені дитячими руками та уявою

Саморобна іграшка – це власна фантазія дитини, яка має прояв у формі, характері, оздобленні, призначенні, у правилах гри з нею. А ще це відчуття причетності до процесу разом з упевненістю у своїх силах. Тому діти, які створюють іграшки власноруч, не лише розвивають свої таланти, а й продовжують давні традиції, стаючи гідними спадкоємцями майстрів народних ремесел.

























Ініціювала дитячу виставку

Іграшки з природних матеріалів – соломи, сіна, глини, дерева, м’які іграшки, ляльки-мотанки, народні ляльки, сувеніри з тіста, пластиліну, шкіри, паперу представлені на тематичній виставці-конкурсі народної іграшки для учнівської молоді «Національна іграшка руками дитини». Експозицію  відкрили 15 листопада у музеї національної іграшки у Тернопільській бібліотеці для дітей № 5 (вулиця Стуса,4). Захід організували вже вдруге, щоби заохотити підростаюче покоління до вивчення і відтворення найкращих зразків культурної спадщини рідного краю, до активної дослідницької діяльності щодо збереження звичаїв, обрядів, традиційних художніх ремесел.

Ініціатором такої виставки-конкурсу стала вчитель-методист Тернопільської загальноосвітньої школи № 11 Алла Шушкевич, а співорганізатором – обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Задум про конкурс виник у пані Алли невипадково. Адже жінка захопилася народною лялькою ще з 2011 року. Стала майстром народної ляльки і членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.  Свої роботи демонструвала на різних виставках. Помітила, що дуже рідко траплялися такі дійства, на яких можна представити роботи не лише дорослим, а й дітям. Відтак за сприяння Тернопільського осередку національної спілки майстрів народного мистецтва України та Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу на базі Тернопільської бібліотеки для дітей № 5 минулого року вперше провели виставку-конкурс для дітей.

• Традиційна народна іграшка виготовлялася завжди, – каже Алла Шушкевич. – Де була дитина, там треба було її забавити. З розвитком суспільства розвивалась іграшка. Ми маємо і дерев’яну іграшку, і ляльку-мотанку, й інші види забавок. На виставку ми брали вже і м’яку іграшку. Діти повинні вміти не лише те, що вміємо ми, а й внести своє сучасне бачення у власні роботи.

Робить ляльки-мотанки

Примітно, що вміння виготовляти традиційні народні іграшки пані Алла передала своїй внучці, яка навчається в сьомому класі школи № 15. Вже понад три роки 12-річна Аня Луцька займається виготовленням ляльок-мотанок. За цей час завдяки своїй бабусі дівчинка опанувала чимало різних технік.

На цьогорічний конкурс вона представила свою ляльку-мотанку Веснянку, а також ще кілька ляльок із домотканих ниток. В них дівчинка поєднала старовинне із сучасним. Адже лялечки зроблені з домотканих ниток, а от зачіски у них сучасні й новомодні. Аня вміє створювати ляльки з тканини, трави та інших матеріалів. Зізнається, що починала з маленьких лялечок, а потім процес їх виготовлення дуже захопив її.

• Спочатку я створювала їх, аби гратися з ними, – каже Аня Луцька. – Потім дарувала їх подругам, адже це універсальний подарунок-оберіг. До речі, колись ляльку-мотанку робила мати, щоб забавити свою дитину. Такі іграшки виготовляли за звичай зі зношеного дитячого одягу. Ляльці не можна було робити обличчя, щоб у неї не вселився злий дух і не зашкодив дитині. Замість очей, губ і носа намотували хрест.

Кіт із сіна та ниток

Хоч виставку-конкурс «Національна іграшка руками дитини» проводять у Тернополі, проте цього року до участі зголосилися гуртківці з різних районів нашої області.

• Дуже тішуся цією виставкою, –  каже голова Тернопільського осередку національної спілки майстрів народного мистецтва України Уляна Джигринюк – Цього разу вона з міської переросла в обласну. Сподіваюся, що наступного року це буде всеукраїнський конкурс. Дуже добре, що ми можемо навчати наших дітей і передавати їм свої вміння. Адже майстер не той, хто вміє зробити сам, а той, хто може передати своє ремесло іншим.

Завдяки своєму наставнику, керівнику гуртків Ірині Харатін уже три роки виготовляє іграшки 12-річний Влад Москалюк зі Скали-Подільської. На виставку він привіз шість своїх робіт. Каже, що найбільше любить створювати ляльки-мотанки. Одна з них називається Літо. Вона виготовлена з марлі на кукурудзяному качані. На голові має віночок, вбрання прикрашене квітами. Ще один витвір хлопчика – кіт Гульониш, який є символом вдалих мандрів. Ця іграшка виготовлена із сіна, обмотаного нитками. Для краси Влад почепив котові на шию бантика з червоної стрічки.

У музеї – унікальні іграшки

До речі, бібліотека працює щодня, крім неділі, з 10.00 до 18.00. Тут за попереднім записом можна замовити екскурсію.

• Щиро запрошуємо всіх відвідати цю виставку, – каже бібліотекар Світлана Процишин. – Ви дізнаєтесь про те як з’явилася лялька, яких видів буває українська національна іграшка, чим відрізняються українські ляльки-мотанки від інших, чому вони без обличчя, яку роль виконували колись і тепер.

Музей національної іграшки діє з 2013 року. На той час у ньому було близько 500 експонатів, сьогодні їх набагато більше. Тут представлено чимало авторських ляльок таких тернопільських майстринь як Галина Дудар, Алла Шушкевич, Ольга Гасай, Ольга Веселик, Ольга Ягненко та інших. Є ляльки з глини, тіста, тканини та будь-яких підручних матеріалів. Усі бажаючі мають змогу представляти і власні колекції назбираних іграшок.

– В нас виставляють свої роботи учасники різних гуртків, – додає Світлана Процишин. – У бібліотеці проводимо цікаві майстер-класи. Стараємося іграшки підлаштовувати під книжки. Тому є тематичні розділи, де лялька виступає персонажем казки чи літературного твору. У нас чимало робіт Ольги Гасай, які відповідають книжкам. Це і Аліса з Країни чудес, і Мумі-Троль . Є ляльки-мотанки, що уособлюють чотири пори року тощо.

Одним із найунікальніших експонатів музею стала дуже цікава текстильна обрядова лялька «Кіра Саракості – грецька Пані Посту». Її виготовила майстриня Галина Дудар. Особливість даної ляльки-мотанки в тому, що вона має 7 ніжок – по одній на кожен тиждень Великого посту. Греки щосуботи одну ніжку відривають на знак того, що наближається Великдень. Складені руки ляльки спонукають до глибшої молитви. А ще вона не має вух, аби не слухати пліток. Зашитий рот для того, щоби не говорити погане і не вживати жирну їжу.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.