"Потурбуйтесь про свого сімейного лікаря", — з таким закликом на офіційному сайті до громадськості звернулась Національна Служба Здоров'я України.
— Деякі пацієнти телефонують своєму сімейному лікарю, терапевту або педіатру на мобільний у, вочевидь, неробочі години. Але на відміну від невідкладної допомоги, послуги, які надають лікарі та лікарки первинної ланки, не відносяться до екстрених, — йдеться в публікації. — Нагадуємо, що ваш лікар або лікарка: є людиною, а не цілодобовим сервісом; має визначені робочі години та вихідні; має право обирати спосіб зв'язку з пацієнтом та вирішувати, коли відповідати на дзвінки та повідомлення; може призначити час і дату прийому пацієнту; має право вирішувати, чи є реальна потреба у виклику додому чи можна проконсультувати дистанційно.
Однак що кажуть самі медики? Ми зібрали їхні думки на цю тему.
Вкотре медики закликають: при перших симптомах вірусних захворювань не варто одразу іти в поліклініку чи амбулаторію, адже там можуть бути черги та скупчення людей з різними хворобами. У тому числі, інфекційними. Для прийому необхідно попередньо записатись до лікаря чи призначити час в телефонному режимі. Якщо потрібно з'явитись в амбулаторії, необхідно або записатись з допомогою електронного запису, або узгодити час із сімейним лікарем, аби уникнути черг.
— Тому що з першого дня лікувати пацієнтів значно легше, аніж коли вже виникли ускладнення, — говорить Надія Боднар.— Останнім часом бачимо, що люди, які хочуть отримати первинну допомогу, масово ідуть в амбулаторії, а там створюються черги. А переважно, це хворі люди, які "діляться" вірусом з тими, хто є довкола.
Пані Боднар каже, що така ситуація триває щонайменше три тижні, а пацієнтів у поліклініках не меншає.
Про те, чи часто пацієнти переходять етичні норми спілкування та турбують лікарів посеред ночі, спілкуємось із медиками.
— Турбувати сімейного лікаря вночі — це ніколи не обумовлено та не виправдано. Лікар вночі має право відпочивати. Це є його вільний від роботи час, — каже заступник керівника Центру первинної медико-санітарної допомоги Надія Боднар. — Ті, які працюють вночі за графіком, — відпочивають вдень.
Жінка зізнається, що інколи пацієнти телефонують по 10 і навіть 20 разів під час того, коли лікар перебуває на прийомі з іншим пацієнтом. Це теж неправильно, адже порушує спокій інших людей. Хоча передзвонити лікар таки повинен.
— Одного разу до обіду в мене був прийом, — каже Надія Боднар. — Після цього потрібно було знайти телефон пацієнта, з яким я спілкувалась з самого ранку. Я порахувала кількість дзвінків. Лише до обіду в мене було 198 викликів. Це дуже велике навантаження насправді, тож, коли є можливість відпочити від роботи, лікар має відпочивати.
З лікарями спілкуємось в телефонному режимі на початку робочого дня. До тих, у кого години прийому випали на цей час ,додзвонитись важко: зайнято, абонент розмовляє, фраза "Перетелефоную пізніше". Чимало медиків вибачаються: "У мене зараз люди, вибачте, говорити не маю часу". Хтось не погоджується на розмову та просить звертатись до керівництва, хтось одразу попереджає: маю лише хвилинку... Голос заклопотаний, адже у багатьох прийом розписаний похвилинно, а за дверима кабінету чекають люди, яким життєво-важлива їх допомога.
— Важко працювати в таких умовах. У людей паніка, вони бояться, переживають. Треба знайти слова, щоб їх заспокоїти, насамперед. Бо якщо є паніка, то і хвороба протікає набагато важче. Зараз бачимо, як росте статистика, і цифри усіх лякають. Ті, хто вже хворів, знають що це таке і, напевно, ще більше хвилюються, щоб не пережити це знову.
Звісно, на дзвінки доводиться відповідати і в робочий час і не в робочий, і у вихідні. Ми не можемо залишити людину в біді, натомість не завжди маємо час на рідних.
За рік вже звикли до такого режиму. Від березня минулого року аж досі ми працюємо 24/7 з пацієнтами. Ніхто нас не заміняє, немає ротації. Я ще змалку хотіла бути лікарем і зараз теж не жаліюсь на роботу. Хоча ставлення до медиків у людей різне і дуже образливо, коли ти справді працюєш в режимі "нон-стоп", але зрештою, отримуєш негативні відгуки, коли не одразу, до прикладу, вдалось відповісти на дзвінок.
Чи боюсь я захворіти? Я вже хворіла, надіюсь що антитіла поки є. Але боятись не можна. Бо якщо ти сам боїшся цього, то як ти можеш когось підтримати та полікувати.
— Зазвичай так ми і працюємо: і під час роботи, щоб провести прийом і після роботи доводиться завершувати справи, бо хворих справді багато. Пацієнти телефонують і в суботу і в неділю. Вночі до мене телефонують рідко. У крайніх випадках. І, звісно, я відповідаю.
При нагоді хочеться нагадати, щоб люди користувались електронним записом для відвідування. Я стараюсь за дзвінками розподілити так, щоб не було скупчень.
Щодо питання, чи не боюсь захворіти я, то швидше не боюсь. У нас є усі необхідні засоби захисту. До маски вже звикли настільки, що коли її знімаєш, здається, що чогось бракує.
— Звісно, люди звертаються і в неробочий час, дзвонять і до 9-ї години. Буває, коли людям справді потрібна допомога, а буває, що через дрібниці. Влітку було теж багато пацієнтів, ми це пережили, Слава Богу, потім два місяці трішки легше було. Зараз знову важко, вже другий місяць. Але мусимо триматись.
Досить часто пацієнти приходять і без попереднього запису. Адже людям старшого віку важко зорієнтуватись в записах. Тому і з'являються "живі" черги. На щастя, усі дотримуються маскового режиму.
Нам для захисту вистачає засобів. Стараємось берегти себе і тих, хто поряд.
— Однозначно, зараз наплив пацієнтів набагато більший. Але робота є складною від початку пандемії. Багато дзвінків є не в робочий час, люди звертаються за допомогою ми не можемо їм відмовити. Є пацієнти, яким допомога потрібна і на вихідних.
Під час роботи лікарі дотримуються норм, які необхідні для захисту від коронавірусу: це використання засобів індивідуального захисту (маски\рукавички), використання спецодягу при огляді пацієнтів. Стараємось себе берегти. Але звісно, ризик є.
— Так і справляємось. У нас така робота. 80 дзвінків за пів дня, і це лише ті, хто телефонував по одному разу. Є такі пацієнти, які дзвонили по 3-4 рази. Ми вже говорили про це багато разів, але нічого людям не допоможе. Навіть коли я у відпустці, вони телефонують. Кажуть: "Я знаю, що ви у відпустці, але мені треба". Ми вже звикли до тієї думки, що пацієнти будуть дзвонити. І це триває вже майже рік. Думаю, і я, і мої колеги звикли.
— Ти постійно маєш бути на зв'язку. Як тільки температура 37, або першіння в горлі, або нежить, реагувати потрібно негайно. Щодня це десятки дзвінків. Плюс десятки людей на прийомі. Комусь потрібен лікарняний, комусь не потрібен, когось треба відправити до інших спеціалістів... Крім того, ми самі маємо телефонувати і питати, як вони почуваються. Завжди наголошуємо: якщо вам погано, не зволікайте. Вам не відмовлять. Я не можу сказати: не телефонуйте, в мене немає часу. Як це бути сімейним лікарем під час пандемії? Важко. Звісно, це і підвищений ризик самим захворіти, підвищений ризик заразити когось з рідних, у кожного з нас родина.
НСЗУ пропонує кілька порад, які допоможуть побудувати довготривалі комунікації з вашим лікарем на засадах взаємоповаги:
Тож НСЗУ закликає потурбуватися трохи про тих, хто має турбуватись про вас!
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Vicki Ilika
Лікарі також диві люди в яких є потреба на відпочинок. Вони також мають сім’ї , також хворіють і потребують підтримки та розуміння, особливо в такий складний час.
Ви як і кожен інший пацієнт можете записатись до свого лікаря на прийом і отримати консультацію яка вам необхідна. Для цього не потрібно дзвонити лікарю персонально або робити дописи .
Якщо у вас знайшовся час зробити пост ,звернутись в приватну клініку і записатись на прийом , ви так саме могли звернутись в поліклініку та записатись на прийом до свого лікаря якого ви критикуєте перед тим не зробивши потрібного кроку з своєї сторони.
Спробуйте пропрацювати в лікарні в таких умовах під час пандемії принаймні один день і покажіть їм всім як потрібно робити свою роботу, а тоді засуджуйте інших.
Здоров’я всім .
Iryna Fedorovych