Старість не вдома. У яких умовах живуть старенькі у геріатричному пансіонаті – ми перевірили (РЕПОРТАЖ)

• У стінах цього закладу рідко побачиш сторонніх відвідувачів, крім родичів та благодійників. Тут панують старість, спогади про минуле і спокій.
• Журналісти «20 хвилин» минулого тижня побували у Петриківському обласному геріатричному пансіонаті, де живуть люди літнього віку та з інвалідністю. Дехто знайшов собі тут притулок понад 20 років тому. У яких умовах проживають підопічні пансіонату? Чи вистачає їм елементарних речей? Хто може сюди потрапити та скільки це коштує?
• Про все читайте і дивіться в ексклюзивному репортажі.

Петриківський обласний геріатричний пансіонат розташований приблизно за два кілометри від Тернополя (рахували від вулиці Карпенка). Наші відвідини цього закладу припали на погожу осінню днину. При такій погоді не дуже й хочеться сидіти у чотирьох стінах, тож багато його мешканців вийшли на подвір’я, щоб прогулятись, подихати повітрям і побалакати на лавочці.

Ми натомість заходимо всередину, де зустрічаємо директора пансіонату Степана Глушка.

Чоловік розповідає, що заклад в селі Петриків, який він очолює, заснували у 1975 році. З того часу останній притулок, житло, догляд та медичне забезпечення тут отримали 3000 людей з усієї Тернопільщини. У кожного – своя непроста доля й життєва стежка. Більшість історій не вислухати спокійно, бо очі в моменті наповнюються слізьми… Тим не менш, саме в пансіонаті старенькі й особи з інвалідністю знайшли домашній затишок і родинне спілкування.

Цей заклад загалом розрахований на проживання 185 підопічних. На даний момент тут є 178 мешканців – 86 жінок та 92 чоловіки. Майже половина з них (дев’яносто осіб – прим.)  немічні і прикуті до ліжка. Вони мають виокремлені два відділення на першому і другому поверхах. Підопічні, які здатні самі за собою доглянути, живуть вище: чоловіки – на третьому поверсі, а жінки – на четвертому.

Технікою та усіма зручностями забезпечені

У коридорі гучно працює телевізор. Навколо нього на м’яких кріслах й власних інвалідних візках зібрались бабусі й дідусі. Вони гуртом захоплено дивляться якийсь серіал на національному телеканалі, спілкуються, обговорюють те, що на екрані. Щодо інших мешканців, хтось пішов на лікувальні процедури, хтось підмітає листя надворі, аби розім’яти м’язи, хтось лежить в палаті. Чіткого графіку, розписаного погодинно, тут немає, адже пансіонат – не закритого типу.

– Пріоритетними у діяльності нашого закладу є забезпечення хороших умов проживання, якісного харчування, надання медичної та психологічної допомоги, проведення реабілітаційних і оздоровчих заходів, – зауважує Степан Глушок.

Сам пансіонат розташований на великій території, площа якої 6,4 гектара. Щодо структури, він складається з основного корпусу, де власне знаходяться кімнати підопічних, адміністративно-господарського підрозділу, харчоблоку, пральні, котельні та підсобного господарства.

Заклад має автономне опалення. Щоб всередині була комфортна температура, використовують два водогрійних котли і котел на тверде паливо. Питну воду беруть з власної артезіанської свердловини.

На чотирьох гектарах орної землі підсобного господарства щороку вирощують гречку, ячмінь та овочі. Також на базі закладу мають невеликий сад фруктових дерев, які висадили працівники та підопічні пансіонату. Їсти яблука, груші і сливи мешканці можуть, скільки їм заманеться.

За парканом розміщена пасіка (понад 20 вуликів), також є невеличка свиноферма.

Підопічні пансіонату живуть в одно- чи двоособових кімнатах. Всередині є ліжко, тумбочка, шафа, стіл, крісла, холодильник й телевізор. Де-не-де ми помітили електричні чайники, мікрохвильовки та навіть радіоприймач. На дверях написані імена, прізвища та по-батькові тих, хто там проживає.

До кожної кімнати підведена холодна та гаряча вода. Крім того, у закладі є приміщення для молитви, куди приходять побути на самоті. Воно прибране вишиттям, тут висять ікони та зберігається інша релігійна атрибутика. Люди приносять сюди свіжі квіти.

– Дві третини мешканців пансіонату похилого віку. Вони забезпечені необхідними протезно-ортопедичними засобами: спеціальним взуттям, паличками, ходулями, милицями, протезами кінцівок тощо, – говорить директор закладу. – Маємо п’ятнадцятеро осіб на інвалідних візках. Для них ми створили умови для зручного пересування територією. Це пологий вхід із двору, широкі двері з низькими порогами, коридори без сходинок. Також працюють пасажирський і вантажний ліфти. Медперсонал цілодобово чергує, аби допомагати людям з обмеженими фізичними можливостями та зі зниженою здатністю до самообслуговування.

Пансіонат фінансується з обласного бюджету. Як повідомив Степан Глушок, у 2022 році для закладу виділили 17 мільйонів гривень, з яких 13 млн. на заробітну плату, 2.2 млн. на енергоносії, 1.8 млн. на поточні видатки. Крім цього, на рахунок пансіонату надходить 3.2 млн. гривень з пенсійного фонду та 1.5 млн. грн. відшкодованих коштів за утримання мешканців згідно укладених договорів. Аби жителям пансіонату було затишно й зручно, працівники постійно власноруч проводять поточні ремонтні роботи в кімнатах. Третина будівельних матеріалів, як каже
директор, профінансована з позабюджетних надходжень.

Як проходить день у пансіонаті

Підопічні мають повне право самовільно покидати територію закладу, коли їм заманеться. Вони можуть поїхати погуляти Тернополем чи в гості до родичів, на ринок, пройтись магазинами тощо. Для цього просто слід записатись в охоронця, а той фіксує, коли людина вийшла і до якої години обіцяла повернутись. Якщо мешканці пансіонату хочуть відлучитись на 2-3 дні, мають написати заяву. Наші журналісти також побували в їдальні.

За словами самих мешканців, годують їх ситно і головне – смачно. Меню регулярно вивішують на стіні перед їдальнею. Що було на тарілці літніх людей та осіб з інвалідністю у четвер, 27 жовтня, можете самі глянути на фотографії.

Як розповів директор закладу, меню складають з урахуванням норм, віку людей та їхніх хвороб. За його словами, людям щодня дають м’ясну чи рибну страву.

У раціон, кажуть працівники, додають багато овочів і фруктів, кисломолочні продукти.

Випрати одяг можна у пральні, яка знаходиться в окремому приміщенні. Є сучасні прально-сушильна та промислова пральна машинки. Поремонтувати речі може швея, там же розміщена її майстерня. Раз на 10 днів відбувається процедура, яку підопічні закладу називають «банею». Тоді у них забирають брудну постільну білизну і видають випрану, свіжу.

Люди, які мають змогу і бажання трохи попрацювати, можуть зайнятись трудотерапією при сонячній погоді. За ними наглядає інструктор з праці, дає їм посильні завдання. Підопічні пансіонату на кількох грядках сіють і вирощують квіти. Крім того, обробляють маленький город – там росте петрушка, щавель, буряки, кабачки, морква. Овочі потім несуть в харчоблок, де додають до страв.

Мешканці пансіонату наразі під керівництвом благодійника-дизайнера реконструйовують водоспад і водойму перед закладом.

Помічаємо, як на подвір’ї бігає кілька котів. Піклуватись про своїх домашніх улюбленців у цьому геріатричному закладі ніхто не забороняє. Єдина умова – належно доглядати за тваринами. Та з цим проблем немає, тому дехто з мешканців тримає їх у кімнатах, годує пухнастих смаколиками.

Окрім медичних процедур, про які читайте нижче, підопічним тут пропонують безліч активностей. Наприклад, психолог пансіонату Мар’яна Періг показує нам міні-музей, який облаштували у бібліотеці. Всі вироби, які експоновані тут, зробили мешканці. Був гурток «Умілі руки», але ця діяльність не всім людям з обмеженими можливостями була до снаги.

Тепер для них у пансіонаті часто проводять концерти, а щочетверга на службу приходить священник.

– До нас іноді приходять артисти з філармонії, з драмтеатру, самодіяльні колективи зі шкіл Тернополя. Минулої середи захід організували студенти медичного університету, – розповідає пані Мар’яна.

Обмежень для відвідин мешканців пансіонату їхніми рідними немає. Вони можуть приходити сюди, коли захочуть, але відповідно до графіку – з 8:00 по 20:00.

Інколи стареньких треба просто вислухати

Щодо лікування жителів обласного геріатричного пансіонату, то тут щоденно функціонують фізіотерапевтичний, масажний кабінети, кабінет лікувальної фізкультури, кабінет психоемоційного розвантаження і ароматерапії. У штаті закладу працюють два лікарі-терапевти, психіатр, психолог, старша медсестра, 6 медсестер, медсестри з масажу, фізіотерапії, дієтичного харчування, 43 молодші медсестри по догляду за хворими і соціальний працівник.

Підопічні отримують медикаментозну терапію, масаж, для них доступні багато фізіотерапевтичних процедур в окремому кабінеті: ампліпульс, електрофорез, магнітотерапія, індуктотермія, теплові процедури, інгаляції, лікування ультразвуком, профілактика пролежнів тощо. Діє зал лікувальної фізкультури, обладнаний тренажерами, який відвідують три десятки мешканців.

Є тут і аптечний склад, де зберігають медикаменти. Ми відразу звернули увагу на надпис «Аптека» на дверях і поцікавились, чи продають тут ліки. Наталія Турчин, соціальна працівниця пансіонату, пояснила, що медикаменти безоплатно видаються за призначення лікаря.

– Для літніх людей та осіб з інвалідністю, які у нас проживають, завжди доступні консультації та допомога медиків різних фахів районної і обласної лікарень, куди  при потребі оперативних втручань  мешканців шпиталізують. У цих же закладах проводять лікування катаракти і глаукоми нашим мешканцям. Для транспортування мешканців у лікувальні заклади віднедавна ми маємо спеціальний транспорт, який нам надали як гуманітарну допомогу, – додає нам Степан Глушок.

У пансіонаті всім, хто її потребує, надають психологічну підтримку. З підопічними працює психологиня Мар’яна Періг. Жінка зауважує, що в її обов’язки входить постійне спілкування з ними: або вони приходять на індивідуальні консультації, або вона відвідує їх у кімнатах. Інколи навіть не варто нічого говорити, слід лишень приділити увагу людині, прийти до неї і вислухати все, що та розповідає.

– Бабусі й дідусі пригадують молодість, вони рідко цікавляться сьогоденням, обурюються хіба тим, чим незадоволені. Є в закладі й молодші мешканці, які хочуть вчитися новому, запитують у мене поради, цікавляться музикою, модою тощо. Спілкуючись з людьми, я вивчаю їхні особливості і потреби. Після того, як ті виговорились, їх психоемоційний стан поліпшується, – каже психологиня.

Скільки коштує проживання у пансіонаті?

Петриківський геріатричний пансіонат приймає на безоплатне проживання одиноких людей пенсійного віку або інвалідів, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування і в них немає працездатних родичів, які можуть їх утримувати. Крім цього, за наявності вільних місць в заклад можуть бути прийняті люди, у яких є діти, але за умови стовідсоткового відшкодування витрачених на їх утримання коштів. З підопічних, які знаходяться на повному державному забезпеченні, Пенсійний фонд утримує 75% пенсії, а 25% них залишається на особисті потреби.

Протипоказами для прийому у пансіонат є онкологічні захворювання, захворювання психіки та хронічний алкоголізм. Жодних обмежень щодо тривалості перебування тут людей немає. 

Наразі у пансіонаті є дев’ятнадцять мешканців, яких поселили згідно договорів про повне відшкодування вартості утримання, яка в даний час становить приблизно десять тисяч гривень.

– Підопічні в геріатричний пансіонат влаштовуються за путівкою від Департаменту соціального захисту Тернопільської ОДА. Для отримання путівки потрібні наступні документи: клопотання ОТГ, довідка про склад сім’ї, про розмір пенсії, медична довідка, пенсійне посвідчення, паспорт та ідентифікаційний код, –  пояснює Наталія Турчин. 

Звернутись до Петриківського геріатричного пансіонату, аби дізнатись деталі щодо прилаштування, можна за номером телефону: +38 067 947 8547 (Ольга). 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.