"Ця операція — як другий День народження у моєму житті": історія тернополянина

Ігор Медецький після шунтування серця може вільно ходити, займається улюбленою риболовлею і відмовився від смаженого

Рік тому тернополянину Ігорю Медецькому вперше в Тернополі зробили шунтування серця – ця операція відновлює нормальне кровопостачання міокарда. Операцію провели 23 лютого.

- Це було якраз на День армії, - каже пан Ігор. - Ця операція — так як другий День народження у моєму житті. Ото тепер на 23-тє сини були, колєга. То посиділи собі трохи, посвяткували. То вже можна, - сміється пан Ігор. - Мені навіть кияни, які робили операцію, казали, якщо через півроку не буде ніяких проблем, то пару грам можна буде. Звичайно - не пляшку.

Лікарі заспокоїли, що досвід мають

23 лютого 2018 року Ігорю Медецькому виконали коронарне шунтування —  три “забиті” судини, що ведуть до серця, замінили веною з ноги і таким чином відновили кровопостачання серця. Операцію вперше в Тернополі провели в міській лікарні №2 бригада хірургів з Києва та Тернополя.

Як розповідав тоді головний кардіохірург області Олег Луговий, одна з трьох уражених судин, які виявили в пана Ігоря – це була центральна судина, яка постачала кров'ю дві третини серця. Ситуація була складна для пацієнта і небезпечна в плані життя. При таких ураженнях пацієнт міг померти в будь-який момент.
Ігор Медецький добре пам'ятає, як готувався до операції.

- Мене готували або на Київ, або на Львів, бо в нас такого не робили, - пригадує чоловік. - І то було пару клієнтів, але вони по здоров'ю не підійшли. А в мене тільки що судини були забиті, то взяли мене.

Бути першим, кому робили в Тернополі таку операцію, було не страшно. Каже, що перед операцією київські хірурги йому розповідали, що вони робили більше сотні таких операцій, щоб він не хвилювався, мовляв, вони мають досвід, і з тим нема проблем.

- Ну так... То ж не жарти. Операція — то ж така штука — або вижив або ні... Як йдуть на таку операцію, то люди прощаються з життям, - каже пан Ігор. - То, знаєте, як на прийом до Сталіна. Ніхто не знав, чим закінчиться. Так і тут. Не дай Бог щось не так піде, щось зачеплять не те — і все...

До речі, пану Ігорю якось навіть самому довелося заспокоювати такого ж пацієнта, щоправда уже після операції.

- Зробили там операцію одному чоловіку, а він щось дуже бушував. То попросили мене, щоб прийшов і заспокоїв, - пригадує пан Ігор. - Після операції той чоловік був дуже неспокійним, кричав, не давав спокою ні своїй жінці, яка біля нього була постійно, ні лікарям. Він чомусь дуже переживав, як то все буде. Думав, що одразу встане і піде, а то було не так. І то при тому, що в нього легша операція була, ніж у мене. І він молодший - йому 51 рік. Я поговорив з ним, заспокоїв. Мовляв, потерпи трошки, не все зразу, після операції звичайно не буде так, що встав і побіг. Усе буде поступово. От подивись на мене. Усе згодом буде добре.

Через 8 днів — ходив сам

- Після операції мені було трохи тяжко, - пригадує пан Ігор. - Десь на 5-й день в лікарні я піднявся. Добре ходив вже десь, коли вісім днів минуло. Через 12 днів уже пішов додому. Вдома перші дні було важко, не міг рухатися, все боліло. Але мені казали, що треба побільше ходити. Я і ходив - і ставало легше. Ходив по хаті, по вулиці, і до Київської, і до лікарні на Купчинського. По алейці біля дому тих 300 метрів до магазину проходив по кілька разів.

Перший місяць після операції пан Ігор ще проходив курс реабілітації, двічі на день ходив в лікарню. Зараз приймає постійно ліки для розрідження крові, каже, що до лікарів звертатися не має особливої потреби.

- Тиск в мене нормальний постійно, - каже чоловік. - По лікарях я не ходжу, чого буду ходити. Мені казали, як будете почуватися погано, то приходьте, так просто заходьте. До речі, мені перед 23-ім дзвонив хірург, питався, як я, казав заходити, якщо що. Але чого я буду ходити? Гіпертонії я не маю, і ніколи не мав. А судини були забиті через їду. То ж був постійно в рейсах — а зранку що? - постійно смажене, жирне. А воно своє дало. Тепер я смаженого майже не їм, все тільки варене, парене, і, так як і казали, менше жирного. Не можна сказати, що зовсім нічого, але такого як колись, що їв все підряд, то тепер такого нема.

Не міг пройти 300 метрів

Пан Ігор каже, що зараз почувається добре. Йому не віриться, що вже минув цілий рік, але зміни “до” і “після” у нього суттєві.

- До операції я навіть не міг від свого будинку до “Сільпо” спокійно дійти, 5-6 разів зупинявся, - розповідає чоловік. - От йдеш, йдеш, а потім придавлювало так, що не міг дихати. Тоді стаю, пару хвилин відпочину, і далі продовжую йти. Тоді кровообіг був слабий, бо судини були “забиті”. Коли, бувало, приходив до лікарів, мене навіть з лікарні боялися відпускати додому, хоча скільки тут йти, може кілометр. Казали - не дай Боже впав би, то і швидка не спасе. Я ж жартома питав: “А коли в лікарні впаду?” Казали, що також не спасуть, бо за мною ніхто не буде ходити. То ж різко — перекриває кров, як тромб, і все… А зараз я вільно ходжу, все нормально. Можу підняти бутиль води. То вже можна, мені до півроку казали, що більше 5 кг не можна підіймати, а тепер можу і відро, і два підняти.

А в іншому його життя після операції особливо не змінилося.

- Я ж на пенсії, як був, так і є, вже 5 років не працюю, - каже пан Ігор. - Як нормальна погода, то їду на риболовлю машиною. Але на озеро і машиною не обов'язково — можна тролейбусом чи бусиком.

Улюблені вправи на турніку чоловік замінив на легшу зарядку.

- Одразу після лікарні вдома я почав робити легеньку зарядку, і так кожного ранку. Гантелі мені не можна, казали мені залізяки лишити, то роблю прості вправи, але не менше 10-15 хвилин, - розповідає чоловік. - Сильні нагрузки казали не давати. То я роблю по 20 присідань і вправи руками. Я раніше любив на турнік ходити, на брусах займатися, Став оббігав кілька разів. Але мені сказали рік на брусах не займатися. Зараз все нормально, а далі — побачимо.

Якихось особливих обіцянок собі перед операцією чоловік не давав.

- Єдине про що знав, що як все буде добре, то в мене життя має змінитися, бо я вже ходити не міг, - каже пан Ігор. - Чи відновлю те, чим колись займався? Певно ні. Риболовля — то все життя моє улюблене заняття, я і раніше рибалив, і зараз постійно їжджу рибалити на Став. А водієм уже не працюватиму. Мене і зараз просять на підміну виходити на маршрутку - я ж море людей перевіз свого часу. Але я вже не хочу. Вже відробив своє.

Коментар

“Усі дії пацієнти мають узгоджувати зі своїм кардіологом”

Олег ЛУГОВИЙ, завідуючий відділення серцево-судинної та рентгеноендоваскулярної хірургії міської лікарні №2:

- Із 27 грудня 2018 року бригада лікарів 2-ї міської лікарні уже повністю самостійно виконують шунтування на серці. Цього року ми уже прооперували вісім пацієнтів, працюємо повністю самостійно. А загалом за рік з часу першої операції у нас виконали 20 таких втручань. Жінки і чоловіки — це 50/50. Це переважно люди, старші 60 років. Для подальшого життя після операції усі пацієнти отримують консультації відповідно до стандартів МОЗ України та ВООЗ. Вони мають контролювати свій стан. Усі кроки з розширення своєї рухової активності, харчування і т. п. мають узгоджувати зі своїм кардіологом.

Після операції такі пацієнти стають повністю здоровими. Уже через місяць після втручання  організм повністю відновлюється, і вони готові до звичайного життя — проходити не менше 10 тисяч кроків, плавати, бігати. Щодо алкоголю, то звичайно, що його вживати неможна. Згідно зі стандартами ВООЗ, допустимим є трохи сухого червоного вина не раніше, ніж через півроку після операції.

Відео Ольга Турчак

Стежте за новинами Тернополя у: Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.