— У мене нова нирка. Дякую вам за підтримку в моєму шляху, — таке повідомлення журналістка "20 хвилин" отримала від Ігоря Собчука 28 січня.
Історію хлопця ми кілька разів розповідали читачам із проханнями підтримати його у непростій боротьбі.
"Допоможіть мені дочекатись пересадки нирок": 19-річний Ігор просить небайдужих про підтримку"
"У мене відмовили нирки. Потрібні ліки, які дорого коштують": допоможіть 19-річному Ігорю з Шумська"
— Хворобу дігностували, коли мені було три роки. Але до свого 16-ліття я почувався добре. Нирки у почали відмовляти, коли мені виповнилось 16. Цілий рік я лікувався у клініці “Охматдит” у Києві, місяць лежав у реанімації, — розповідав Ігор Собчук. — У 18 років мене відправили на гемодіаліз за місцем проживання. Найближче відділення було у Кременецькій райлікарні. Їздити туди треба було три рази на тиждень. Прямого автобуса з мого села до Кременця не було. Доводилось їхати через Шумськ. Це приблизно 50 кілометрів в одну сторону.
Тричі на тиждень впродовж трьох років у тернопільській клініці Ігор проходив гемодіаліз — штучне очищення крові.
Нині в Україні практично не проводять операцій з трансплантації органів, тому Ігор звернувся до допомогою у білоруську клініку. У Міністерстві охорони здоров’я України є програма лікування важкохворих за кордоном.
Ще три роки тому держава виділила кошти на операцію, але донора знайти було не так легко.
— Кожні три місяці я долав майже тисячу кілометрів в Мінськ, щоб поновити чергу на донора, — каже хлопець. — Мені сказали, що донора потрібно чекати близько 14 місяців. Вони минули вже понад пів року тому, а інформації все ще було. Я вже думав, що ніколи не дочекаюсь цього дня.
Крім того, карантинні обмеження через пандемію не дозволяли поїхати в Білорусь, щоб поновити документи на пересадку.
Важливий дзвінок з повідомленням, що для Ігоря з'явився донор в Мінську, він отримав під вечір 21 січня. Але для того, щоб потрапити в Білорусь, потрібен ПЛР-тест. Цілодобова лабораторія є лише у Києві, але тут на шляху Ігоря зустрілись добрі люди, які допомогли зробити потрібний аналіз навіть посеред ночі.
Тетяна Якубець із Рівного — мама 18-річного Дмитра, який теж зараз у черзі на пересадку нирки в Мінську. Але жінка не залишається осторонь чужої біди. Розповідає, шлях готувала на випадок, якщо її сина викличуть на пересадку, а коли дізналась, що перша нирка з'явилась для Ігоря, не роздумуючи, звернулась у Рівненську лабораторію, де проводять ПЛР-тести з проханням відкрити її вночі.
— Та складається доля, що коли є можливість допомогти людям, які зіткнулись з такою ж бідою, як у нас — я допомагаю. Люди, які очікують на пересадку нирки, спілкуються між собою. Ми згуртувались і тоді, коли закрили кордони під час карантину, і ми не могли потрапити в Мінськ, аби поновити чергу. Також я допомагала, коли другові мого сина треба була допомога із тестом, — розповідає пані Тетяна.
Сина пані Якубець можуть викликати на пересадку в будь-який момент. Тому жінка сподівається, що незабаром розповідатиме і свою історію.
— Я попросила керівника лабораторії про те, що якщо нас викличуть на пересадку, у його лабораторії нам зроблять тест в будь-який час, — продовжує жінка. — Коли дізналась, що Ігоря викликали на пересадку — звернулась знову та запитала, чи зможуть працівники вийти на роботу вночі. Звісно, це було нелегко, адже люди відпрацювали дві зміни. Вони не повинні було цього робити, у плані професійного обов'язку. Бо це було о 19-ій годині. Дехто з працівників ще не встиг дійти додому. Але і там знайшлись добрі люди, які допомогли в спасінні молодого життя. Бог відкрив душі людей...
Результат тесту чекали кілька годин, але і вони були вирішальними.
— Негативний ПЛР-тест Ігор отримав о 01 годині ночі. Поки чекали, я гостила їх із мамою у себе, аби час швидше минув, і вони були в теплі. Далі, щоб компенсувати час, який витратили на очікування — ми звернулись до речниці патрульної поліції в Рівненській області з проханням дати супровід до Волинської області, а потім зв`язались з Волинською поліцією, аби повідомити пости та зробити для Ігоря так званий "зелений коридор", — пригадує пані Тетяна. — Всі пішли нам на зустріч, всі допомагали.
А далі продовжує...
— Скажу так: "Він був в той день щасливий... І резюмую...Яким боком Рівне до Тернополя? Задамся питанням.... Вчора був який день? Правильно! День соборності! І саме ця подія стала прикладом об’єднання багатьох людей у ланцюжку добра. Та рукостискань цілого гурту людей, які об’єдналися у справі порятунку молодого хлопця Ігоря (20 років), навколо його негайної і термінової потреби. Допомогли! Витратили час, нерви, сили... Всі переживали як за рідного, та яке там... "як за себе"", — написала жінка на своїй сторінці в Facebook. — І саме тоді я розумію що моя країна найкраща, моє місто саме затишне у світі, мене оточують найкращі люди, бо вони творять добро, рятують життя і тим самим роблять диво... Плачу від щастя і невтомно ДЯКУЮ!
Оперували Ігоря понад 4 години. А вже за кілька годин хлопець написав людям, які йому допомагали: "Я майже живчик".
— Я в порядку. Нирка працює, але ще не повністю. Сили є вже набагато більше, ніж до операції. Шрами болять, звісно. Там 30 швів. Думав, що 10-14 лютого буду вже вдома, але лише сьогодні (28 січня прим. ред) взяли аналіз з нирки (біопсія), а результатів чекати 10 днів, — розповів Ігор Собчук. — Для того, щоб нирка добре запрацювала, ще потрібен час. Біопсія тривала 5 хвилин без обезболення, але я знаю, що найгірше вже позаду. Тому тримаюсь.
Ось тут моя нирочка, підписує фото хлопець. День, коли йому зробили операцію називає другим днем народження.
— Це все вийшло лише тому, що я ніколи не здавався, і ось результат, — каже хлопець. — Щиро дякую кожному, хто підтримував мене коштами чи молитвою впродовж цього часу. Велика вдячність читачам "20 хвилин", які теж підтримували мене. Я маю шанс на щасливе майбутнє лише завдяки вам.
Довідка
Ігоря чекає нелегка та складна реабілітація, тож він буде вдячний, якщо ви підтримаєте його коштами.
4149499115367490
Приватбанк, Собчук Ігор Ігорович
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер