За 100 днів приготували тисячі тонн їжі для наших захисників: як волонтерять вчителі у Великих Гаях

• З перших днів повномасштабного російського вторгнення на кухні Великогаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів вирує рух.
• Колектив закладу щодня передає велику кількість смаколиків для українських військових на фронті, а ще поєднує волонтерство з навчальним процесом та вихованням учнів.

Про те, як організували свою роботу та скільки педагогів пліч-о-пліч готують смачні страви для наших захисників розповіла Людмила Кохман – вчителька та координаторка штабу гуманітарної допомоги у Великогаївській громаді.

«До хлопців їде все свіженьке…»

Пані Людмила говорить, що їхня громада з початку війни активно долучилася до допомоги Збройним Силам України, адже всі місцеві жителі з нетерпінням чекають великої ПЕРЕМОГИ та кожного дня намагаються її пришвидшити.

– Особливо стараються педагоги навчальних закладів, котрі готують їжу для наших захисників. Ми також цим займаємось! – зауважує жінка.

Спершу Великогаївська ЗОШ стала надійним прихистком для внутрішньо переміщених осіб. Тут щодня приймали понад 180 переселенців. Для тих, хто постраждав від війни і тимчасово оселився у школі, вчителі забезпечили триразове харчування: гарячі й ситні сніданки, обіди та вечері.

– Люди жили тут до десятка днів, а далі вирушали деінде. Дехто мешкав по два тижні, адже втратив свої домівки і не мав куди переїхати, – каже пані Людмила.

Колектив закладу поділився на «бригади» по кілька осіб, які працювали на кухні від 6 ранку до 12 ночі, аби встигнути все приготувати. Коли переселенці роз’їхались, вчителі продовжили свою справу й відтоді готують та передають смаколики нашим військовим у «гарячі точки».

– Нікого з вчителів не потрібно було змушувати чи кликати зайвий раз. В нас тут працює понад 30 педагогів щодня. Постійно маємо багацько справ, тільки на вихідні не збираємось, – уточнює Людмила Кохман.

У школі намагаються зробити все, аби їжа до хлопців доїхала свіжою. Дещо зі страв вакумують, адже надворі досить спекотно, дещо заморожують. На кожну баночку, відерко й іншу тару клеять саморобну етикетку.

Підбили підсумки за 100 днів війни

Пані Людмила про меню розповідає охоче, ділиться, що воно у педагогів дуже насичене й різноманітне, бо готують дійсно за найкращими рецептами від великогаївських господинь.

– Ліпимо пельмені та вареники, робимо картопляні пеньочки, готуємо картоплю, випікаємо печиво й солодощі тощо. Тепер ми навіть пилок фасуємо, – усміхається жінка. – Це для наших воїнів, які проходять реабілітацію у лікарні. Люди приносять цей пилок, відповідно, треба його десь застосувати. Він чудово піднімає імунітет, тому буде помічний для хлопців.

Людмила Кохман говорить, що нещодавно гуртом підрахували все те, що вже відправили на передову за 100 днів російсько-української війни.

– Вчителі приготували понад 8 тисяч кілограмів картоплі, більше 5 тисяч кілограмів сухого печива. Його випікають жінки з кожного села нашої громади й везуть сюди, у школу, як своєрідний координаційний центр. Тут ми випічку фасуємо й запаковуємо. Також передали захисникам більше трьох тисяч кілограм вареників з різними начинками, – пояснює жінка.

До слова, тільки за минулий тиждень від Великогаївської ЗОШ на передову поїхало 90 банок горіхів з медом, 120 літрів вареників, 68 кілограмів випічки, 84 кілограмів закруток, 118 кілограмів круп, 160 кілограмів картоплі та 22 кілограми картопляних пеньочків.

– Горішки з медом запаковуємо у маленькі баночки, аби захисникам було зручно їсти, адже на лінії зіткнення справжні польові умови. Ще готуємо м’ясні тушонки. Першу партію – 1000 банок, вже відправили. Наразі почали новий відлік та вже зробили 400 штук, – ділиться пані Людмила.

«Справа поставлена ніби на конвеєр…»

Колектив навчального закладу тісно й стабільно співпрацює з тернопільським центром «Наша сила» з Тернополя, волонтери якого забирають звідси їжу та везуть хлопцям на передову. Іноді, як каже Людмила Кохман, трапляються випадки, коли військові вирушають на фронт та беруть харчі.

Приготування страв вчителів Великогаївської ЗОШ успішно поєднують з навчальним процесом. Школа щодня відчинена з 9 ранку, тут кипить робота.

– Ми дистанційно проводимо уроки з 9:00 до 14:00. Після обіду всі приходять на кухню й до 17 години орієнтовно готують їжу захисникам, – каже жінка.

Поділитися своїми враженнями від командного духу й спільного діла з нами захотіла Ольга Майка – вчителька української мови та літератури. Вона ділиться, що зараз куховарство у школі ідеально наладжене і поставлене ніби на конвеєр. Кожен з педагогів відповідальний за свій міні-процес.

– Ми гуртом збираємося і працюємо. За один день можемо зробити дуже багато. Волонтерство зблизило наш колектив. Всі вчителі добровільно приходять сюди, жертвують свій час, сили і здоров’я для перемоги. Я особисто живу за трьома правилами: будь добрим, роби добро і не втомлюйся від нього! Ще з дитинства пам’ятаю, що добро завжди перемагає. У час війни інакше й бути не може… – завершує нашу розмову пані Ольга.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.