Моєму синові 36, він так хоче жити. На біду випадкової попутниці відреагували пасажири тернопільської маршрутки

- Та він ще не зовсім відійшов, але чує мене. Точно чує. Лікарі кажуть, що гіршого немає нічого йому, Слава Богу - в маршрутці на сидінні позаду мене, жінка голосно розмовляє по телефону. 

Пасажири дедалі більше звертають увагу на жінку.

- Він питав: "Мамо, а шо з Андрієм, тим, що зі мною в палаті був?" А як я йому скажу, що Андрій вночі помер? Та й кажу, що все добре – в другу палату перевели, – жінка не стримує емоцій і голосно з кимось через телефон ділиться бідою. 

Люди щораз із більшою цікавістю прислухаються до розмови, в якій жінка розповідає комусь, що цілу ніч не спала біля сина, але  добре себе почуває і їде на роботу.

 – Гроші ті шо зібрали в селі, най вдома будуть, в мене ще є поки, а на Київ – там треба буде більше, - розповідає жінка.

Їй було не надто важливо, що хтось про неї подумає, у неї – речі важливіші. Пасажирка, яка мимовільно прислухається до розмови, не стримується і виймає з гаманця 200- гривневу купюру: "Візьміть, хай одужує Вам!" 

Пані зворушена, бере гроші і не стримує сльози. Дякує щиро, - їй виходити на наступній зупинці.

Я та ще двоє чоловіків виходимо на тій же зупинці, що і жінка, яка говорила по телефону. Її звуть Марія. Чоловіки не відходять від попутниці, одразу ж розпитують, що з сином, беруть номер телефону жінки. Одного з них чоловіків звати Роман, його сину теж недавно робили операцію в Києві. Він обіцяє допомогти з контактами. Бо ж в столицю їхати без грошей – нелегко.

- На операцію потрібно 150 тис. гривень, - каже жінка. – Таких грошей у мене нема. Де я візьму їх? – у розпачі питає вона сама себе.

Рахунок для збору допомоги жінці вдалося відкрити лише сьогодні. До того карточками вона не користувалась.

Зараз Іван Брикайло у стаціонарі в Київській клініці. Його мати просить про допомогу у небайдужих.

ПриватБанк 
р/р 5168 7573 7174 0061
Яричевська Марія Ярославівна 
+38 067 528 6184
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google