Дідухи Ярослава Осадци є в Німеччині та Іспанії

Віталій Ониськів

Дідухи тернопільського майстра Ярослава Осадци уже кілька років поспіль прикрашають містечко Святого Миколая в Києві, а також є закордоном.

Нещодавно умілець повернувся з Києва, куди возив свої дідухи.

Ярослав Осадца більше 15 років плете дідухи. Найвищий дідух він зробив заввишки 8 метрів. У планах 13-метровий, його майстер робитиме аж два роки.

Усі рослини для дідухів вирощує у Тернопільському обласному центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді, де працює уже багато років. Цим напрямком умілець займається понад 15 років. Часто їздив по селах, шукав майстрів. Розповідає, що дідухи зустрічав лише на Україні.

- У нас в селах люди роблять дідухи у вигляді дерева за принципом календаря, розповідає Ярослав Осадца. - Проте, в основному селяни роблять сніпки. За принципом дерева дідух роблять гуцули. Гуцули для дідуха використовують виключно вівс. Тому що Христос родився у яслах. А в нас люди робили дідуха зі снопу або за принципом календаря. Це така особливість нашого регіону.

У такому дідуху зібрано кілька культур, каже співрозмовник, більше того, кожна культура символізує різну пору року. До прикладу, ячмінь - весну, пшениця - літо, жито - осінь, овес - зиму.

Коли і де виник дідух не знають

- Історію дідуха не знають, оскільки наші предки її не переказували, а видумувати сам не хочу, жартома каже співрозмовник. Краще нічого не сказати, аніж, як дехто, не володіючи фактами, їх видумує. Хай цим питання займаються науковці. Проте, дідух такий матеріал, що швидко псується, тому відслідкувати його походження важко.
Найбільший мій дідух на сьогодні - восьмимтеровий. Цілий рік я його робив. Спочатку сам робив, потім приєдналися учні, потім студенти, потім сім’я, після чого приєдналися всі працівники екоцентру, - розповідає майстер.

Каже, що у планах в нього сплести 13-ти метровий дідух, його робитиме два роки. Роботи пана Осадца представленні в Іспанії, коли відкривали греко-католицьку церкву.

- То українська діаспора попросила у мене, аби я їм надав свою роботу, - продовжує співрозмовник. - Також є робота у Німеччині, її у мене взяв один тамтешній підприємець. Останнім часом мої роботи представленні в Києві біля головної ялинки країни у містечку Святого Миколая.

Язичництво чи Християнство

Дідух тісно об’єднав в собі до християнські традиції та християнство, зауважує співрозмовник пан Осадца. Часто люди кажуть, що дідух має відношення до язичництва, проте у ньому і багато християнських звичаїв. “Їжте хліб, то є тіло моє” цитує слова з Біблії співрозмовник.

- Дідух - хліб, а хліб то тіло Боже, - зауважує майстер. - Дідух також шана предкам, його ставлять на Різдво бо у дім приходять духи померлих родичів на святу вечерю. Дідух також символізує добробут.

Дідуха спалювати не можна, оскільки він має зерно, продовжує пан Осадца. Часто наші предки його обмолочували, а вже після цього спалювали, а зерном засівали поле.

До християнска віра у нас була дуже довго, - каже майстер. - Навіть якщо взяти писанкарство, то йому не менше 8 тисяч років. За цей час не раз змінювалися вірування але писанкарство залишилося. Так само і дідух, пройшов багато поколінь, різні віруваня переплелися в ньому. Але це моя думка.

“Павуки” популярні були у Австрії

Народний майстер з писанкарства каже, що часто по селах окрім дідухів зустрічав і “Павуків”. Вони зроблені з житньої соломи.

- Історія павука також починається, ще в дохристиянський період, - каже він. - Але найбільше вона розвинулася за часів Австрії, тому що тодішня влада заборонила вирудбувати ялинки безкоштовно. І тому аби зрубати ялинку на новорічні святат то потрібно було сплатити чималі кошти. І відповідно люди почали робити павуків. Їх робилди не лише за австрії, а й на територї нашої країни. зокрема на Волині, на Поділлі. Селяни павук вішали над столом.