Досі не втрачає надії й скучила за домом! За що мешканка Попасної щиро вдячна тернополянам?

• 59-річна Ольга з братом врятувались з Попасної, що на Луганщині.
• Коли снаряд влучив прямісінько у дах їхнього будинку, родина перебралась до шкільного підвалу. В холоді та жахливих умовах Ольга провела 2 тижні разом з понад сімдесятьма мешканцями міста. Чоловіки на вогнищі, під обстрілами, готували їжу на всіх. 
• Наприкінці квітня Ольгу евакуювали до Тернополя.
• Історію жительки Попасної читайте у нашому матеріалі.

Ользі Леонідівні 59 років. До початку повномасштабного вторгнення вона працювала охоронницею на заправці. Робота жінку цілком влаштовувала, вистачало часу й на домашні клопоти: попрати, зварити обід, прибрати.   

Війна застала її зненацька. Розповідає, що з 24 лютого російські війська стали потужно «бомбити» Попасну з усієї можливої зброї. Горіли майже всі будинки.

– Від усього цього люди тікали й ховалися у бомбосховищах та підвалах, хто що мав поблизу. Я з братом залишалась недалеко від дому. Хоч і було страшно за своє життя, але ми ходили годувати собаку, доглядали за господарством, – пригадує пані Ольга, зітхаючи.

Згодом, за її словами, ситуація погіршилась. Орки почали обстрілювати місто вкрай інтенсивно. Будинків зі склом фактично не залишилось. Коли снаряд потрапив у дах родинного будинку жінки, вона усвідомила – більше сидіти й чекати не можна, слід рятуватись. Побігли до першого-ліпшого укриття…

Жили у підвалі зі старенькими, немічними й … вбитими

Ольга з братом знайшли більш-менш безпечний прихисток в одній зі шкіл у житловому мікрорайоні Черьомушки. Підвал навчального закладу не був облаштованим під бомбосховище. Там сім’я провела майже два тижні.

– З нами перебували ще понад 70 осіб: старі, хворі, немічні, батьки з дітками. Під обстрілами чоловіки надворі готували їжу й годували всіх у підвалі. Десь шукали дрова, розпалювали вогнище й ставили великий казанок. Здебільшого варили каші. Жінки допомагали чим могли, – говорить переселенка.

З продуктами харчування було скрутно, але їх періодично підвозили, як от хліб з Бахмута (місто в Донецькій області, за 32 кілометри від Попасної – прим.), картоплю, макарони тощо. Сміливі волонтери доставляли «гуманітарку»: побутову хімію, мило, зубний порошок та щітки.

– Якось у задню стінку шкільного підвалу влучив снаряд. Обвалилась цегла. Загинула бабуся й привалило 10-річного хлопчика. З двома мертвими ми знаходились цілих два тижні, вивезти тіла було неможливо, – каже пані Ольга.

Жінка та її брат через довге перебування у холодному приміщенні важко захворіли. Згодом у лікарні виявилось, що чоловік мав «ковід», а Ольга – запалення легень. Обоє сиділи в підвалі з температурою під 39 градусів.

– Коли через погіршення стану здоров’я ми вже ледве ходили, нас автобусом евакуювали до Слов’янська, а там посадили на потяг до Чернівців. Волонтери сказали, мовляв, сідайте на будь-який транспорт і рятуйтесь, поки є змога, – пояснює Ольга Леонідівна.

Вони з братом так квапились, що не встигли забрати речі з підвалу. Харчі, посуд, одяг, все залишилося там. Прихопили щось тепле, адже надворі було ще холодно, й необхідні документи. Їхали знесиленими, в нікуди, цілих дві доби…

Тепер мешкають у «Карітасі» й відновлюються

Зупинитись жінка вирішила в Тернополі. Рішення було спонтанним. Тут вони з братом одразу звернулися до лікарні за медичною допомогою.

– Про нас піклувалися і лікарі, і медсестри. Всі послуги були безкоштовними. Я неймовірно вдячна цим людям за доброту і щирість! З лікарні нас направили до БФ «Карітас» на Замонастирській. Порадили на деякий час зупинитись там, адже мені з братом могли надати тимчасове житло, – розповідає переселенка.

Так з кінця квітня Ольга оселилась у прихистку, організованому благодійним фондом. Відгукується про нове помешкання тільки позитивно. Говорить, що познайомилась тут з багатьма внутрішньо переміщеними особами з інших міст, захоплюється діяльністю працівників «Карітасу» і їхньою невтомністю.

– Тернопіль – дуже гарне місто. Тут чисто, красиві будинки, привітні мешканці. Я рада, що потрапила саме сюди. Найближчим часом хочу зайнятись пошуками роботи, адже додому повертатимемось не скоро, – ділиться планами Ольга.

В Попасній залишилось багато родичів жінки, але знає про долю не всіх. Стійкий зв’язок має лише з кількома людьми, з якими мешкала в підвалі. Інші близькі живуть у містечку Сватове – тітка, брат і сестра, племінники Ольги. Що з ними – невідомо. В рідному місті переселенки зараз дуже скрутно.

До слова, від 8 травня Попасна на Луганщині перебуває під окупацією росіян. Українська влада від березня рятувала своїх громадян, але на момент захоплення міста орками, там перебували півтори тисячі містян. Їх вороги примусово вивезли до Первомайська. Про це пише ТСН за даними Миколи Ханатова, керівника Попаснянської міської ВЦА.

– Зараз людям дозволили повертатися до Попасної пішки… Вдома вони побачили жах, який стався після двох місяців обстрілів. В хатах нічого не залишилося. Вкрали (росіяни – прим.) все: побутову техніку, меблі, речі, які придатні для споживання. Тіла вбитих мешканців протягом місяця лежали на вулицях. Місто знищене вщент. Ані водозабезпечення, ані газозабезпечення, ані електрозабезпечення, – додав Микола Ханатов в ефірі телемарафону.

Ольга Леонідівна додає: в Попасній досі дуже стріляють. Родичі розповіли їй, що будинки й житлові квартали розбиті «до нуля». Росіяни вщент знищили навіть школу, в якій кілька тижнів переховувались містяни.

– Підвалу теж немає. Мої рідні казали, що місто стерте з лиця землі… Але я молюсь про нашу Перемогу й не втрачаю надії, – завершує переселенка.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.