Спробуй творчість на дотик: у майстерні KudiSpace вчать перетворювати звичайні нитки на казкових героїв

• У Тернополі є місце, де звичайні нитки перетворюються на іграшки, а творчість — на спосіб відновлення. Майстерня KudiSpace стала не лише простором для рукоділля, а й точкою опори для тих, хто шукає віру в себе. Її створила переселенка з Херсонщини Анастасія Кудінова — економістка за освітою, яка знайшла своє справжнє покликання у в'язанні. 

• Матеріал виготовили у рамках проєкту «Інноваційні медіа України».

Майстерня Анастасії Кудінової розташована у самому центрі Тернополя. Щойно переступаєш її поріг — одразу відчуваєш: тут народжується щось особливе. У повітрі — тепло, затишок і легкий подих мистецтва. Помічаємо шафу, що вщент заповнена різнобарвними нитками. Анастасія усміхається й пояснює: із цих яскравих клубків з’являються вірні та м’які друзі для малечі — іграшки, створені з любов’ю.

І хоча приміщення невелике, Анастасії вдалося органічно поєднати тут і майстерню, і творчий простір — місце, де можна в’язати, малювати й навіть робити аромасвічки. У кожному куточку відчувається продуманість і бажання створити атмосферу, в якій хочеться залишитися довше. Сама ж підприємниця зізнається: прагне, аби цей простір надихав людей і допомагав їм дозволити собі творити.

— Над ідеєю перетворити в’язання іграшок із хобі на роботу та відкрити власну майстерню або творчий простір я замислювалася ще до повномасштабного вторгнення, коли жила на Херсонщині. Однак завантаженість на основній роботі була значною, тож часу на реалізацію майже не залишалося. Втративши все через окупацію рідного міста, зрозуміла: коли, якщо не зараз? — розповідає пані Анастасія. — Час минає, розумієте? А ми свої бажання відкладаємо на потім, аргументуючи це різними причинами. Колись я почула такий вислів: «Оберіть собі роботу до душі – і вам не доведеться працювати жодного дня у своєму житті». Мене підтримала родина. Я розуміла, що будь-який бізнес – це ризик і постійні вкладення. Але якщо я цього не зроблю зараз, то шкодуватиму про це все життя.

Поєднання вищої математики та творчості 

31-річна Анастасія Кудінова – уродженка Херсонщини. Вона народилася й виросла у Новій Каховці. Творчістю, зокрема в’язанням гачком, почала захоплюватися ще у школі – з уроків трудового навчання. Тоді в’язала перші шкарпетки, дарувала їх рідним, пробувала створювати серветки. Та коли настав час обирати майбутню професію, дівчина надала перевагу розрахункам і цифрам – вступила на економічний факультет.

– Так склалося, що в мені поєдналися і творчість, і любов до математики, – усміхається Анастасія. – Моя бабуся – вчителька математики, я завжди любила цифри, складні задачі. Навчалася у математичному класі, і в університеті вища математика давалася дуже легко. Я допомагала розв’язувати задачі собі й подругам. Економісткою працювала недовго, згодом була бухгалтеркою у державних установах та на підприємствах, а нині працюю з ФОПами. Чому одразу не обрала творчий напрям? Бо тоді здавалося, що в’язання – це несерйозно, лише хобі для душі й спосіб розслабитися після роботи.

В’язати саме іграшки пані Анастасія почала вже після закінчення університету. Перші роботи вона дарувала дітям друзів і знайомих, а згодом почали з’являтися й замовлення. Говорить, процес дуже релаксовий, адже нитки приємні на дотик і в результаті отримуєш гарний виріб.

– Я створила сторінку у соцмережах, де публікувала свої вироби та приймала замовлення. В’яжу з м’яких ниток, наповнюю іграшки гіпоалергенним холофайбером. Найчастіше замовляють ведмедиків і зайців до 50 сантиметрів, але були й більші – майже метрові: рожева свинка та ведмедик. На одну середню іграшку витрачаю до восьми годин, а на брелоки – до двох, – розповідає переселенка.

Трендові качечки, восьминоги, герої мультфільмів «Ліло і Стіч» та «Крижане серце», леви, м’які баранчики – за роки в’язання майстриня створила чималу колекцію. Кожна з них особлива, має свій стиль та настрій. 

Малими кроками до здійснення мрії

Влітку 2022 року Анастасія разом із родиною евакуювалася до Тернополя. Перший час було не до творчості – на новому місці не будували планів, адже вірили, що незабаром повернуться на рідну Херсонщину. Коли ж стало зрозуміло, що війна затягується, дівчина спочатку повернулася до бухгалтерської роботи, а згодом з’явилося й натхнення знову творити.

– Я зрозуміла, що хочу не просто в’язати вдома, а створити власну майстерню, де зможу працювати й навчати інших. Матеріалів уже було дуже багато, вдома все це займало багато місця. Я почала шукати приміщення й думати, як все організувати, поєднати, – розповідає вона.

Тоді дівчина згадала, що в Україні діють грантові програми в рамках яких можна отримати гроші від держави на відкриття власної справи. Ознайомившись з умовами, вона вирішила заповнювати заявку і поступово стартувати. Завдяки знанням у бухгалтерії та економіці влітку 2025 року Анастасія з першого разу написала бізнес-план, який затвердили у Центрі зайнятості, та успішно пройшла співбесіду.

– Нічого страшного чи складного немає. Головне – підготуватися і оперувати не лише мріями, а й конкретними цифрами. Добре, якщо заповнюєш бізнес-план, маючи вже знання у тій сфері, в якій плануєш розвиватися. Тобто, я знала, скільки і яких ниток мені треба, яке обладання та приміщення. За яку вартість продаватиму свої вироби і якого працівника хочу мати поруч із собою, – каже майстриня.

Після співбесіди вже за тиждень-два дівчина отримала повідомлення про ухвалення рішення щодо надання гранту. Зізнається: її радості не було меж. 

— Я отримала 150 000 гривень за умови створення одного робочого місця. Кошти можна використати протягом шести місяців. Орендувала приміщення, закупила матеріали й поступово облаштувала простір. Планувала придбати швейну машинку, яку довелося залишити в окупації, але згодом знайомим вдалося вивезти її й передати мені. Це було неймовірне щастя. Тепер думаю, що можна придбати вишивальну машинку, щоб робити написи за індивідуальним замовленням, – наголошує підприємиця.

Двері власної майстерні у Тернополі переселенка відкрила на початку грудня. Тут вона не лише в’яже іграшки, а й проводить майстер-класи для дорослих і дітей. Зокрема, вже створювали аромасвічки, плели макраме, в'язали пледи, малювали, розписували кашпо, створювали шопери. На сторінках творчого простору регулярно публікують розклад майстер-класів, на які можуть приходити всі охочі. 

Окрім цього, Анастасія планує створювати текстильні іграшки з індивідуальною вишивкою, робити заготовки для занять і виходити на міжнародний ринок, продаючи свої вироби за кордон.

Читайте також:

До мільйона на справу своєї мрії: історії підприємців Тернополя і поради, як отримати грант

Війна – не привід забувати про мрії! Як тернополянка ризикнула і розпочала бізнес за кошти держави

Скільки коштує діючий бізнес у Тернополі? Добірка пропозицій з умовами та цінами