Лялькарка з Тернополя представляє кримськотатарську культуру у Болгарії

• Заслужена майстриня народної творчості України із Тернополя представила у Болгарії кримськотатарську культуру, презентуючи на Міжнародному освітньому культурно-мистецькому проекті «Кримськотатарські студії» дві лялькові композиції.
• Людмила Павлова — єдина майстриня, яка приїхала з України. Відкриття виставки відбулося  у неділю, 4 серпня, на ній представлено 65 композицій від 25 майстрів із семи країн світу.  

Довершила давній задум

Людмила Павлова — провізор за фахом, з дитинства захоплювалася народною творчістю, зокрема вишивкою, згодом — бісероплетінням, та понад 20 років лялькою. Учасниця всеукраїнських та персональних виставок, нагороджена регіональною премією імені Ярослави Музики, у 2016 році отримала звання Заслуженого майстра народної творчості України.  

Знана, як авторка колекцій ляльок регіонів України, у техніці мотанки, пап'є-маше, а також з пшениці, жита, кукурудзи. 

Чому саме кримськотатарська тематика? 

— Наша «лялькова» спільнота брала участь у багатьох проектах, присвячених різним тематичним пластам: Голодомору, ляльки у військовому, княжій добі, вбранні країн Європи, у жодному із цих проєктів я не брала участі, — пояснює майстриня. — При цьому, створюючи колекції  українських ляльок із різних етнічних регіонів, я мала на меті  представити і кримськотатарський обряд: зібрала матеріали, готувала одяг,  але так і не втілила ідеї, тому, коли Валерія Левківська (Керівник проєкту, голова та співзасновниця ГО «Обрядова культура України») запропонувала цей напрямок, я сприйняла його як можливість компенсації, нагоду довершити свій творчий задум. 

Обирали прискіпливо

Перші три виставки в рамках Міжнародного освітнього культурно-мистецького проєкту «Кримськотатарські студії» за участі ляльок Людмили Павлової відбулася в жовтні 2022 року у Києві в трьох музеях: літературному, архітектурному і медичному у відповідних форматах під єдиною назвою «Відкриття». Зараз колекція вперше перетнула кордон. 

Ідея показати традиції кримських татар у лялькових композиціях кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століття, за словами Людмили Павлової, належить Валерії Левківській. З цією пропозицією вона й звернулася до спільноти українських лялькарів.  

Згодом художня рада консультантів, до якої входили корінні кримські татари, науковці, дослідники, історики, етнографи обрали 40 зі 100 майстринь для подальшої участі у проєкті за світлинами робіт, які вони надіслали, розповіла про нам Людмила Павлова. 

— У створенні виробів ми керувалися листівками, фотографіями 19-го століття, — продовжує майстриня, — уже у процесі створення члени ради нам надавали усю необхідну інформацію, вносили корективи.

Однак, лялькарка зазначила, що свої творіння вона створила доволі швидко, на хвилі натхнення, немовби на одному подиху.

Улюбленець публіки

Людмила Павлова представила на проєкті кримськотатарських студій  дві композиції: «Продавець динь» за давньою кольоровою гравюрою 1836 року «Кримський базар», та «Майстерня мідника» — за чорно-білою світлиною (Бахчисарай, 1910 р). Було непросто, каже.  

— Мені бракувало досвіду роботи з чоловічими образами, у нас  — матріархат, тому мої традиційні мотанки — це, переважно, жінки, чоловічі фігурки — лише у весільних парах, — веде далі майстриня. —  А моїм завданням було підкреслити не просто чоловічі риси, а й притаманні саме мусульманам, і при цьому відтворити колорит. Якщо за творчий період життя мені доводилося бувати у справжній мідній майстерні, то атмосферу кримського базару потрібно було дослідити. 

Як результат — щокатий, усміхнений та колоритний продавець динь став улюбленцем відвідувачів виставок. 

Колорит в деталях

При створенні ляльок майстриня використовувала декілька технік: обличчя, ручки, ніжки виліплювала із спеціальної «лялькової» глини, розписувала, випікала, а вбрання — шила. До слова одяг — це теж копітка праця в деталях, яка вимагає розуміння історії, побуту. За інформацією з відкритих джерел, навіть за світлинами та гравюрами, не вдалося відтворити з першого разу дух Криму того часу. Тому окремі деталі переробляла по декілька разів. 

Відтворити достеменно одяг та головні убори допоміг історик, кримський татарин, який на жаль не дожив до цих днів.   

— Виявляється, кримськотатарська куртка називалася «марка», її одягали поверх на білу сорочку так, що було видно рукави сорочки, — ділиться набутими знаннями Людмила Павлова, — а головний убір має назву «такіє», шився з бавовни.   

Композиція мідника в сидячому вигляді має розмір 25 см, а продавець динь — 30 «у повний зріст».   

Пані Людмила зізналася, що зовсім не планувала створювати чоловічих персонажів. І, хоч для власних колекцій збирала матеріали для жінок, змінила задум під час консультацій, з’ясувавши, що на виставці бракуватиме представників чоловічої статі.  

— Жінки так і нема, — підсумовує, та тут же натхненно додає: ще все попереду.

Відкриття — велелюдне

На виставці у Жеравні представлені всього 65 композицій від 25 майстрів. До Болгарії за своїми творіннями пані Людмила поїхала власним коштом. Каже, що не всім майстрам вдалося побувати на відкритті — війна їх розсіяла по різних куточках світу. Тому пані Людмила — єдина майстриня, яка приїхала з України. Поділилася також враженнями про місце проведення виставки. 

— Це — збережене із 19 століття село з давнім колоритом, архітектурою, кам'яними доріжками, по яких їздять сучасні автомобілі, — каже, — а в центрі — двоповерхова розкішна колишня садиба заможної родини, саме у ній проходить виставка. 

Це село, за словами пані Людмили привабливе для туристів з усього світу, тому й  відкриття виставки було велелюдним. Діятиме виставка у Жеравні впродовж місяця.

Читайте також: Усе мистецтво — від любові, — вважає тернопільський художник, іконописець, педагог Петро Рак

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.