Перетворює залишки зброї на мистецтво: як тернополянка Лілія Войцеховська допомагає захисникам
- На рахунку Лілії Войцеховської сотні зроблених окопних свічок та десятки розмальованих тубусів.
- Тернополянка вже не уявляє свого життя без волонтерства. Готова творити навіть вночі, аби тільки допомогти ЗСУ та наблизити Перемогу України.
Журналісти «20 хвилин» вже неодноразово розповідали про тернопільську викладачку та волонтерку Лілію Войцеховську. Саме вона взимку облаштувала у сховищі місцевого коледжу майстерню для виготовлення окопних свічок. Тож, поки в місті лунала повітряна тривога та окупанти запускали ракети, пані Лілія разом зі студентами власноруч створювали засоби світла та тепла для захисників.
Я не можу сидіти без діла
Зсередини весни захисники почали все менше надсилати запитів на окопні свічки, тому проєкт довелося призупинити. Та щоб бути корисною для української армії, тернополянка почала перетворювати тубуси, гільзи, шоломи на витвори мистецтва. Згодом розмальовані об’єкти виставляють на аукціон, а зібрані кошти передають ЗСУ.
— Перші шоломи та гільзи директору коледжу передав священник. Він знав, що ми такі творчі та знайдемо, що зробити з цими речами. Тоді я почала закуповувати фарби, підбирати малюнки та спробувала розмалювати. Пам’ятаю, що перші розмальовані шоломи я віддала громадській організації «Промінь сонця – ми проти опіків», на благодійний аукціон та подарувала голові Тернопільської ОВА Володимиру Трушу. Тоді він пообіцяв мені, що десь має виставити його на аукціон, щоб творчість не просто прикрашала кабінет, а працювала на Перемогу, — згадує пані Лілія.
Громадські організації почали пропонувати Лілії Войцеховській співпрацю. Вони передають їй тубуси, шоломи та гільзи. Далі майстриня мала їх розмалювати, а після мистецькі вироби розпродають на різних благодійних аукціонах.
— У червні громадські організації проводили благодійний аукціон в ТРЦ «Подоляни». Тоді мене запросили розмалювати кілька тубусів і долучитися зі своїми лотами. Стартова ціна тубусів була 1000 гривень. Людей тоді прийшло не так багато, як хотілося. Але частину моїх витворів вдалося продати. Пам’ятаю, що їх придбала ГО «Країна рівності та правди». Наприклад, тубус із назвою «Палаюча Москва» поїхав десь за кордон. Скажу, що у нас в Україні люди не дуже цінують таке мистецтво. Ще у перші місяці вторгнення купували та кошти для ЗСУ збирали швидше. Ось в інших країнах розмальовані тубуси можна продати та за 1000$. Думаю, ви розумієте різницю, — каже майстриня.
За останні місяці творчості гараж тернополянки перетворився на склад використаних гільз та тубусів. Адже крім волонтерів, залишки від зброї їй передають і військові, які зараз виборюють кожен сантиметр на Бахмутському напрямку.
Як тільки всі лягають спати, я малюю
Під час розмови з журналісткою Лілія Войцеховська зізнається, малювати на гільзах та інших залишках зброї куди важче, ніж на звичайних полотнах. Треба правильно відшліфувати об'єкт, підібрати фарбу, кольори. Інколи на це треба витратити не один день.
— Основу треба обов’язково підготувати, щоб малюнок мав гарний вигляд і тримався нормально. Перед тим, як робити ескізи я обов’язково очищую поверхню об’єкта та ґрунтую її. Роблю це білою фарбою для стін, вона гарно лягає, тримається й економна. Після того як основа підсохла я роблю ескіз і вже потім акриловою фарбою починаю розмальовувати деталі, тобто прикрашати наш об’єкт, — каже майстриня. – Раніше я намагалася продумати кожну деталь, підбирала, щоб було гарно й естетично. Зараз отримую замовлення за замовленням і не маю так багато часу, щоб підбирати все до дрібниць. Є люди, які чітко знають, що маю зобразити на тубусі, але більшість просто просять патріотичне і довіряють моєму смаку. Проте, навіть якщо я беру картинку з інтернету, то виходить зовсім по-іншому. Бо стилізація відрізняється та і коли малюю, то можу додати щось своє.
Пані Лілія працює над цілою колекцією тубусів, пов’язаних з війною. Відомо, що загалом йя колекція складатиметься з трьох об'єктів. Проте побачити остаточно її зможемо тільки після Перемоги України. Чому так? Тернополянка відповідає.
— На першому тубусі зобразила жінку, яка захищає свій дім від кривавої війни. Другий тубус у мене під назвою «Незалежність – це боротьба за свободу», а третій «Перемога». Перші два вже готові, а ось третій я зможу намалювати тільки коли відчую емоції Перемоги, щастя Перемоги. Ця колекція за мотивами казки «Три сестри». Якщо чесно, то мені хотілося б більше приділяти часу кожній деталі, кожному тубусу, але фізично я просто не встигаю, — наголошує вона.
Лілія зізнається, малювати доводиться у власній квартирі. Тому обирає більш-менш безпечну фарбу, аби не зашкодити дітям та домашнім улюбленцям. А ось найкращим часом для творчості називає ніч.
— Я звичайна жінка. У мене є робота, діти, домашні обов’язки, тому часто доводиться розмальовувати тубуси саме вночі. Це може бути до двох чи трьох годин ночі. Якщо я систематично по кілька годин приділяю розмалюванню, то один тубус можу завершити за два-три дні. Бувають дні, коли вільного часу більше, тому завершити розмальовку можу раніше, — розповідає тернополянка. – Не обходиться у мене і без різних казусів. Був випадок, коли я перевернула тубус догори дриґом, зробила основу, ескіз і вже майже половину зображення намалювала фарбою. Тут виходить чоловік і питає, а чому я розмальовую, якщо кришка від тубуса з іншого боку. Тоді мені довелося відчистити все, знову покривати поверхню білою фарбою і малювати все з нуля. І щоб ви розуміли, це було зображення ляльки-мотанки, а отже чимало дрібних деталей.
Тернополянка розуміє, самостійно з таким обсягом творчої роботи їй не впоратися. Тож, вона планує відкрити у місті невелику майстерню, закликати своїх студентів і разом з ними розмальовувати залишки зброї на допомогу українській армії.
Читайте також:
Бібліотекарка з Тернополя продає брошки на підтримку ЗСУ
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
