Про першу важливу в житті подорож Ростислава Підгірського ми розповідали півтора року тому в інтерв`ю “Зустрів сонце на найвищій точці Європи”: 22-річний тернополянин підкорив Ельбрус"
Перед подорожжю на Кіліманджаро хлопець теж ділився враженнями. Він говорив, що їде, аби “переключити” усі думки.
Читайте також: "Це друга із семи вершин світу": 23-річний тернополянин збирається у подорож на Кіліманджаро
Танзанія — це країна, яка розташована на материку Африка. Найвища точка на материку — гора Кіліманджаро, яка має 5 895 метрів висоти. І зійти неї під силу далеко не всім.
Із подорожі Ростислав повернувся всередині лютого. І вже через кілька днів, як і обіцяв, забіг випити кави в редакції “20 хвилин”. Про що розповідав, дивіться на відео.
Із подорожі Ростислав повернувся 18 лютого. Каже, що відчуває себе щасливим та “перезарядженим”. Емоції переповнюють.
— Після Ельбрусу я розглядав кілька варіантів наступної подорожі. Думав про Австралію, потім побачив, що Танзанія — це не лише похід на гору, а й сафарі, де можна побачити неймовірну дику природу. І справді все здійснилось. Побачив всіх тих тварин, які були в мультику “Король Лев”. А ще — відпочинок на Занзібарі. Тут зійшлись усе: від спання в наметах та нещадного холоду до п’ятизіркового готелю на березі теплого Індійського океану, — ділиться спогадами Ростислав.
П’ять днів команда, в якій був тернполянин, сходила на Кіліманджаро. Два — спускалась вниз, потім три дні їздили у найвідоміші в Африці заповідники, а далі було п’ять днів “пасивного” відпочинку у Занзібарі.
Хлопець розповідає, що під час сходження на гору доступу до інтернету в нього не було, але він все ж знімав найцікавіші моменти, і на своїй сторінці в Instagram публікував їх вже згодом.
— За сім днів в мене телефон “сів” лише два рази, якби не знімав, то він би не розрядився взагалі. Це дуже класно без інтернету, особливо, якщо постійно ти працюєш зі зв'язком та в мережі. Дуже незвично прокидатись, коли на смартфоні жодних сповіщень, — каже хлопець. — Хоча потім лячно було перечитувати усі повідомлення та сповіщення за один раз. На перші фото з Кіліманджаро отримав дуже багато реакцій та відгуків, крутих повідомлень. З цієї гори було набагато більше, ніж з Ельбрусу. Можливо, тому що Кіліманджаро знають з тих чи інших фільмів.
У групі, з якою Ростислав сходив на гору, були люди з різних країн, яких об’єднало єдине захоплення. Він каже, що і місцеві в Африці неймовірно привітні та відкриті.
— Фактично для цього ми і їздимо, бо ці знайомства приносять неймовірне задоволення. З такими людьми дуже легко відпочивати, — каже хлопець.
Сходження на вершину тривало чотири дні. І якщо починали під палючим африканським сонцем, яке обпекло руки, то вже на третій день, доводилось одягати пуховик, бо висота зустрічала холодом.
— Фізично це було не надто складно. Головне — морально налаштуватись. Не дійде лише той, хто здається в голові. Я знаю випадки, коли люди не доходили до вершини, і тут причини важко назвати. Троє із нашої групи не дійшли на Ельбрусі і одна дівчина на Кіліманджаро, — згадує Ростислав. — На висоті 4600 був найважчий фізично день. Організм змучений, відновлюватись йому важко. В портфелях завжди був дощовик та пуховик. Чудово, що там добре годували, адже при таких навантаженнях втрачається дуже багато калорій. Усі схудли практично на 5-7 кілограмів.
Хлопець каже, що порадіти до кінця сходженню на вершину завадила втома, але вже коли він повернувся вниз усвідомив, що досягнув ще однієї цілі.
— Перше, що я зробив, коли зайшов у готель, — зв’язався з мамою. Вона неймовірно хвилювалась за мене і підтримувала перед поїздкою. Надіслав їй кілька фото та сказав: я це зробив, — згадує хлопець.
Ростислав розповідає, що одразу після повернення в Тернопіль знав, якими будуть його наступні цілі.
— Я дуже хочу потрапити на Пік Леніна, це гора, яка належить до висотного альпінізму, і вона має 7 122 метри. І експедиція триває 22 дні. Це вже досить важка гора, після якої має бути Еверест. Коли на неї потраплю? Думаю через рік-два-три, оскільки зараз я маю власний проєкт, і усі кошти буду вкладати в нього.
Поїздки досить дороговартісні. Хлопець розповів, що витратив на поїздку майже 174 тисячі гривень. І усі гроші хлопець заробив сам.
— Думаю, ви здивуєтесь, але насправді, я боюсь висоти. Тому гори для мене ще той виклик. Чому я йду туди? Тому, що якщо ти хочеш отримати те, що хочеш — роби те, чого ти боїшся, — завершує Ростислав.
— Звідки ця ідея зійти на сім вершин світу?
— Після перегляду фільму “Еверест”, я зрозумів, що хочу бути на цій горі. Але для того теж треба мати підготовку. Взагалі, коли ти підіймаєшся на гору — відчуваєш неймовірну боротьбу з самим собою. Абсолютно ніяких думок, окрім того, що треба пересилити себе і висоту. Моє прізвище Підгірський, і думаю це невипадково, напевно, генетично ще передалась ця любов до гір. Важка ціль, яка стимулює, як мінімум багато заробляти, багато працювати над собою в фізичному плані також. І неймовірне відчуття, коли ти все ж досягаєш свої вершини.
— Чому першою вершиною став Ельбрус?
— Мабуть, тут все зійшлось: найвища в Європі, найближча до нас. І одна з найдешевших. Тоді це обійшлось в межах 40-а тисяч гривень. Далі вирішив пробігти марафон та порівняти, що все ж важче: гора чи марафон. І гора виявилась складнішою вдвічі.
— З чого почалось захоплення спортом?
— Колись я танцював брейк-данс, вигравав всеукраїнські змагання. Маю багато перемог. Потім я впав на коліно і все. Кар’єра закінчилась. Зараз мій кращий друг, з яким ми разом починали, поїхав у Будапешт танцювати. Вони зараз виграють практично всі змагання у світі. Травма не дозволила продовжити займатись танцями, але я почав шукати себе в чомусь іншому.
— Це був переломний момент в житті?
— Ну так, але я ні на секунду не задумався про те, що все, в брейк-дансі не вийшло,то значить кінець. Вирішив, що буду займатись чимось іншим. І далі почало виходить щось в інших напрямках. Коли я починаю займатись чимось — то вивчаю цю сферу. Наприклад, у роботі. Я зараз працюю торговельним представником в одній із великих компаній. Вже шість місяців тримаю першість у продажах і роблю собі от такі перезавантаження стрибками з парашутом і так далі.
— Яким був перший стрибок? Як вдалось зібратись, якщо так боїтесь висоти?
— Я просто довірив людині, яка складала парашут і все. Мій перший стрибок був в Литві. То був не парашут. Спочатку тебе підіймають на висоту 11-поверхового будинку на мотузці, потім її просто відрізають і ти падаєш на сітку. Це перше, що я спробував. То було неймовірне відчуття. Потім був роуп-джампінг в Кам’янці Подільському з моста 53 метри. Це нереальне відчуття. Найкраще відчуття в житті.
— Чим ще займаєшся? Вистачає вільного часу на особисте?
— Читаю книжки, вчу англійську. Маю в плані два міні-проєкти, які хочу реалізувати найближчим часом. Встигати все пробую. Так, чимось доводиться жертвувати. Але все виходить. Просто потрібно вміти правильно розподіляти час.
— Яким ти бачиш себе через п’ять років?
— Не знаю, я точно буду іronman-ом, напевно з якимось бізнесом, навіть не одним і головна ціль — це Еверест. Хочу, щоб ця мрія здійснилась, і все зроблю для цього.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Евгений Смаглій
To www.facebook.com/zelenskiy95
Владимир Александрович Зеленский,
пойми :
если СНБО Украины 🇺🇦 переведёт управление страной 🇺🇦
на безналоговую финансовую систему управления,
то граждане
и Крыма
и Донбасса захотят возвратиться 🇺🇦 ...
To all Citizens of Earth 🇺🇳:
~ https://clck.ru/F5qDD
~ https://clck.ru/F59XQ
~ https://clck.ru/F3hgD
for 🇸🇾
https://clck.ru/C57Tc
To Citizens of Ukraine 🇺🇦 :
~
http://goo.gl/v0Ow4u
~
http://goo.gl/7jpl9l
~ https://clck.ru/H5qrM
~
http://goo.gl/hnBh34
🌎 🌍 🌏