Почесні тернополяни 2020 року: хто вони і що про них відомо?

Почесними громадянами Тернополя сталі лікарі, громадські активісти, поети і загиблі Герої.

Десятьом тернополянам присвоєне звання «Почесний громадянин міста Тернополя». Двом з них — посмертно. Відповідне подання було внесене міським головою Сергієм Надалом на засідання 54-ої сесії (21.08.2020 року) Тернопільської міської ради та підтримано депутатами. 

- Щороку в рамках святкування Дня міста ми відзначаємо тих тернополян, які зробили вагомий особистий внесок у становленні української державності у громадське і культурне життя нашого міста, - зазначив Сергій Надал. - Цього року за особливі заслуги перед містом десятьом тернополян, двом з яких, на превеликий жаль, посмертно, присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя». Нагородження відбулося 28 серпня на набережній Ставу

Михайло Андрейчин, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського національного медуніверситету, український вчений у галузі інфекційних хвороб, епідеміології та військової епідеміології

Народився 22 лютого 1940 року в селі Веселівка  Теребовлянського районй тодішньої УРСР.

Він - засновник наукової школи інфекціоністів. Окрім того, професор розробив низку пропозицій для лікувально-профілактичних закладів й Міністерства охорони здоров'я. Узагальнив світовий досвід з медичної протидії біотероризму. Під час пандемії коронавірусу активно інформував тернополян про небезпеку цієї хвороби.

 

Антон Грицишин, голова обласної організації «Меморіал» ім. В. Стуса

Тернопільський «Меморіал» - це перша офіційно зареєстрована у нашій області громадська правозахисна організація, що була опозиційною до комуністичного режиму. У часи «оксамитової революції» саме тернопільський «Меморіал» об’єднав найсвідоміших людей, яким ціною відчайдушної боротьби із загниваючою системою вдалося відстояти тогочасні ідеали, право на правду. Сьогодні «Меморіал» продовжує відігравати величезну роль у житті тернопільської громади. Активісти «Меморіалу» займаються патріотичним вихованням молоді, відроджують та зберігають історичну пам'ять про борців за незалежність України.

 

Юліан Кройтор, засновник та перший директор Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки

Народився 12 січня 1930 року в Чернівцях. Юрій Кройтор - громадський і культурний діяч, публіцист, член Спілки театральних діячів України. Засновник і директор Тернопільського обласного театру ляльок (академічний театр актора і ляльки). Співорганізатор і режисер перших на Тернопільщині свят пісні, музики і танцю, творчих звітів, масових культурно-мистецьких заходів у районах області, Тернополі, Києві. 

 

 

Володимир Шкробот, генеральний директор КНП «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня»

Народився 22 квітня 1951 року в містечку (нині смт) Гусятин Тернопільської області.

Від 2001 – головний лікар Тернопільської комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, цього ж року стажувався у США (штат Вірджинія). Від 2005 – доцент кафедри шпитальної хірургії з урологією та реанімацією ТДМУ.

Є автором більш ніж 40 наукових праць, 20 рацпропозицій та 9 винаходів. Нагороджений орденом «За заслуги» І (2017), ІІ (2007), ІІІ (2004) ступенів, а також орденом Князя Острозького 1-го ступеня УАПЦ (2001). Лауреат конкурсу «Людина року – 2008», що проводився на Тернопільщині.

Леся Любарська, поетеса, громадська діячка

Народилася 13 червня 1964 року в Борщеві на Тернопільщині. Авторка публікацій у пресі, шести поетичних збірок, п'яти дитячих книжечок, нарису про життя Романа Шухевича, пісенника, авторка мелодій. Активна організаторка концертів пам'яті Небесної сотні в Борщеві та Тернополі.

Лавреатка літературної премії імені Мирона Утриска (Львівщина, 2008, 2010), Всеукраїнського конкурсу «Барви життя» (Київ, 2010), Всеукраїнського фестивалю «Червона калина» за пісенні тексти (Тернопіль, 2013).

Володимир Пласконіс, майстер спорту з класичної боротьби, Заслужений тренер з класичної боротьби, ексдиректор ТСДЮШ олімпійського резерву з греко-римської боротьби

Народився 30 листопада 1937 року в Тернополі. Від 1965 — тренер-викладач. Майстер спорту з класичної боротьби, заслужений тренер з класичної боротьби, ексдиректор ТСДЮШ олімпійського резерву з греко-римської боротьби. Засновник борцівської школи у Тернополі. Як тренер підготував 140 майстрів спорту України, 9 майстрів спорту міжнародної категорії, 87 чеипіонів України, 12 чемпіонів і переможців СРСР, 3 володарі Кубка світу, 4 чемпіонів Європи, 2-х учасників 27-х літніх Олімпійських ігор у м. Атланта (1996, США).

 

Олександр Венгринович, голова всеукраїнського товариства «Лемківщина»

Народився 23 листопада 1939 р, у м. Криниця на Лемківщині, Ново-Санчівський повіт Краківського воєводства Польщі. Український громадський діяч.

Восени 1945 внаслідок депортації разом з батьками, сестрою і братом опинився в м. Монастириська Тернопільської області, де проживав до 1977 року. Тут закінчив середню школу. Закінчив Чернівецький будівельний технікум, Тернопільський педагогічний інститут (1988 р. в., нині ТДПУ). До служби в армії працював інженером-будівельником. Потім три роки в армії був на будівництві військових об'єктів. Повернувшись додому, працював на будовах у Монастириській, Бучачі, а згодом Тернополі. У 1962–1998 рр. (із перервами) працював у системі Тернопільської облспоживспілки, займався підприємництвом. Із 1999 пенсіонер.

У 1990–1994 — заступник голови, 1994–1998 і від 2000 — голова Тернопільського обласного товариства «Лемківщина». Член президії Світової федерації українських лемківських об'єднань. Організатор обласних, крайових і всеукраїнських фестивалів лемківської культури на Тернопільщині. Від 2001 р. — голова всеукраїнського товариства «Лемківщина». Одружений. Має трьох дорослих синів і п'ятеро внуків. Нагороджений Орденом «Знак пошани» (1972 р.).

 

Олег Герман, громадський і культурний діяч, поет, графік

Народився 21 березня 1948 р. в с. Чернихів Зборівського району Тернопільської області.

Один із співзасновників товариства української мови імені Тараса Шевченка в м. Тернополі (1988 р.). Український науковець, письменник, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України (2007 р.). Член Національної Спілки письменників України (1993 р.). Член Національної Ліги українських композиторів (1997 р.). Кандидат історичних наук (1995 р.). Професор кафедри українознавства і філософії ТНТУ (2007 р.). Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2015 р.).

Опублікував понад 30 наукових статей, понад 100 публіцистичних матеріалів у пресі, монографію з питань просвітницького руху на Тернопіллі. Створив та веде цикли радіо- і телепрограм з питань культурології. Учасник першого фестивалю української пісні «Червона рута» в м. Чернівці та кількох фестивалів співаної поезії «Оберіг» у м. Луцьку.

Режисер, сценарист і автор святкових дійств та поетичних збірок.

 

Іван Дедюх, сержант 24 окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних сил України. учасник російсько-української війни, посмертно

– Іван був гарною людиною, справжнім солдатом, хорошим командиром, патріотом. Він завжди рвався в бій. На жаль, війна забирає найкращих, – так говорив про загиблого тимчасово виконуючий обов’язки командира штурмового взводу сержант Валентин Вазійчук.

Іван Дедюх — уродженець Тернополя, молодший сержант, командир бойової машини - командир відділення штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади, загинув 27 червня близько опівдня в районі села Старогнатівка Донецької області внаслідок множинних осколкових поранень, які дістав від вибуху невідомого походження під час інженерного облаштування позицій.

Народився 21 січня 1983 року. Від 2014 р. перебував у лавах Збройних сил України, брав участь у боях під Дебальцевим. У нього залишилися батьки, дружина, син та донька.

 

Михайло Цимбалістий, майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни, посмертно.

Народився 29 липня 1985 р. в Увислі в родині військових. Батько — підполковник запасу, брат — підполковник ЗСУ. Михайло від початку війни, від 2014 року, брав участь майже у всіх ключових боях та звільнення населених пунктів Донбасу, пригадують побратими. Він професіонал, хороший товариш, чуйна людина і великий патріот України.

Майор ЗСУ Михайло Цимбалістий загинув 13 вересня 2019 р. на Донбасі під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 вересня 2019 року в м. Тернополі. Поховали на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

За мужність і героїзм його нагородили найвищою відзнакою воєнної розвідки України – Зіркою слави. Її передали родичам.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.