Розбудили найстрашніші слова «прийшла війна»: тернополяни згадують 24 лютого 2022 року
Цей день назавжди закарбується в пам'яті кожного українця. Чорний день війни, який розпочався о 03:40 24 лютого 2022 року та триває досі... Тернополяни поділились історіями про те, як дізнались про повномасштабне вторгнення.
Росія почала військову спецоперацію проти України. Запроваджено воєнний стан. Публікація із таким заголовком з'явилась на сайті «20 хвилин» вже у першу годину повномасштабної війни. Після тривожної звістки цілодобово наші журналісти інформували своїх читачів про усе що відбувається, не зважаючи на страх, втому та невідомість...
Ось як описує цей день головна редакторка «RIA плюс» та «20 хвилин» Наталя Бурлаку:
— Того дня були й шок, і страх, і нерозуміння, питання… Але водночас були й дії. Я написала та обдзвонила всіх співробітників редакції, і вже о 5 майже повним складом планувалися, що робимо. Заправка, пальне, аптека, супермаркет, новини, чергування, робота, волонтерство… Перші звуки сирен, збір речей, масова паніка та перші дні у підвалах… Так, не години, а дні, бо тривога лунала часто, а розуміння, що робити, ні в кого не було. Багато хто жив за асоціаціями з фільмів про Другу світову війну. Коли ворожі літаки в небі скидають бомби над головами. Щоправда, тепер не літаки, а ракети, шахеди. Усе відбувається набагато швидше, — пише вона.
Почули найстрашніші слова
У соцмережах ми попросили тернополян згадати про те, як вони дізнались про війну.
— Я був на роботі тоді. Охоронець сказав, що Київ бомблять. Через нас якраз пролітали бомбардувальники в напрямку Львів —Івано Франківськ. Я тоді ще думав, що то летять з навчань , але коли вже знайомі написали що то росіяни розпочали повномасштабну війну, тоді зразу набрав дітей і сказав щоб збиралися і були готові тікати в бомбосховище. А десь в 5:30 ранку в магазин почали бігти люди скуповувати все, на що вистачило грошей. Тоді перший раз на складі супермаркету було пусто, лишень стояв піддон з пивом і горілкою. Із круп лишень була перловка, до кінця дня і тої не було. Потім мені подзвонили з військкомату, що є повістка. Тоді жінка з дітьми не могли повірити, всім було страшно. Ніхто не знав як все буде, по місту, окрім таксі, нічого не їздило два дні, — пише Сергій Грановський.
Люди не могли повірити в те, що війна можлива в центрі Європи в ХХІ столітті...
— Я прокинулася від страшного гулу на дворі, подивилася в вікно, думала, можливо вантажний потяг так їде (живемо біля залізниці). Було дуже темно, на годиннику 4:24, звук ставав чіткішим і я зрозуміла, що над хатою пролітають літаки. Літаки? Але ж повітряний простір закритий, подумала я і взяла телефон, щоб почитати новини…на всіх тг-каналах було відео виступу путіна. Я ще подумала, нема мені чого робити і слухати виступ маразматика, і лягла спати… О 7-ій ранку продзвенів будильник: час збирати дитину до школи. Відкрила інтернет, ще так страшно не було читати новини. Розбудила сина і чоловіка словами «Вставайте, збирайтесь, почалась війна!» А далі довгі черги на заправках, в магазинах… і жахіття в чергах до кордону..., — пригадує Oksana Borodin.
Діти війни, які добре пам'ятають цей день
У коментарях своїми історіями також поділились тернопільські школярі.
— Я просунулася збиралася в школу, але мама сказала, що я не піду. Я зраділа, але потім підслухала розмову мами з дідусем. Я почула, що війна і спочатку не повірила. Потім мене з молодшою сестрою мій брат і сестри веселили, музику включали і т.д. А ввечері, година десята, ми почули сирену. Це був перший раз і я злякалася. Потім нам сказали йти в підвал і сидіти там, ми там посиділи до ранку і зранку вже поїхали до села, — пише користувачка Telegram без імені в профілі.
«Мама нарізала нам апельсинів, щоб трішки заспокоїти»
— Першим моїм питанням до батьків було: «Чи піду я в школу?». Нам з братом казали одягатися і збирати речі. Я думала, що будемо кудись евакуюватися, але виявилось, це на випадок, якщо нам треба йти у підвал, щоб ми вже були готові... Мама з татом десь ходили багато... Я тоді мало що розуміла, але тільки знала, що тата забирають на війну... Ми всі були досить сумні, я плакала, мама теж, здається, навіть і брат плакав.. Мама нарізала апельсинів щоб трішки нам настрій підняти...
Від редакції
Віримо, що скоро ми почуємо і добрі звістки про нашу перемогу. Ми дякуємо всім захисникам, які у перші дні великої війни стали на наш захист і досі тримають оборону! Ми точно вже не будемо такими, як були до цього дня, але маємо робити усе, щоб наступні покоління не пережили нічого схожого...
Читайте також:
Три роки повномасштабної війни: пригадуємо події, що відбулися на Тернопільщині
«Зупинись і вшануй»: де в Тернополі щодня зупинятимуть транспорт о 9 ранку
Підірвав міст разом із собою... Пам'яті Героя України Віталія Скакуна з Тернопільщини присвячується
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Світла пам'ять всім тим, хто віддав життя за Україну протягом 11 років війни ...