Рукоділля — це модно: творять для душі і ЗСУ

• Технічна освіта та творча душа — приклад незвичного поєднання, успішно втіленого в житті та професії: майстриня допомагає дітям знаходити радість у творчості та підтримувати ЗСУ
• Керівниця гуртка Людмила Гребень перетворила своє захоплення рукоділлям на стиль життя: надихає дітей творити, розвивати фантазію та вірити у свої можливості, доводячи, що ручна праця — це модно, престижно і перспективно.
• «Дівчинка «виплекала» іграшку, та, як тільки їй запропонували купити, щоб виручені кошти спрямувати на підтримку війська, — погодилася без вагань»

«Душа прагне творчості»

Совкові стереотипи, наче рукоділля — це бабуся з клубочками, розвіялися з розширенням асортименту матеріалів, віяннями з Європи, де високо цінують вміння створювати щось руками, а також прагненням українців відроджувати свою культуру, шукати нові цікаві напрямки. Так вважає керівниця гуртка «Креатив» Людмила Гребень, зі Станції юних техніків. 

Освіта у нашої співрозмовниці — технічна за спеціальністю «Автоматизоване управління процесів і виробництв», однак, як висловлюється пані Людмила, «душа прагне творчості». Тяглість до рукоділля відчувала з дитинства, наполегливо підкорюючи нові техніки, а з часом зрозуміла, що найбільше задоволення їй приносить можливість своїми напрацюваннями ділитися з дітьми. Про гурток, досягнення вихованців, їх бажання творити, розповідає зі щирим захопленням і любов'ю до кожного маленького творця. Привити любов до справи — це одне з найважливіших завдань, які ставить собі керівниця гуртка. Навчає Людмила Гребень упродовж 11-ти років, її вихованці беруть участь та займають перші місця на різноманітних конкурсах, та найбільшою винагородою для педагога є те, що гуртківці — як дівчата, так і хлопці — часом не хочуть йти додому після занять, так їх вабить рукоділля. 

До слова, комунальний заклад «Станція юних техніків» є одним з найбільших позашкільних закладів України. Загалом на станції, за словами пані Людмили, навчаються близько тисячі дітей, охоплюючи до 30-ти різних напрямків. 

Творила — з дитинства

У дитинстві самої ж майстрині не було таких можливостей для розвитку, пригадує співрозмовниця. Прикладом для неї була мама, яка маючи курси крою і шиття. вміла створювати власноруч оригінальні речі. Пані Людмила тоді шила одяг лялькам, м’які іграшки. Її творчі пориви допомагав втілювати і тато — він працював на швейній фабриці, приносив клаптики тканин, які закрійниці мали б викидати. 

— Творчий світ, в який любила занурюватися, відволікав від буденності, — каже пані Людмила, — тому не зупинялася, вивчала нові техніки, згодом спробувала плести спицями та гачком, відкривала для себе нові техніки: в'язання на вилці, вишивка стрічками, в'язання гачком з бісером. 

Черпала натхнення з журналів, згодом і сама у них друкувалася, демонструючи свої творіння. Осягнувши декілька технік, поєднувала, комбінувала їх, створюючи особливі речі для себе і близьких.

Появу Інтернету наша співрозмовниця вважає вибухом: море ідей, схеми, безліч прикладів успіху, популярність хенд-мейду. Тут пані Людмила зрозуміла, що рукоділля — це модно і престижно. Це дало ще більше поштовхів йти вперед, розвиватися, досягати і, звісно, навчати.     

На запитання про улюблену техніку відповідає: немає. Захоплюється окремими напрямками у різні періоди. Наявність матеріалів спонукає не зупинятися. Рукоділля вдосконалюється, життя не вистачить, щоб все осягнути, каже.  

Рекламувала і мотивувала

У прагненні реалізувати себе як педагог, створила гурток з виготовлення сувенірів «Креатив». 

— Це його офіційна назва за документами установи, — каже пані Людмила. — Набираючи вихованців, я побачила, що це речення їм ні про що не говорить, тому   

«рекламувала», використовуючи максимум цікавих дітям ідей, прикладів, заздалегідь продумувала шляхи мотивації. Спочатку було важко, доки діти не побачили результатів власних старань, а це — роки праці. 

Пані Людмила поділилася, як шукала підходи до дітей, щоб вони відвідували заняття з бажанням і радістю.  Пропонує широкий вибір рукоділля: в'язання, шиття, бісероплетіння, валяння. Відповідно до цього створює програму, адаптуючи її до вимог Міністерства освіти.

— Найважливіше — знайти шлях до сердечок дітей, — каже пані Людмила. — Дуже тішить, коли діти приходять зі своїми ідеями: подарунок для мами чи оберіг для тата на фронт, або з готовими виробами, які зробили вдома, наприклад, сплела сумочку за вечір. Якось дитина мріяла про іграшку, зайчика, яку не мала змоги придбати. Ми створили викрійку, вона власноруч пошила, а коли принесла до школи, то була розчарована через те, що однокласники їй не вірили, що це її робота. Нам довелося переконувати цю дівчинку, що це насправді — комплімент. 

Діти дуже хочуть допомагати

Гуртківці «Креативу» також залюбки беруть участь в  аукціонах на підтримку армії, є учасниками волонтерських проєктів. Пані Людмила згадала приклад, як дівчинка створила іграшку, дорожила нею, здавалось би, за жодні гроші не віддасть, але, як тільки їй запропонували купити, щоб виручені кошти спрямувати на підтримку війська, — погодилася без вагань. 

— Дітки дуже хочуть допомагати, — каже пані Людмила, — створюємо валяні іграшки, шиємо сумочки, продаємо на аукціонах, також пишемо листи Захисникам, оформлюємо листівки, створюємо сувеніри. Дітки у такий спосіб висловлюють вдячність за мирне небо, за можливість творити. 

На обласному конкурсі дизайнерів та ужиткового мистецтва представляли одразу декілька робіт. Композиція, створена у техніці валяння «Пресвята Родина» посіла почесне перше місце.  

Дитина, на думку керівниці гуртка,  розвиває творчість, фантазію, уяву, терпіння, реалізує себе, отримує навички створення креативні речі в повсякденному житті. Відзначила пані Людмила, що активно відвідують гурток і хлопці. 

— Вміти творити — це класно, — озвучує враження своїх вихованців співрозмовниця, — мене також надихають діти, стараюся зацікавити і старшокласників, як свого часу мене зацікавили мої вчителі у 20-й школі. Тепер тішуся, що вдалося об'єднати улюблене заняття і роботу в єдине ціле — це стиль життя.

У самої талановитої мами — троє своїх дітей. Чоловік Людмили служить в ЗСУ, а в цивільному житті — теж педагог станції юних техніків, є співавтором експериментальної програм «Інженерне моделювання та конструювання на базі платформи ардуіно» та «Розумний будинок», розробник радіокерованих моделей, керованих приладів автоматики та інших нескладних роботизованих систем. Та це — окрема історія. 

Читайте також: Лялькарка з Тернополя представляє кримськотатарську культуру у Болгарії

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.