Рукотвори тендітної жінки витримують до 150 кг

Рукотвори тендітної жінки витримують до 150 кг
  • Новий напрямок у знайомій техніці макраме лише входить в моду. На витоках його популярності серед небагатьох майстрів в Україні такі шедеври створює майстриня з Теребовлі. 
  • Садові крісла-гойдалки, інтер'єрні панно, сумки-сітки плете Ольга Чміль. Це не єдине рукодільне захоплення жінки: за останні десять років вона також опанувала техніку валяння вовни. До своїх хобі підходить професійно, максимально заглиблюючись у тонкощі ремесел. Робить усе у вільний від основної роботи час — за фахом вона вчитель-філолог. 

Валяє все 

Можливості овечої вовни Ольга відкрила для себе у пошуках ідеї довершення вишиваного пояса, який створила для маленької донечки. Найкращим доповненням після творчих пошуків виявилася квітка з валяної вовни. Однак майстриня не очікувала, що наче простий на перший погляд виріб може не вдатися. Декілька спроб лише підсилили інтерес до валяння вовни, до характеру теплого, ніжного, природного матеріалу, тонкощів технології перетворення його в повсть. 

Далі були кульки для намиста, згодом — спроби більших витворів. Тепер, усміхаючись, майстриня каже, що, мабуть, немає нічого, чого б не спробувала зваляти.   

— Завжди була прискіплива до себе, відвідувала майстеркласи, переглядала онлайн, освоювала різні способи, цікавилася, як це роблять інші майстри, — ділиться власним професійним ростом Ольга, — так навчилася створювати як тонку, так і товсту повсть: одяг, невагомі палантини, тепле зимове взуття та різні аксесуари.  

Відео дня

Вбирала та взувала у вовну спершу найрідніших, так «набивала руку». Згодом, коли почувалася більш впевнено, виникло бажання поділитися своїми витворами в соцмережах. А відтак і поступали перші замовлення. Кожне з них було по-своєму цікавим для майстрині, згодом улюблена справа перетворилася в додатковий дохід. 

 Від оберегів до меблів

Технікою макраме Ольга зацікавилася три роки тому, коли вирішила для себе створити панно. 

— У мене кожне захоплення починається з бажання створити щось для себе, — уточнює, — згодом захоплення розвивається і роблю на замовлення. 

Для вдосконалення навичок у техніці макраме майстриня купувала відеомайстеркласи, а також перекладала з іноземної мови, бо у нас цей напрямок ще не набув популярності. Майстрів, які відомі на сьогодні в Україні, наша співрозмовниця перерахувала на пальцях однієї руки. Це, за словами Ольги, зовсім не те макраме, яким оздоблювали вікна комунальних закладів у радянські часи, хоч техніки створення схожі. Сучасні тенденції приходять з Європи. Відповідно, і вимоги до підбору матеріалів — також. 

Ольга використовує спеціальну бавовняну мотузку з відповідною товщиною: для великих виробів — товстішу, для менших — тоншу. Вибір кольорів тут широкий, чого дуже бракувало колись. Плете крісла-гойдалки, панно, обрамлення для дзеркал, абажури, а також сумки-сітки, чи зовсім маленькі сувеніри-обереги. 

Лише бавовна

Усю роботу виконує виключно руками, дуже рідко використовує спеціальні гачки — лише для сидінь, тому працює в спеціальних рукавицях, щоб не натирати мозолів. Каркаси для меблів замовляє у ковалів в Теребовлі. Плетені з мотузки вироби — міцні й надійні: здатні витримувати вагу до 150 кілограм. На виготовлення одного крісла майстрині йде до п'яти повних робочих днів. 

Для надання виробам довершеного, характерного для макраме вигляду декорує китичками, які розчісує спеціальними щітками. Матеріали для різноманітних технологічних прийомів теж підбирає відповідні: для більших виробів — товстіша мотузка, для дрібніших — тонша.  Кольори тепер у значно ширшій палітрі, на противагу колишнім можливостям: Ольга має з чим порівнювати, адже в далекому минулому макраме плела її сестра. Зараз матеріалом є лише натуральна бавовна, стійка до вигорання. Такі вироби, за словами майстрині, екологічні і швидко набувають широкої популярності в країнах Європи, стаючи ексклюзивними прикрасами в побуті, невід'ємними елементами затишку.

Творила б — день і ніч

Готові вироби розлітаються по всьому світу. Замовляють зараз порівну — і вироби з валяної вовни, і у техніці макраме. Любить майстриня також поєднувати обидві техніки в одній композиції. Це, здебільшого, сувеніри.  

Часто вироби Ольги Чміль потрапляють на благодійні ярмарки на підтримку української армії. Наприклад, нещодавно з такою місією передала до Канади 500 ангеликів.

Окрім готових виробів рукодільниця ділиться і набутими навичками, записуючи для охочих навчатися відеомайстеркласи.  

Тимчасом продовжує вдосконалюватися сама. Окрім підвісних крісел планує створювати розсувні шезлонги. Натхнення черпає із Інтернету. 

Дуже вже Ольга любить творити, каже, що працювала б і вдень, і вночі. Щоправда, бажання залишити заради цього роботу в Ольги наразі не виникає, адже немає стабільного, постійного доходу.  

На запитання, чи припускає у своєму житті можливість появи третього захоплення, відповідає, що уже навіть придбала інструменти для виготовлення подушок у об'ємній «махровій» техніці бохо. Та до цього ще руки не дійшли. 

Контент створюють діти

Бракує часу рукодільниці для самореклами. Вдала фотографія, вибір правильного ракурсу та освітлення вимагає чимало здібностей та вмінь. Цю нішу в талановитій родині бере на себе молодше покоління. Смм-послуги залюбки пропонує племінниця. Вона і створює Ользі контент у соцмережах. 

— «Вміла господиня приготувати, та не вміла подати» — це про мене, — жартує наша співрозмовниця, — не маю такого бачення, моя похресниця пройшла спеціальні курси і разом з дочкою роблять це майстерно і професійно.  

Рекламують дівчата вироби Ольги не лише у соцмережах, а й самі носять, наприклад, ті ж плетені сумки, викликаючи зацікавлення своїх друзів, одногрупників, розширюючи тим самим клієнтську спільноту.  

Згадавши про рідних, Ольга зауважила, що схильність до творчості у родині переходить з покоління в покоління. 

— Наша бабуся на що не подивилася — за усе бралася, була вправною господинею і рукодільницею, — розповідає на завершення майстриня. — Вони із сестрою залишилися сиротами, але, не зважаючи на злидні, завжди були гарно вбрані: одяг і собі, і сестрі шила бабуся. 

Цікаво, що на кожній одежині колись жінка вишивала імена. Досі збереглися речі із «підписами» з виворотнього боку: Магдалина і Текля.  

На знак продовження традиції онука на сорочці, яку для неї вишила бабуся, таким же способом «прописала» літеру «О». 

Читайте також: Майстриня зі Збаража створює обереги для військових за традиціями січового стрілецтва та вояків УПА

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (2)
  • Читач13

    А сама майстриня яка позитивна людина. Варто лиш побачити особливі Олині очі. Скільки в них розуму і доброти. Отже, у роботах Ольги Чміль ще й позитив, який створить душевний комфорт володарю її речей.
  • Богдан Ярома

    Господи, яка Україна богата на творців прекрасного і практичного! Чудові і дуже гарні речі виробляє наша Оля Бджілка... ой Чміль!! Творчих успіхів і задумів в такій прекрасній праці! З повагою до Вас!

keyboard_arrow_up