Задонатив на ЗСУ 25 мільйонів: історія тернопільського айтівця

Підтримка армії – спільна справа, а кожен донат має значення. Це на власному прикладі доводить айтівець Дмитро Чеверда з Тернопільщини. Він розробляє мобільні ігри й частину прибутку спрямовує на армію. З початку повномасштабки задонатив орієнтовно 25 мільйонів гривень – і зупинятися не планує. Каже: його мотивує не подяка, а відповідальність перед тими, хто захищає країну.

Його шлях в ІТ почався з енциклопедій. Дмитро із села Яблунів завжди любив математику, фізику та міг годинами просиджувати за книжками. А вже в ліцеї захопився інформатикою настільки, що згодом перетворив це на справу життя. Нині працює як гіг-контрактор у компанії Squad, створює ігри й вірить, що навіть через смартфон можна робити великі речі.

Від дитячого захоплення до власних ігор 

Ще у восьмому класі Дмитро Чеверда став переможцем обласної олімпіади й отримав запрошення на навчання в Українському фізико-математичному ліцеї КНУ імені Шевченка. Саме тоді інтерес поступово з фізики та математрики змістився в бік інформатики.

– Памʼятаю, як доводилося шукати та перечитувати старі pdf-книги, бо доступу до інтернету як такого ще не було. Після ліцею я обрав навчання в Тернопільському технічному університеті, де здобув більш актуальні знання. Мені завжди було цікаво щось створювати власноруч – за допомогою коду, програмування. Тож із другого курсу вирішив працювати над розробкою під iOS-платформу. До речі, на це мене надихнув старший брат, – згадує наш земляк. 

Хоча Дмитро й має стабільну роботу, він завжди хотів мати власний пет-проєкт, у якому міг би пройти весь цикл розробки: від дизайну до релізу та реклами. Так і з’явилися авторські ігри. Наразі має дві власні розробки: настільну гру шаради Charades та гру про шпигунів Spy.

 – Ідея гри виникла ще у 2018 році, коли ми з друзями іноді грали в шаради. Тоді я й почав розробляти першу гру – карткова настільна гра шаради (Charades). Спершу, як це часто бувало на роботі, зосереджувався на якості коду та зручності його підтримки, але згодом зрозумів, що для користувача важливіші інтерфейс і зручність використання. Як на мене це дало результат і для юзерів гра має привабливіший вигляд. Також, думаю, допомогло регулярне оновлення та додавання нового, тестування змін перед їх впровадженням. Менше двох місяців тому випустив другу гру – тематично схожу, про шпигунів (Spy), – каже айтівець.

Ігри поширює через AppStore – вони безоплатні для завантаження, однак за додаткову плату користувачі можуть отримати доступ до розширеного контенту. За словами розробника, за роки роботи над власними проєктами траплялося різне. 

 – Напевно, немає якогось одного ключового чинника, щоб проєкт став успішним. Добре, коли це мікс: цікава ідея – нова або як вдосконалити вже існуюче, мотивація й бажання зробити все якнайкраще, ну і команда чи спільнота, з якою можна протестувати продукт, – говорить айтівець. – Найбільше запам’ятався фейл, коли я використав зображення, на які не мав прав. Правовласник звернувся до Apple, і гру могли видалити з AppStore. На щастя, конфлікт вдалося владнати, але відтоді я набагато уважніше стежу за тим, які матеріали використовую. І раджу іншим звертати на це увагу.

«Якщо не у війську – то для війська»

24 лютого 2022 року змусило Дмитра Чеверду переосмислити пріоритети. У цей момент до основної роботи, проєктів додалося ще й волонтерство. Разом із друзями вони організували своєрідний штаб-криївку в підвалі тернопільського ресторану, де збирали все необхідне для захисників на фронт. 

– Купували термобілизну, ліки, біноклі, дрони. Та за декілька тижнів зрозуміли, що ресурси обмежені й охопити все не вдасться. Тому вирішили зосередитися на тактичній медицині – почали комплектувати бойові аптечки. І вже через місяць після вторгнення переїхали в інше приміщення, де облаштували щось на кшталт конвеєрної лінії, за яку кожен ставав і виконував свій етап комплектування. За годину-дві могли зібрати до 100 аптечок і передати тому, від кого мали запит, – говорить Дмитро. – Ми з друзями вкладали власні кошти, також збори підтримували знайомі та друзі, які особисто знали когось із волонтерів. Великою перевагою було і те, що постачальники йшли назустріч – робили знижки.

У середньому собівартість однієї аптечки становила 1500–2000 гривень. Так команда волонтерила майже рік і до лютого 2023 передала на потреби армії орієнтовно 8000 аптечок. З часом усе вдалося довести майже до автоматизму – збирали їх буквально за кілька годин під конкретний запит.

Подвоює зібрані донати

Згодом волонтери побачили, що запитів на аптечки стало менше, натомість фінансові збори закривалися важче. Тож разом із друзями перемкнулися на точкові запити від знайомих у ЗСУ і загалом стали більше уваги приділяти донатам. За цей час у Дмитра вже сформувалися свої традиції донатів. 

 – На моє 30-річчя відкрив банку, люди задонатили 217 000 гривень, я подвоїв суму і відправив кошти на збір Сергія Стерненка. Найбільший мій донат – мільйон гривень на збір для «Повернись живим», найменший – кілька гривень, коли округлював чийсь збір або надсилав залишок з картки. Перекидаю кошти лише перевіреним фондам, наприклад, «Повернись живим», Сергія Притули або Сергія Стерненка. Їм довіряю, бо у них є регулярна звітність, а також розділення рахунків на військові потреби й на діяльність фондів. Також можу задонатити перевіреним знайомим, які відкривають допоміжні банки. Мені важливо, щоб ці кошти були спрямовані на військові потреби й реально допомагали нашим захисникам, – каже айтівець.

Та здебільшого Дмитро просто переказує власні кошти. Перший великий донат зробив 3 березня 2022 року для «Повернись живим» – 100 000 гривень. А далі все закрутилося: наприклад, 3 лютого 2023 передав на цей самий фонд 1 000 000 гривень. Спочатку витрачав заощадження, а нині донації йдуть із зарплати й доходів від власних пет-проєктів.

– Чимало моїх донатів були імпульсивними. Просто гортаю стрічку, читаю сумну історію і все, вже надсилаю кошти. Пригадую, що великі збори Стерненка часто швидше закривались після великих трагедій — таких як підрив Каховської ГЕС чи влучання по ТРЦ. На жаль, хотілося б, щоб таких випадків було менше. Саме тому важливо допомагати зборам за першої нагоди, – наголошує айтівець. 

За роки війни Дмитро сформував для себе чітку позицію: якщо з’являється вибір – купити щось дороге чи задонатити – він обирає ЗСУ. Він також закликає інших не нехтувати проханнями військових, адже вони тримають наше небо, нашу землю від російської навали. А ваші 10, 20 чи 50 гривень можуть врятувати їхнє життя. 

– Більшість великих зборів закриваються саме маленькими сумами, тому їхню цінність не варто недооцінювати. Для мене це означає робити те, що можемо – кожен на своєму місці. Якщо не у війську – то для війська. А тим, хто не довіряє якимось зборам, раджу: можна самостійно купити щось потрібне або відкрити власний збір і контролювати кожну гривню. Якщо ж після кожного скандалу переставати допомагати – це лише грає на руку ворогу, – наголошує земляк.

Також для наших читачів Дмитро ділиться посиланням на актуальний перевірений збір – «Повернись живим» збирає на збиття 3000 російських розвідувальних і ударних БпЛА. Він наголосив, що буде вдячний, якщо земляки та і загалом всі небайдужі долучаться. 

Читайте також:

210 тисяч на позашляховик для захисників: благодійний ярмарок у Кутківцях об’єднав громаду

Чому у коледжі збирають донат на ЗСУ готівкою, а не на рахунок?

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.