Три місяці не була вдома! Історія пенсіонерки з Харкова, яка живе в тернопільській школі

• 71-річна Ніна Лукінічна багато років працювала адміністраторкою у відомому готелі «Харків» (колишній «Інтернаціональ»).
• Жінка давно на пенсії, турбується про дітей та онуків і ніколи навіть повірити не могла, що її спокійну старість в один момент зруйнує війна.
• Тепер пані Ніна у Тернополі й понад усе хоче повернутися додому…  

Нагадаємо, що росія завдала ракетного удару по Харкову ще 24 лютого 2022 року. Для цього вона використала системи залпового вогню «Смерч», застосування яких стало чи не першим військовим злочином окупантів.

Від початку повномасштабного вторгнення війська агресора регулярно і без жалю атакували «першу столицю». Там немає району, який би не постраждав від росіян. Про це 23 травня розповів начальник головного управління ДСНС у Харківській області Анатолій Торяник в ефірі національного телевізійного марафону.

Руйнувань особливо зазнали Північна Салтівка, П’ятихатки, Рогань, Горизонти і селище Жуковського, які розташовані поблизу лінії зіткнення. Приміром, у Північній Салтівці зруйновано 70% будинків, адже обстріли району військами росії почалися вже 25 лютого.

Також Торяник зазначив, що наразі багато роботи мають сапери. За три місяці війни вони понад 4 тисячі разів виїжджали на місце виклику та знешкодили майже 3 тисячі вибухонебезпечних предметів, залишених ворогом!

Харків – справжнє місто-Герой!

Ніна Лукінічна розповідає, що у місті важко було з перших днів вторгнення.  

– Як з 24 лютого розпочались бої о 5 ранку – так і до сьогодні продовжуються! Вороги і «градами» били, і ракетами. Все це відбувалось поруч… – пригадує.

Родина жінки витримала у воєнному Харкові тиждень. Сирени, які сповіщають про повітряну тривогу, там буквально не вщухали, але пані Ніна говорить, що їх і не чули через звуки вибухів.

– Підвалу у нашому будинку немає, тому ми бігали у школу, а ще ховалися в метро. Я маю двоє онуків і трирічну правнучку. Маленька 10 днів з батьками провела у холодному сховищі. Навіть не виходили звідти, бо було небезпечно! Винищувачі літали, і не один-два, а по 5-7 штук одразу! – каже Ніна Лукінічна.

За її словами, коли сім’я залишалась у місті – там почався серйозний дефіцит продуктів харчування. Ціни на них стрімко підняли й, приміром, шоколадний батончик на другий чи третій день війни коштував 106 гривень.

– Потім продукти трішки з’явились, все було! Але в якийсь момент ми прийняли рішення рятуватись з Харкова. Я дуже хвора, після інсульту, та дочка зі скандалом наполягла, аби всі поїхали разом, – розказує жінка.

«Довелось покинути все набуте за життя…»

Пані Ніна з дочкою й двома онуками тікали з рідного міста на власній автівці. Літня жінка ділиться, що через страшенні корки й інші обставини дорога минула неспокійно. На десять днів родина зупинилась у Полтаві.

– А потім ми вирушили далі. Думали за кордон їхати, але ж кому там потрібні?! Хочемо вдома бути, в Україні! В Тернополі опинились випадково, бо їхали подалі від бомб, – каже Ніна Лукінічна.

Волонтери поселили родину жінки у Тернопільській загальноосвітній школі № 28, де вона мешкай до сьогодні. Пані Ніна щиро вдячна колективу цього навчального закладу – за гостинність і облаштований прихисток.

– Тут нас дуже добре прийняли. Годують чудово, люди надзвичайно привітні! Ми задоволені, що потрапили в 28 школу. Дякуємо Тернополю за все! – після цих слів вона не може стримати сліз.

Пояснює: не була вдома вже три місяці!

– Звісно, ваше місто гарне, тихе, спокійне. Але я довгий час була адміністратором і профоргом великого готелю. За наполегливу працю отримала квартиру. Тільки на пенсії змогла відпочити. А через росію довелось покинути все й їхати у безвість… Скучила за домом! – говорить.

Ніна Лукінічна розповідає, що планують скоро повертатись до Харкова, бо знають, що ситуація стабілізувалась і там зараз спокійніше.

– Місто поволі підіймається, воно не здалось. Наші хлопці сміливо пішли захищати Україну, свою Батьківщину. У Харкові тепер люди квіти садять, мер запустив громадський транспорт! Я дуже хочу додому якнайшвидше! – на такій позитивній ноті жінка завершує нашу розмову.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.