Валяють іграшки і знімають мультики

Тернополянка Ольга Базник-Щедріна малює з дитинства. Каже, що це заняття припало їй до душі завдяки хресній мамі, яка багато малювала, в тому числі і образи у церкву. Побачивши в маленькій Олі творчі задатки, всі родичі підтримували її в тому, що вона неодмінно стане художницею. Тож дічинка щиро повірила в те, що дійсно гарно малює. Пізніше це їй дуже допомогло.

Мріяла стати художницею

– Я багато малювала. Все підряд. Всюди носила з собою альбом і олівці. Захоплено роздивлялася завжди природу та роботи художників і уявляла себе такою ж, – каже Ольга. –  В художній школі не вчилася, тому малювала як відчувала. Лише при вступі в університет зрозуміла, що для того, аби стати справжньою художницею, мені потрібно ще дуже багато вчитися.

Дівчина мріяла про Львівську академію мистецтв, але склалося по-іншому. Тож вона подала документи в Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, обравши для себе спеціальність «Вчитель початкових класів та образотворчого мистецтва».

– Саме тоді я зрозуміла, що мало знаю, що мені треба вчитися і вчитися, – каже співрозмовниця. – Завдяки викладачам я поглибила свої знання з образотврчого мистецтва. Особливо вдячна Михайлу Богдановичу Цибульку, Оксані Миронівні Дячок та іншим.

Захопилась валянням вовни

Через рік після випуску Ольга влаштувалася на роботу в початкову школу з поглибленим вивченням іноземних мов. Там викладала в студії малювання. Їй дуже подобалося працювати з дітьми. Педагогічній діяльності присвятила 13 років. Працюючившколі, зацікавилася фелтингом.

– В той час моя коліжанка Світлана Патряк вже працювала з вовною, – каже Ольга. – Вона була першою, хто познайомив мене з цим чудовим матеріалом. Вовна нас і здружила. Світлана показала саму техніку малювання шерстю. Так ми почали співпрацювати і стали кращими подругами.

Після того, як Ольга вийшла заміж і залишила педагогічну діяльність, почала більше малювати, в тому числі й вовною. Особливо їй подобається малювати квіти.

– Квіти вовною  – це подвійне задоволення для мене, – стверджує співрозмовниця. – Адже натуральний матеріал приємний на дотик, м’якенький, він так правдиво передає всю теплоту квітки. Техніка сухого валяння дуже особлива, адже не потребує схеми. Лише голочка, вовна,  фантазія  та руки. Сукня з декором у такій техніці виглядає дуже святково, при цьому не потребує особливого догляду, лише делікатного ручного прання.

Вивчаючи вовну жінка дізналася і про мокре валяння, ази якого показала їй тернопільська майстриня Тетяна Охрицька.

– Тоді я дуже хотіла мати валяну сумку і не знала, як її зробити, – пригадує Ольга. – Пішла до Тані на майстер-клас. Разом ми малювали вовною та мильною водою. В результаті вийшла картина з ірисом. Захопилася ще більше, хоча сумки я й досі не зробила. Дуже допомогла мені своїми робочими порадами ще одна тернопільська майстриня – Оксана Чмиленко. В результаті такої співпраці у мене появився шарф із хвильками, так званий «капуста». Дякую кожному, хто долучився до мого розвитку у цій техніці.

Створює теплі квіти

Працюючи з вовною, Ольга Базник-Щедріна виробила власний стиль, за яким впізнають її роботи. Оскільки вона дуже любить квіти, особливо польові, то вирішила створювати квіти з вовни. Навіть свою сторінку у «Фейсбуці» назвала «Теплі квіти».

– Жінки в мене асоціюється з квітами,  – каже тернополянка. – Кожна особлива, але всі такі ніжні та красиві. Ще до знайомства з чоловіком я хотіла робити щось своє, але шити я сама не наважилася, бо використовую в роботі недешеву тканину. Та після весілля проблема вирішилась, бо мама чоловіка –професіонал у кравецькій справі. Так ми почали невеличкий сімейний бізнес. Мама шила, а я набивала квіти. Спочатку квіти виростали на льоні, а потім і на трикотажі. Квіти у мене повсюди, бо ця тема – моя улюблена!

Був період, коли Ольга Базник-Щедріна захоплювалася великими квітами. Перше плаття з великою трояндою зробила майже 5 років тому. У комплекті до нього йшла сумочка. Роботу виставила в Інтернет і через якийсь час прийшло перше замовлення. До речі, ця сукня з трояндою у різних кольорах льону є найпопулярнішою серед замовлень. Потім робила плаття з великими квітами ірису, лілії тощо. Відтак пробувала менші квіткові композиції. Наразі Ольга цікавиться стилізованими квітами в народних мотивах, малюючи вовною орнаменти.

Дитячі речі та еко-сумки

– Також  мені дуже цікаво робити неординарні замовлення, – додає жінка. – Були замовлення з домашніми улюбленцями. Спілкуюся більше з людиною, щоб зрозуміти її внутрішній світ і постаратися зробити сукню саме для неї, щоб виріб потім не лежав потім у шафі, а тішив жінку і оточуючих. Тоді я також дуже радію.

Оксана Чмиленко порадила Ользі робити  і дитячіречі. Першими маленькими замовниками були синочок подруги Ростик та племінник чоловіка Гаврилко.  На їхніх кофточках вона  намалювала вовною машинки та героїв із мультиків.

Були замовлення і з квітами, мальованими спеціальними фарбами для тканини. Таку сукню робила для однієї випусниціз Мукачева. А ще спробувала розмалювати квітами кілька еко-сумок, які досить швидко розкупили.

Вчить дітей валяти і малювати

Ще коли Ольга Базник працювала в школі, батьки попросили її додатково займатися з дітьми. Спочатку до неї додомуприходили дві дівчинки. Окрім малювання працювали у різних техніках  – пластиліновий живопис, ниткографія тощо. А згодом додалося й сухе валяння. Набивали вовною пасхальні рушнички, картинки, а тоді перейшли і на іграшки.

Сухе валяння вимагає роботи з голкою. Тому в такій техніці працюють вже дітки шкільного віку. Більшість із них дуже швидко вчаться вправлятися з голкою, не травмуючись. А хто боїться вколотися, то обмотує пальчики пластирем.

– Я помітила, що дітям дуже цікаво і приємно працювати з вовною, – кажеОльга Базник-Щедріна. –Вони радіють, коли в результаті на них смішними оченятами дивиться їжачок або зайчик. Іграшка, виготовлена власними руками та з натурального матеріалу, стає найулюбленішою.

Наразі кількість охочих займатися сухим валянням значно зросла. Так виникла студія «ДИВОтворчики». Дітиприходять на заняття тричі на тиждень. Окрім іграшок валяють новорічні кульки та багато іншого.

– Для мене головне, щоб  дитина  чогось навчилася, – каже Ольга. – Хочеться, щоби мої учні йшли додому з якимось виробом чи малюнком і обов’язково з гарним настроєм. Мені подобається працювати з дітьми шкільного віку. Ми займаємося впродовж трьох годин. Заняття проходить так: спочатку малюємо, тоді робимо перерву на чаювання, після цього валяємо. Тому дітки не втомлюються.

Учні зваляли шопку на конкурс

Нещодавно в Інтернеті Ольга побачила різдвяну шопку з вовни. Це її дуже вразило, тому вона захотіла створити щось подібне зі своїми вихованцями. Спочатку планувала зробити загальну шопку, але процес настільки захопив дітей, що вони захотіли зваляти ще й кожен для себе. Дізнавшись про те, що в Тернополі проводять конкурс шопок, вирішили взяти в ньому участь. Починали з осликів, тоді робили овечок, а під кінець Марію, Йосифа та Ісусика. Останніми валяли ангелів.

– Я не думала, що дітки настільки переймуться різдвяною історією, – каже Ольга. – Роблячи Йосифа і Марію, моя учениця Софійка Лабовська віднеслася до цього завдання з особливим трепетом. Вона зробила Марії ще й вервечку. До того ж ця дівчинка з побожної християнської родини, тому вона дуже зраділа, що їй доручили зваляти найважливіших персонажів.

Нещодавно Ольга разом зі своїми вихованцями почали валяти новорічні кульки. На одних були веселі сніговички, на інших ангелики з пташками, Свята Родина. Відтак її запросили провести майстер-клас і для дорослих. Зрештою провела декілька.

Ще одна цікава робота жінки – створення різдвяної зірки у техніці мокре валяння.













































Знімають мультики

Ольга Базник-Щедріна зізнається, що першими критиками для неї є батьки, чоловік та сестра.

– Коли робота продається, Оля отримує заряд натхнення на створення чогось нового, – каже Юрій Щедрін. – Тому, аби підтримати дружину, я вирішив допомогти її продавати вироби. Створив інтернет-магазин «Дивотворець». Потім ми подумали, що там можна виставляти роботи й інших майстрів, адже в Україні стільки талановитих людей, які творять диво, диво рук та душі. Десятина від продажу виробів йтиме на благодійність.

Також Юрій доклався до того, щоби створювати мультики з тих персонажів, які зваляли учні дружини. Діти були в захваті від такої ідеї, тому одразу ж почали пропонувати свої варіанти різних історій. Перший мультик придумали на ходу за якісь там півгодини. Це історія про день народження пандочки. Озвучили мультик самі діти.

Ольга зізналася, що фелтингом «заразила» свою сестру Аню Буярську та її синочків Іванка та Павлика. До речі, свої перші гроші хлопці заробили завдяки валянню. Вони дуже хотіли настільну гру «Авалон», яку  придбали собі на гроші від проданих на ярмарку іграшок,  створених власноруч.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.