«Вертатись немає куди!» Історія родини, яка врятувалась з колишнього міста-курорту Слов’янська

«Вертатись немає куди!» Історія родини, яка врятувалась з колишнього міста-курорту Слов’янська
  • 29-річна Карина разом з матір’ю і двома маленькими дітьми прибули до нашого міста зі Слов’янська, що на Донеччині. Ще у квітні 2014 року їхнє місто стало ареною бойових дій між російськими терористичними угрупованнями й українськими оборонцями, тому родина жінки сповна пізнала сенс слова «війна».
  • Карина й гадки не мала, що після пережитого тоді у Слов’янську їй доведеться покидати рідний дім у 2022 році та їхати у безвість…

До слова, за даними Генштабу ЗСУ наразі найбільша активність ворожих військ спостерігається якраз на Слобожанському та Донецькому напрямках.

Ситуація на Донбасі надзвичайно важка, російська армія постійно намагається наступати на Слов’янськ і Сіверодонецьк, але українські військові мужньо стримують атаки загарбників.

Приміром, у ніч з 21 на 22 квітня ворог обстріляв Слов’янськ імовірно із застосуванням касетних боєприпасів. Керівник місцевої ОВА Вадим Лях закликав усіх мешканців евакуюватись якомога швидше. Згодом, на початку травня агресор обстріляв центральну частину Слов’янська.

Відео дня

Згідно з повідомлення Укрінформу за 23 травня, зараз російські підрозділи готуються відновити наступ на Слов’янському напрямку. Саме тому 24 травня усіх охочих жителів міста автобусом евакуюють до Дніпра. У ВЦА закликали населення, яке ще залишається у Слов’янську, не ігнорувати можливість виїхати у безпечне місце.

Евакуація з міста. Фото з відкритих джерел

Росіяни руйнували все на своєму шляху…

Карина – домогосподарка, й до війни знаходилась в декреті по догляду за молодшою дитиною. У неї двоє маленьких дочок. Жінка розповідає, що аж ніяк не очікувала нового етапу російсько-української війни, який розпочався вранці 24 лютого. Говорить: події, які відбуваються тепер, значно гірші й жахливіші, ніж було раніше.  

Довоєнне фото Карини

– Слов’янськ набагато менший за Тернопіль, у нас населення становить приблизно 100 тисяч осіб. У 2014 році в місто приїхало багато переселенців з Горлівки, Ізюму, Барвінкового, інших населених пунктів, які намагались захопити окупанти. Люди тікали звідти, а тепер доводиться і зі Слов’янська рятуватись. Ми теж були змушені поїхати, – зітхає Карина.

Світлина Слов'янська до війни

За її словами, ворог «глушив» у місті мобільний зв’язок та Інтернет. Українські волонтери привозили туди гуманітарну допомогу, зокрема, багато продуктів харчування, однак за ними слід було їхати і стояти у велетенській черзі.

– Були проблеми з банкоматами, перестала працювати пошта. В аптеках закінчувались ліки. Техніки російської ставало все більше і нам було страшно, що у ворогів в голові. Вони руйнували все підряд. Знищували цивільне населення, не жаліли дітей… Бомбили школи, дитсадочки, лікарні. Села деякі з землею рівняли… Ми з сім’єю до останнього залишалися вдома, але потім не витримали й вирішили їхати! – розповідає нам жінка.

«До Полтави нас тягнули дизелем…»

Карина ділиться, що з мамою й малечею хотіла вирушити за кордон, але обставини склались зовсім по-іншому. Зі Слов’янська родина виїхала 9 квітня.

Довоєнне фото Карини

– Ситуація в місті погіршувалась, тому ми прийняли рішення їхати. Чесно кажучи, навіть не встигли зібрати речі. В чому були – в тому й тікали, прихопили з собою трохи одягу –дитячого, в основному, й аптечку. Все вмістилось в одну сумку, – говорить переселенка.

Світлина Слов'янська до війни

Приїхавши на вокзал, сім’я дізналась, що їхній потяг, на який завчасно придбали квитки, запізнюється. Як виявилось, згодом він прийшов розбитий, бо у нього влучили окупанти.

– Волонтери «впихнули» нас в перший-ліпший потяг до Ужгорода. Ми навіть води не встигли купити! Але ці люди дали нам упаковку й сказали їхати, адже іншого шансу могло й не бути! – пригадує Карина.

До Полтави жінки з малечею добирались довго, туди пасажирів тягнули «дизелем». Ледве рухались, бо залізничні проводи скрізь були обірвані.

– Їхали ми максимально тихо, з закритими шторами. Після Полтави стало легше, нас перечепили до іншого потяга. В Тернополі ми спонтанно опинились. Дорога зі Слов’янська зайняла понад добу, тому вирішили зупинитись тут. Втомились страшенно, буквально падали з ніг! – каже жінка.

Світлина Слов'янська до війни

Знайшли тимчасовий прихисток у 28 школі

У невеликому селі під Слов’янськом залишились бабуся з дідусем Карини, які не захотіли евакуюватись. Їх забезпечили усім необхідним.

Світлина Слов'янська до війни

– Коли дзвонимо до них – розказують, що ворог регулярно обстрілює наше рідне місто. Мої бабуся з дідусем живуть навпроти школи, говорили, що і туди було потрапляння. Тому постійно ночують у погребі, – ділиться Карина.

Волонтери зі Штабу на другому поверсі залізничного вокзалу в Тернополі направили сім’ю жінки у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №28.

– Ми живемо тут. Хочемо прийти в себе, а тоді думатимемо, що робити далі! Моя донька досі, як бачить військового, запитує: «Мамо, до нас що війна прийшла?». Малі дуже лякались, коли чули, як винищувачі пролітали над будинками у Слов’янську. Знаємо, що наш будинок там пошкоджений. Тому поки вертатись немає куди… – завершує розмову Карина.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)
  • Карина Царёва

    Это-реалии нашей жизни...

keyboard_arrow_up