Від чого, у які години найбільше вмирають та інші робочі таємниці розповідає судемедексперт (ЕКСКЛЮЗИВ)

Ольга Турчак , Вадим Єпур

Професія судмедексперта — нелегке заняття, адже щодня спеціаліст зіштовхується з криміналом, тілами померлих та людським горем. Якщо не навчитися абстрагуватися від цього, а пропускати через себе чужі біди — нервів та сил надовго не вистачить.
Випадкові люди тут не затримуються. Потрібно бути хорошим спеціалістом та любити свою професію, щоб витримати таке навантаження.
Ми поспілкувалися з тернопільським судмедекспертом, який віддав цій спеціальності понад 40 років життя.

Ігор Юхимець очолює Тернопільське обласне бюро судмедекспертизи із 1992 року. Досвід роботи вражає. Він розповів нам деякі таємниці професії.

Про роботу Тернопільського бюро судмедекспертизи ми розповідали у матеріалі Досліджують частинки трупів і знаряддя вбивств: таємниці роботи судмедекспертів. РЕПОРТАЖ (18+)

У приміщенні бюро пан Ігор зустрічає нас з хорошим настроєм та привітною усмішкою. Каже, у двох словах про весь об’єм роботи експертів не розповісти. Адже в установі працюють десятки людей. І робота кожного варта окремого матеріалу.

Відео дня

Чоловік каже, що цю спеціальність вирішив обрати фахом свого життя ще коли навчався в Тернопільському медичному інституті наприкінці 60-х років. Переконує: «випадкові» люди тут надовго не затримуються. Були і нічні чергування, і виїзди на злочини і недоспані ночі за документами…

Ігор Юхимець — людина, яка горить своєю справою. У розмові відкритий, має чудове почуття гумору. Каже, приховувати нічого.

— Пане Ігоре, розкажіть про свій досвід роботи у судово-медичній експертизі?

— Судово-медична експертиза є моїм фахом уже практично півстоліття. У 1972 році я закінчив медінститут, далі вступив в аспірантуру при кафедрі судової медицини, тривалий час викладав цей предмет в інституті. Зрозуміло, що викладати судову медицину – клінічну дисципліну, лише за таблицями на кафедрі не можна. Отже, проводив заняття зі студентами також у морзі, в амбулаторії бюро, виконуючи відповідні експертні дослідження. Проте стаж фахової діяльності і стаж експертної роботи — це різні речі. Ти вважаєшся експертом з того часу, коли тебе зараховують на посаду експерта до державної експертної установи. Для мене цей шлях розпочався у 1988-му році, коли на запрошення Головного судово-медичного експерта Радянської армії я виїхав у Чехословаччину і пропрацював там три роки на посаді судово-медичного експерта Центральної групи військ. Розпочалась Празька весна, і усі радянські військовослужбовці, у тому числі офіцери медичної служби, були фактично закриті у своїх гарнізонах. Для мене, як для цивільного спеціаліста – судово-медичного експерта, таких перепон не існувало і у разі потреби у проведенні судово-медичної експертизи мене доставляли авто-, авіа-, залізничним транспортом у різні куточки тоді ще Чехословаччини. Випадків смертельного травмування – вогнестрільної, вибухової, авіаційної, автомобільної травми, тоді було досить багато, особливо під час виведення військ, доводилось працювати дуже напружено, проте набув безцінного досвіду.

— Пригадайте, будь ласка, випадок, який найбільше запам’ятався під час служби в Чехословаччині.

— Найбільш важкий випадок... Вибух повного боєкомплекту в танку під час його загоряння. Загинуло 17 хлопців, які намагались загасити полум’я. Їх тіла і окремі фрагменти лежали на ношах на подвір’ї судово-медичної лабораторії, а ми почергово брали в морг на дослідження. Працювали майже три доби, практично цілодобово . Так… це було дуже важко, але потрібно.

— Після повернення звідти вирішили продовжити займатись судмедекспертизою?

— До відрядження у Чехословаччину я тривалий час викладав судову медицину в Тернопільському медичному інституті, тепер вже університеті. Працював там майже 18 років, отже і повернувся на кафедру. Невдовзі, у березні 1992 року, мені запропонували очолити обласне бюро судово-медичної експертизи. Скоро буде 30 років, як я обіймаю посаду начальника цієї установи.

— Розкажіть про історію установи. Як я розумію, вона працювала ще до часів Незалежної України.

— Безумовно. Бюро в нас було створено в 1950-му році. До цього часу на теренах Тернопілля працювали два експерти. За даними архіву, перший штат налічував лише дві з половиною одиниці працівників, а обласним судмедекспертом була призначена Домарьова Г.С., добре її пам’ятаю. Поступово, кількість експертів збільшувалась. До слова, попри те, що установа існує такий тривалий час, у нас немає власного приміщення бюро та спеціалізованого судово-медичного моргу. Приміщення, яке займає бюро, орендуємо в міської ради. Плата символічна, але іншої ми б не змогли виплатити. Чому? Ми існуємо лише за рахунок бюджету.

Коли запрацювала медична реформа з НСЗУ лікувальні установи почали заключати договори. Але це не стосується установ судово–медичної експертизи. Договір з нами не заключають, адже судово—медична експертиза не надає таких послуг, які передбачає НСЗУ. Фінансування установи здійснюється з державної медичної субвенції від МОЗ. Вона передається не напряму нам, а до обласного бюджету.

— Експерти можуть проводити експертизи лише за рішенням слідчого чи суду?

— Вірно, у нашій установі проводяться судово-медичні експертизи винятково за постановами слідчих органів або ухвалами суду. У залежності від об’єкта та мети експертного дослідження експертизи виконуються у відділі експертизи трупів чи у відділі експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб, або як його ще називають, відділі експертизи живих осіб, у відділі комісійних експертиз. Тут також працюють з наданими слідством матеріалами кримінальних проваджень та медичними документами, у випадку, якщо постраждала особа зверталась по медичну допомогу. Відповідні експертні дослідження проводяться також спеціалістами лабораторних підрозділів бюро – у відділеннях судово-медичної гістології, імунології, цитології, токсикології, криміналістики.

— Розкажіть на прикладі одного випадку про роботу бюро. Починаючи від звернення правоохоронців до вас, і до кінцевих висновків експерта.

— Припустимо, усе розпочалось з виявлення тіла померлої людини. Для огляду місця пригоди чи місця виявлення трупа до складу оперативно-слідчої групи залучається як спеціаліст судово-медичний експерт бюро. Його завдання – надавати пояснення, консультувати слідчого з питань, що стосуються спеціальних медичних знань. Труп доставляють в морг з постановою слідчого про призначення судово-медичної експертизи у зв’язку з порушеним кримінальним провадженням. Судово-медичний експерт проводить розтин, і з урахуванням виявлених при цьому травматичних чи хвороботворних змін оформляє лікарське свідоцтво про смерть – остаточне, якщо причина смерті не викликає сумніву, чи попереднє. Цей документ є підставою для констатації смерті і поховання померлої особи, але аж ніяк не замінює висновок експерта, який оформляється після завершення усіх лабораторних і додаткових методів дослідження, призначених експертом, який проводив розтин. Наприклад, при гістологічному дослідженні відібраних при розтині трупа шматочків органів і тканин, можна виявити і використати при складанні висновку експерта ознаки зажиттєвості походження (зокрема, странгуляційної борозни при повішенні), давності ушкоджень, природу хвороботворних змін в органах тощо. Взірці крові від трупа доставляються для токсикологічного дослідження (нерідко, й інші органи і тканини) для визначення наявності в них алкоголю та інших отруйних речовин, а також експертам відділення судово-медичної імунології. Встановлюється група та антигенні властивості крові. Потім з місця виявлення трупа чи з предметів, на яких були виявлені сліди, схожі на плями крові, експерти роблять змиви або зішкреби для встановлення можливої належності слідів крові померлій особі, чи це кров іншої особи.

— Пригадую судове слухання щодо одного із найрезонансніших вбивств в нашому місті. Тоді під час засідання зачитували висновки експертів щодо наявних слідів крові. А у формулюванні було сказано: не виключено, що кров може належати потерпілому. А хіба ви не можете дати остаточний результат?

— Можливість визначити належність крові певній особі є – за допомогою молекулярно-генетичної ідентифікації, але, на жаль, у нас немає ДНК лабораторії, у якій можна було б провести таке дослідження.

За теперішніх умов технічного оснащення наших лабораторних підрозділів у висновках експерта щодо належності крові можуть застосовуватись лише визначення: «виключається» чи «не виключається». Експерти відділення судово-медичної цитології при дослідженні знарядь злочинів можуть за клітинним складом визначити мікросліди крові, тканин, через які проникав цей предмет. Знаряддя злочинів з метою їх ідентифікації, а також деякі тканини, наприклад, шкірні шматки з ранами або фрагменти зламаних кісток досліджують для встановлення механізму утворення ушкоджень експерти відділення судово-медичної криміналістики.

— Ваш досвід роботи дозволяє оцінити ситуацію з криміналом в «лихих 90-их». Як це було? Чи є в області найбільше небезпечні райони?

— Я пригадую кілька непересічних історій. Так, були кілька злочинних угрупувань, які боролись за свої сфери впливу. Потім вони розчинились: хтось поїхав, когось засудили, хтось став шанованою людиною (посміхається — прим. ред.). Сьогодні структура злочинів дещо інша. Я не скажу, що стало менше складних випадків: заподіянь тілесних ушкоджень, вбивств. Але і тут є тонка межа.

Щодо районів важко сказати, але є речі, які повторюються з певною періодичністю: більшість тяжких тілесних ушкоджень заподіюють біля барів, ресторанів. У Тернополі такі місця є на вулиці Злуки, на Степовій. Щодо часу цих подій: друга-третя, або четверта година ночі. Мене завжди дивувало: дивишся у документи, що спрямовані для проведення експертизи, і практично усі потерпілі є не працюючими, але ж на якісь кошти п’ють, гуляють…

— Пригадайте, будь ласка, найбільш вражаючі випадки з вашої практики.

— Посеред ночі виїжджав на залізничну травму, вибухову травму, осколкові поранення. У мене досі збереглись записи з цих подій. Дуже часто буває, коли причини смерті людям, які не є експертами, здаються неможливими. До прикладу, коли йдеться про самогубства … (показує сторінки наукового видання з різними положеннями тіл при повішеннях. Дуже важке та неприємне відчуття від побаченого — прим. ред).

— Зараз ви теж бачите чи не усі кримінальні справи, що трапляються в області. Чи траплялись випадки необачних смертей. Моменти, коли безглузді випадки, які трапились в одну фатальну мить.

— Досить багато було. Один з таких, коли дуже красива молода дівчина йшла по залізничній колії в навушниках і не почула потягу…

— Чи часто родичі померлих не погоджуються з рішенням експерта?

— Інколи виникають непорозуміння. Та як це могло бути, “а про що ви кажете, Його ж привезли з моргу, він був увесь збитий, а ви пишите, що ушкоджень немає. Люди бачать трупні плями і вважають що це синці. Та як він міг повіситись, якщо він ногами торкався підлоги? Люди ж не знають, як це буває… А таке буває часто.

У кабінеті пана Ігоря чимало літератури з судової медицини, деякі книги — позаминулого століття; довідники, журнали, архів власних публікацій і проведених експертиз.

Розглядати ілюстрації — заняття не для людей зі слабкими нервами. Там зображені травми на тілах живих та мертвих, сліди різних ушкоджень.

Невдовзі читайте інтерв’ю з завідувачем відділу судово-медичної експертизи трупів та чергових експертів. Стежте за нашими публікаціями!

Довідка

Ігор Олексійович Юхимець народився 2 січня 1947 року у м. Чернівці в родині медичних працівників. Навчався у Тернопільському медичному інституті, закінчив його з відзнакою. Продовжив навчання в інституті в аспірантурі на кафедрі судової медицини, де згодом працював на посадах асистента та старшого викладача. У 1988-1991 роках був судово-медичним експертом 277 судово-медичної лабораторії Центральної групи військ у Чехословаччині. 1992 року призначений на посаду начальника Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи по переводу з Тернопільської державної медичної академії.

За період науково-викладацької роботи в інституті виконав на дисертаційному рівні наукову роботу «Комплексна судово-медична оцінка слідів ковзання на одязі та тілі людини», основні положення якої відображені у методичних рекомендаціях (Київ, 1978 р.). Оприлюднені ним результати наукових досліджень широко використовуються в судово-медичній практиці.

Опублікував понад 60 наукових праць, є співавтором двох монографій – «Етично-правові аспекти лікарської діяльності в Україні» й «Отрути та отруєння: судово-медичний аспект», 4 методичних рекомендацій щодо визначення послідовності виникнення ушкоджень і давності настання смерті у судово-медичній практиці. Неодноразово брав участь і виступав із доповідями на Всесоюзних з’їздах і республіканських наукових конференціях, міжнародних наукових конференціях, науково-практичних нарадах начальників бюро судово-медичної експертизи України, семінарах судових медиків і криміналістів.

Професійна та громадська діяльність Ігоря Юхимця відзначена Почесною грамотою МОЗ України, пам’ятними відзнаками МВС України, подяками і пам’ятними медалями громадської організації «Спілка ветеранів локальних війн і збройних конфліктів» (орден Гіппократа, пам’ятний орден «Покрови Пресвятої Богородиці») та неодноразово Почесними грамотами Тернопільської ОДА та обласної ради.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.