"Потім" може не настати ніколи

Наше життя швидкоплинне. Ми не встигаємо спохопитись, як проходить година, день, тиждень, а після роки. Я помітила, що усі люди дуже часто все відкладають: на вечір, на інший день, на понеділок, на другий тиждень, на другий рік. І лише відкладають, а не роблять. 
Мені також інколи подобається відкладати дещо на «потім», та згодом розумію, що це «потім» є банальною фразою, яка свідчить про те, що ми дуже ліниві, або… Звичайно, іноді бувають моменти, коли ми дуже зайняті, але не завжди. Чому нам так важко робити це просто зараз, без ніяких виправдовувань, чи марних обіцянок самому собі? Навіщо обманювати самого себе? 
Кілька тижнів тому в моєї подруги сталася трагічна подія. Померла її бабуся. Дівчина ніколи не мала часу поговорити з старенькою, бо була зайнята. Вона любила відкладати все на потім. Бабуся часто просила, щоб онука хоч трішки побула з нею, поговорила, але через своє «Бабусю, завтра!» так і не зробила цього. Тільки після смерті старенької, вона дізналася про її героїчне минуле. Тепер вже пізно щось змінювати. Для неї це був цінний урок, тому що це «завтра» так і не настало. Зараз я бачу – вона вже не відкладає нічого на інший день, а робить в той момент, коли потрібно. 
Як я помітила, багато тих, хто обіцяє зробити щось пізніше, твердо переконані, що це буде саме так, але коли настає запланований час просто уникають цього. Люди виправдовують самі себе, нібито «точно-точно, я це зроблю!», але підсвідомо розуміють, що «ні». 
Адже справу треба робити, коли з’явилася ідея, зацікавленість, і тоді засвічується вогник у наших очах. Ми живемо цією ідеєю, та чомусь самі пригнічуємо її. Інколи ми налякані сумнівами, думаємо – нам нічого не вдасться, і здається, що потім, завтра, чи через тиждень все зміниться. Ні, не зміниться! Ми повинні діяти просто зараз, не чекаючи ні хвилини, докладаючи своїх зусиль, і відганяючи ці гнітючі думки. І це згодом робить з нас людей: твердохарактерних, цілеспрямованих, працьовитих, зрештою досить успішних.
Давайте не будемо відкладати нічого на завтра. «Потім» може не настати, тому зараз в цю мить ми повинні «це» зробити.