Про плюси й мінуси в забудові Тернополя розповідає його колишній головний архітектор

Про плюси й мінуси в забудові Тернополя розповідає його колишній головний архітектор
Обираючи масштабність і місце розташуваня споруд, треба враховувати соціальне навантаження, яке вони несуть, каже архітектор Станіслав Калашник

Зводячи нові об’єкти, не можна керуватися лише бажанням замовника. Адже споруда, що не впишеться в довколишній архітектурний ансамбль, згодом роками мулятиме всім око.
У цьому переконаний колишній головний архітектор Тернополя й Тернопільської області Станіслав Калашник (61 р.). Тепер пан Станіслав — на пенсії, виконує архітектурні проекти та працює у власній творчій майстерні.
— Коли мене питають, чим зараз займаюся, то віджартовуюся: мовляв, заточую олівці синам, — каже пан Калашник. — Адже мій старший, Микола, теж архітектор. Молодший, Олександр, закінчив педуніверситет і продовжує навчання у Львові.
Працює пан Станіслав “по-старому” — олівцем на папері. Визнає — комп’ютер значно спрощує роботу архітектора, однак каже, що відчуття олівця в руці машина не замінить.
— Ми із синами часом навіть змагаємося — я креслю від руки, а вони — на комп’ютері, — розповідає архітектор. — Результат однаковий. Так, комп’ютер допомагає у  технологічних моментах, але через руку й олівець “проходить” душа.
Дідусь був будівельником
— Кажуть, тернопільський архітектор родом не з Тернопілля. Як ви сюди потрапили?
— Народився я на Вінниччині, у славному селі Кальник. Але в 1950 р. родина перебралася у Тернопіль. Тож батьківщиною вважаю і Вінниччину, і Тернопільщину.
— Як обрали фах?
— Ще у школі пощастило спілкуватися з багатьма знаменитими на той час тернопільськими художниками. Роботи багатьох із них тепер виставлені у мене вдома. Було подружжя Гончаруків із Микулинців, з яким я дуже любив ходити на етюди. Вони мене тоді спитали: “Хочеш малювати?”. Кажу: “Хочу”. Загрунтували мені картон, дали два пензлі і три фарби: чорну, жовту охру і білу. Я спам’ятався: “Може, ще зеленої?”. А вони: “Якщо ти чорною і жовтою навчишся передавати зелене, то зеленої тобі вже не треба буде”...
Також добре пам’ятаю Андрія Петрика з Теребовлі. Його тепер називають українським Гогеном. Івана Шендерея, Сергія Львова, Григорія Миколишина. Малярства навчався у них, але десь у душі тягнуло до архітектури. Напевно, це передалося “по родині”, бо батько мого батька був будівельником...
“Місто обнімає і веде...”
— Далеко не всі міста мають власне архітектурне обличчя. Як із Тернополем?
— Тернопіль — місто дуже своєрідне і цікаве завдяки своїй планувальній схемі. Є чітко виражене ядро. Воно тулиться до свого осередку — Ставу. Промислові зони — за межами міста. На жаль, великої містобудівельної бази, як у Львова, в нас не було. Не мали ми й нафтовидобувної промисловості, як Івано-Франківськ, не було й змішування культур, як у Чернівцях. Тернопіль був тихим провінційним містом. І, розростаючись, постійно зберігав центральне історичне ядро.
У Другу світову місто пережило велике страхіття, було майже вщент знищене. І тільки завдяки тому, що у повоєнний період тут працювали бригади з Київського інституту “Дніпромісто” на чолі з корифеєм української архітектури Володимиром Новиковим, обличчя міста відродилося й збереглося таким, яким було до війни. Кожен це відчуває, проходячи вулицями Сагайдачного, Коперника, Чорновола.
— Які об’єкти у місті можна вважати найціннішими?
— Їх небагато. Це будівлі, зведені в XIX ст., причому у ХХ-му багато з них ми втратили. Звісно, один із найцінніших — ансамбль вулиць Сагайдачного та Валової, а також майдан Волі. Коли ви з бульвару Шевченка через вулицю Сагайдачного виходите до плеса Ставу, то відчуваєте, як місто вас обнімає і веде.
До того ж, у Тернополі є дуже гарні, на перший погляд непомітні дворики. Наприклад, біля інвентарбюро, що на бульв. Шевченка. Чим не італійський дворик? А ще — вхід в архів. Перш ніж зайти, зупиніться й озирніться: який там портал, яка там делікатна робота і як це все чудово вписується в ансамбль історичної забудови.
Плюси і мінуси
— Як ставитеся до нинішньої ситуації із генпланом міста?
— Це основний документ, що регулює забудову. Останній, до якого я був причетний як архітектор міста, затвердили у 1985 р.
Згодом, у 2000 роках, на його основі із врахуванням змін техніко-економічних показників розробили концепцію нинішнього розвитку міста. Тож замість великиких промислових об’єктів зараз “ростуть” торгові центри і т. ін. Добре, що вони хоча б у такий спосіб працюють для міста і людей.
— Як оцінюєте нові об’єкти, які з’являються у Центрі?
— Подобається будинок Євростудій архітектора Гром’яка. Є цікавий будинок архітектора Слєпцова на Сагайдачного, навпроти пам’ятника Іванові Франку. З’явилися гарні об’єкти на нових масивах — монастир і храм ордену Францисканців та ін.
Мені ж довелося працювати тоді, коли всі новозведені будинки були здебільшого типовими. Зараз набагато більше цікавих проектів. Однак у старій частині міста слід підходити до забудови особливо обережно. Кожному архітектору, який планує зводити новий будинок, треба прийти на те місце, подивитися на будинки, що стоять поруч, привітатися з ними та із попередниками, які їх звели, а вже потім думати про своє. Так, щоб  новий будинок і два сусідніх  сприймалися як єдине ціле.
— Які негативні моменти в забудові помітили?
— Наприклад, на перехресті вул. Коновальця і проспекту С.Бандери. Там перед церквою, зведеною за ідеєю архітектора Яблонського, невідомо чому росте якась торгова споруда. Може, вона й буде красивою, однак храм закриє! А поруч із костелом навпроти звели житловий будинок. Храм — культова споруда, що потребує навколо себе зони рекреації. Тим паче, всі ці споруди розташовані на перехресті центральних вулиць. А воно саме по собі потребує простору. Такі випадки забудови особисто для мене — незрозумілі.
Звести — нескладно, і часу на це, відносно, багато не треба. Але якщо споруда не впишеться у довколишній ансамбль, з нею доведеться всім миритися впродовж років. Так, замовник може сказати: “Я хочу!”. Але до всього слід ставитися професійно, мають  бути генплан і правила забудови. Так, вони є. Але чи вони діють? А мали б діяти.
“Пам’ятник треба ставити мовчки...”
— Зараз у місті — бум на пам’ятники. Не всім тернополянам, судячи із відгуків на сайті 20minut.ua, це подобається. А вам?
— Свого часу, у 1982 р., мені, разом зі скульптором Миколою Невеселим, довелося працювати над пам’ятником Тарасові Шевченку. У співпраці із Казиміром Сікорським ми встановили пам’ятник Шевченку в Шумському, Северинові Наливайку в Гусятині та ін.
Як на мене, забагато пам’ятників у місті бути не може. Але мусить бути раціональне зерно при виборі їхньої масштабності та місця розташування. Одні пам’ятники несуть велике соціальне навантаження, інші — набагато менш масштабні...
Звісно, люди можуть казати, що пам’ятники нині — не найбільша потреба міста. Однак не можна казати, що, приміром, нам не потрібен пам’ятник Соломії Крушельницькій, бо треба зводити сміттєпереробний завод. Потрібне і те, і те. Соломія — зірка світового значення. Вважаю, повинні були мовчки і вже давно поставити той пам’ятник... Думаю, у Тернополі були б доречними й пам’яники Ігорю Гереті, Лесю Курбасу, Михайлові Паращуку та іншим.
— Що нового ви хотіли б побачити у місті?
— Коли мене запросили на посаду міського архітектора, нам із тодішнім заступником начальника міськуправління торгівлі Михайлом Сипком поставили завдання: придумати, як вирізнити місто серед інших. Насамперед ми почали працювати над тим, аби зняти з фасадів центральних будівель великі скляні вітрини. Виглядали вони дуже неестетично. Цей стиль колись привезли з Німеччини. Його штучно насадили. У 1983-1985 рр. тих вітрин вдалося позбутися, а ще — застелити бруківкою вул. Сагайдачного та Валову. Нині вже й не всі пам’ятають, що колись там був асфальт. Гості з інших міст тоді дуже дивувалися, коли бачили наш Центр.
Але згодом, як на мене, ми трохи... самозакохалися, тому дуже скоро міста-сусіди нас обійшли. Тож нині моя мрія — належний благоустрій та озеленення і центральної частини міста, і нових житлових кварталів. Зокрема, у Центрі потрібно оновити бруківку, комунікаційні мережі, завершити реставрацію фасадів. Ми ж  під час реставрації залишали старі, ще польські елементи на стінах будинків. Зараз ідеш, дивишся на ту деталь — і незрозуміло чому теплішає на душі.
“Мені щастило на творчих людей...”
— Ви ще й художник. Як вдавалося це поєднувати з основним фахом?
— Архітектура була більше адміністративною роботою, а малював для душі. Найбільше люблю акварель і пастель. От нещодавно побував на Волині, привіз із Берестечка багато вражень від старих хатинок, тепер хочу попрацювати над цією темою. Перед тим закінчив серію про дерев’яні церкви краю.
Загалом в області свого часу ми відреставрували близько 20-ти церков. Однак вважаю це не особистою заслугою. Адже працювали над реставрацією насамперед жителі сіл та містечок. За нами був лише архітектурний і технічний нагляд та фінансування.

“Пожинаємо плоди своєї бездіяльності...”
— Чи стежите ви за тим, як влада намагається вирішити проблему зі сміттям? Як прокоментуєте плани з будівництва сміттєпереробного заводу?
— Вирішуючи нині проблему зі сміттям, ми пожинаємо плоди колишньої бездіяльності. Просто дуже шкода втраченого часу. Адже ще у 1990-х роках минулого століття на Тернопіллі працювала обласна комісія з вибору можливих ділянок для розміщення сміттєпереробного підприємства. Консультували нас фахівці із київського інституту із проблем комунального господарства. Вже були підготовлені матеріали для розробки техніко-економічного обгрунтування новобуду. Однак процес тоді зупинили. А після 1992 р. цими питаннями вже ніхто й не займався.
Минуло майже 20 років. Час втрачений, землі розпайовані. І при розпаюванні земель ці вибрані раніше ділянки не були зарезервовані під можливе будівництво сміттєпереробного підприємства.
Тому розумію, що зараз дуже важко вирішувати ці питання, однак їхнє вирішення вкрай необхідне. 
Що ж до того, що нині діється у Малашівцях... Це просто треба дякувати нашій природі, яка ще утримує баланс та береже нас від можливих екологічних негараздів.

Біографія
Народився Станіслав Калашник у 1948 р. у с. Кальник.
У 1972 р. закінчив архітектурний факультет Львівського сільськогосподарського інституту.
Із 1973 р. працював у проектних інститутах у Тернополі.
Із 1977 р. до 2002 рр. почергово працював заступником головного архітектора, головним архітектором міста та головним архітектором Тернопільської області.

 

 

0
0
0
0
Коментарі (33)
  • Anonymous

    Нічого просто так не буває, як казав Лесь Подеревянський... Місто ніколи не забуде архітектурні ЖАХИ, створені при цьому "панові", завізовані ним... Вирубані дерева, зруйновані дійно архітектурні прикраси Тернополя, зпаскуджений парк Шевченка, бридкі новобудови. Єдине, що було грандіозним в ці часи - це вартість дозволу на забудову. Фе...

    Anonymous reply Anonymous

    Зараз ситуація куди більш жахлива!!!

    Anonymous reply Anonymous

    Як не кажіть але за пана Калашника всеж таки було більше порядку ніж за кількох попередників і кількох наступників.

    Anonymous reply Anonymous

    Погоджуюсь з Вами, була в нього на виставці минулого року, талановитий архітектор! А картини просто супер!!!

    Anonymous reply Anonymous

    Щиро дякую авторовіданої статті Ірині Погорілій, а також жителям міста Тернополя за активну участь в обговоренні. В силу незалежних від мене обставин не можу прокоментувати і дати відповідь на поставлені питання і коментарі. З повагою, архітектор С. Калашник

    Anonymous reply Anonymous

    В силу незалежних від мене обставин не зміг оперативно спілкуватися з усіма відвідувачами сайту видання "20 хвилин". Радий відповісти на поставлені питання. - забудову вул. Шептицького здійснювалась за проектом інституту "Діпроцивільпромбуд" (правонаступник ТЕРНОКОРС) у 80-х роках минулого століття. При всій можливій недосконалості в архітектурному рішенні, дотримані нормативи пішохідного та транспортного сполучення. Дещо заважають тимчасові павільйони, альтанки та незавершений благоустрій біля довгобуду обласної бібліотеки. Наскільки відомо, розроблено проект комплексного благоустрою вул. Шептицького, його реалізація передбачена в недалекому майбутньому. - в певній мірі згідний з дописувачем (ім*я не вказано) не завжди ущільнення забудови або її завершення співпадає з думками мешканців житлових кварталів. - щодо пам*ятників, пам*ятних знаків, вдячний дописувачам, що підтримують тему їх встановлення. Тернопіль багатий на історичні постаті. Не завадили б і паркові художньо-скульптурні елементи різної тематики. - доцільно зупинитися на ролі міського архітектора в житті та розвитку міста. Суспільство повинне поважати і одночасно вимагати результатів роботи архітектора - адміністратора. На жаль це не завжди дотримувалось. У свій час в місті працювали знанні архітектори - Геннадій Карасьов, Едуард Гронський, Володимир Олексюк. Це були професіонали високого гатунку. На жаль їхня робота не була належно оцінена владою. Всі негаразди списувались на архітектора міста чи області, а всі здобутки приписувались можновладцям. Владу не цікавила їх громадська позиція і професійний рівень. Це не оминуло і мене. Хоча серед керівників міста і області були високопрофесійні спеціалісти. В пам*яті назавжди залишаться вимогливість до справи Віктора Миколайовича Шемчука, який знав всіх робітників по імені та тактовність у спілкуванні Олександра Миколайовича Ягодинського. Професіоналізм в справі та любов до міста Анатолія Івановича Кучеренка. Архітектор повинен бути господарем міста, відповідати за його розвиток, якщо він дійсно професіонал, а не використовує свою посаду в корисних цілях. Часта зміна архітекторів міста в догоду нових можновладців, що міняли один другого, знівелювала їх роль та призводить до прикрих помилок у містобудівництві: - чи доцільно було споруджувати торговище в парку "Топільче"?, де передбачалось генпланом міста будівництво дитячого культурно- спортивного комплексу; - в охоронній зоні пам*ятки Тернопільського замку будувати ресторан "Максим"?, що практично знівелювало естетичне сприйняття паркової зони центру міста. При забудові вул. Крушельницької не врахувати зону прокладення перспективних інженерних мереж? - шкода, але в житті міста не відчувається роль і вплив громадської організації спілки архітекторів та її підтримка. Чому б не організувати виставки творчих архітектурних робіт молодих та знаних архітекторів?, провести такий захід як "Дні архітектури"? Зрештою, вивести архітекторів з їх майстерень до спілкування з громадою міста. - забудова нових мікрорайонів у північній ("Аляска") і східній частині міста передбачалась комплексно із забезпеченням об*єктами торгівлі, комунального обслуговування і побуту. Зазвичай, будівництво об*єктів громадського призначення відставало від спорудження житла, що обумовлено зменшенням державних асигнувань на їх спорудження. Будівництво цих об*єктів на засадах приватної власності ще не набрало належних об*ємів, хоча Тернопіль не таке велике місто, щоб потреби його жителів не перекривались існуючими об*єктами соцкультпобуту. Забудова нових мікрорайонів здійснювалася, в основному, панельними житловими будинками. Планувальна схема кварталів опрацьовувалась блокуванням житлових секцій за рахунок так званих ЕБС (елементи блокування секцій), що відповідає функціональним, санітарним та протипожежним вимогам і нормам експлуатації житлових кварталів. - як архітектор, який працював над забудовою Тернополя, не маю морального права кивати пальцем на когось із своїх попередників та послідовників, чи керівників міста. - залишаюсь при думці, що часта зміна в керівництві міста, в тому числі й архітекторів призводить до безвідповідальності, поверхневого вирішення питань в забудові та архітектурі міста, що підтверджується наявними фактами. - гостеві Dr (06.11.09р. 22:35) радив би деталізувати архітектурні ЖАХИ, що виникли за час моєї роботи архітектором міста, це дало б можливість детальніше обговорити цю тему. Роботу архітектора оцінює суспільство за кінцевим результатом. З повагою, архітектор С. Калашник
  • Anonymous

    Оцей "чиряк" як висловився попередній дописувач коштує чималі гроші.....цікаво скільки би коштувало побудувати такий собі чималенький "чирак" перед облдержадміністрацією.........

    Anonymous reply Anonymous

    Будинок євростудій мав хороший задум, але виконання його вбоге, бо архітектор не знає теорії пропорцій таких великих фігур, на фасадах будинків, адже їх потрібно робити у відповідних відношеннях до фактичних пропорцій щоб вони знизу сприймались пропорційно.

    Anonymous reply Anonymous

    забудова перехрестя Степана Бандери, Коновальця і Слівенської дійсно жахлива. Складається враження що у місті земельних ділянок не залишилось зовсім і комусь потрібно забудувати кожен клаптик, видову точку прошу назвати цих архітекторів і який "архітектор" насмілився це погодити. Але за пана Калашника забудували попри сам тротуар вулицю Шептицького, знищили всі садки на Алясці, забудовували спортивні майданчики але при владі кожен забуває про мораль і совість, і професійну етику.

    Anonymous reply Anonymous

    Шановний або шановна, вул. Шептицького "попри сам тротуар, забудовували спорт майданчики, та нищили дитсадки" після 2002 року, коли до влади у місті прийшли непрофесіонали!!! Взнай хто був головним архітектором міста після виборів 2002, кого чоботар Левків поставив???

    Anonymous reply Anonymous

    йду вулицею Шептицького і щиро дивуюсь: що на ній побудовано попри самий тротуар? Може, пан мав на увазі кіоски, секонд-жендівський ринок чи старі будинки?

    Anonymous reply Anonymous

    Якщо чесно, то я також дивуюся...

    Anonymous reply Anonymous

    в статті пишуть, що не може бути багато пам"ятників в місті. а мені здається, що якраз нашому місту варто мати багато пам"ятників, але цікавих. це те на що не варто шкодувати гроші. це і пам"ятники видатним людям,а можна і просто цікаві скільптурні композиції, як наприклад була на бульварі композиція "зустріч", та вандали стримують від таких дій... А ось Їгорю Пелиху варто було б поставити пам"ятник.

    Anonymous reply Anonymous

    В статті пишуть, що забагато пам*ятників у місті бути не може! Звичайно пам*ятники потрібно ставити, однак наша влада як завжди говорить що нема грошей, добре що на шось інше є...

    Anonymous reply Anonymous

    дійсно. не так зрозуміла :-) на мою думку, па"ятників варті всі цікаві особистості міста і області.

    Anonymous reply Anonymous

    таке враження, що Тернопіль взагалі не має де будувати, лише в скверах та дворах!

    Anonymous reply Anonymous

    під чиряком я мала на увазі не нові будинки по праву сторону /якщо їхати з центра/, а то, що почали будувати перед катедрою Віри,Надії,Любові/ ця недобудова закрила весь вид, і враження, що побудована прямо на дорозі!
  • Anonymous

    Мабуть, пан архітектор планував забудову "Аляски" )) шокуюче видовище, особливо років 10 тому: ні транспорту, ні магазинів, ні садочків, зато між будинками прохід 1м ширини

    Anonymous reply Anonymous

    А ти пішки ходи, а якщо не пролазиш в метрову відстань між будинками, тоді сиди в хаті і дивись "Жди меня"

    Anonymous reply Anonymous

    пан(і) Muzyk, у випадку легенького землетрусу, балів так на 4-5, ці панельки, з метровими лазами між ними, посиплються як картковий будинок, але це вже вище вашого розуміння! А передачу "Жди меня" варто таки дивитись, але це також не ваш "формат", хоча ви і пролазите в метрову відстань між будинками. Чи не пролазите??

    Anonymous reply Anonymous

    В нас землетрусу бути аж ніяк неможе! Або моліть Бога щоб не було! Доречі вище мого розуміння нічого неможе бути! В метрову відстань я вільно проходжу))) передачу "Жди меня" - варто дивитися? Ну що ж дивіться! Ви напевне брали в ній участь?

    Anonymous reply Anonymous

    Землетруси в Тернополі не те що можливі але й були: приблизно у 1977-78 і другий раз у 1985 або 86. Саме в панельному будинку я був - і шафа рухалася, і картини на стінах, і люди вибігаги з будинків. Особливо було відчутно в 70-х. Дійсно, Тернопіль лежить в поза сейсмічні зоні, але хвилі землетрусів доходять і до нас саме,приблизно, в 3-4 бали

    Anonymous reply Anonymous

    сміх та й годі)))

    Anonymous reply Anonymous

    Та чому сміх та й годі? Пані "имя не указано", вибачте, але не знаю як Вас величати, я не болісно сприйняв забудову "Аляски", якщо ж ви кажете про метреву відстань повз яку важко пройти то даруйте, є "ДБН" (Державно-будівельні норми) які встановлюють, яка відстань має бути і т.д. Раджу вам ознайомитись із планами забудови мікрорайонів наступних міст: Львів, Луцьк, Хмельницький, Чернівці, Івано-Франківськ, якщо не важко Суми і Черкаси. Я не спеціаліст, але неодноразово стикався з такими питаннями. P.S. Стаття автора досить цікава! P.P.S. Вибачте, якщо чимось Вас образив...

    Anonymous reply Anonymous

    зразу видно, що ви не спеціаліст

    Anonymous reply Anonymous

    Да ну! І де вам видно, що я не спеціаліст? Це тільки моє припущення, а вам де видно?

    Anonymous reply Anonymous

    пан Muzyk завжди такий шляхетний, чи тільки сьогодні? Мания величия сер! (Доречі вище мого розуміння нічого не може бути! )

    Anonymous reply Anonymous

    1) залишається молити Бога, щоб не було землетрусу, підземних вод і ін)) 2) "В метрову відстань вільно" проходить більшість населення України, і навіть я))) 3) в передачі "Жди меня" дякувати Богу, не брала участі, але дуже співчуваю тим людям, в кого пропали близькі і ця передача - їхня остання надія 4) ви так болісно сприйняли щільність забудови Аляски, що складається враження, що ви маєте якесь до цього відношення?

    Anonymous reply Anonymous

    До "Аляски" слава Богу ніяке відношення не маю, як і до Баму чи Канади, де живе одна бикота(нормальних людей одиниці)! Ціж мікрорайони забудовувалися для вас - доїжєючих!!! Там і метрова відстань між будинками нормальна. P.S. Нормальні люди живуть в центрі, на дружбі і ще трохи на східному...

    Anonymous reply Anonymous

    а шо, не правда?
  • Anonymous

    на рахунок того убогища, що почали будувати на перехресті Бандери і Коновальця - згідна 100%, так приємно убло дивитись - з одного боку храм з золотими куполами, з іншого - готичний шпиль католицького собору! і на тобі - такий чиряк! в нас архітектура "пляше" під бабосики, а не гармонію

    Anonymous reply Anonymous

    Який чиряк??? Дуже гарний будинок, порівняно з тими що через дорогу, на канаді!Я там завжди їзджу, і люди в транспорті чомусь озираються, на той круглий "чиряк", а не на костел. Може це неправильно, але факт є фактом.

    Anonymous reply Anonymous

    йдеться про будинок на розі Бандери і Коновальця, а не Бандери і Слівенської
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

10:27 У Тернополі діти-сироти отримали соціальне житло 09:45 Сесія Тернопільської міської ради (онлайн) play_circle_filled 09:30 Жінка з Тернопільщини робить гігантські паперові квіти в Америці photo_camera 09:00 Долар та євро продовжують дешевшати: курс валют на 22 лютого Від читача 09:52 У природному заповіднику попереджають: порушниками закону є як збирачі й продавці, так покупці червонокнижних видів рослин 08:00 Сьогодні, 22 лютого: Міжнародний день підтримки жертв злочинів 07:02 Погода у Тернополі: 22 лютого, сніг, -4° 21:00 "Галичанка" боротиметься за Кубок України з волейболу 20:00 Парафія в мережі: священик розповів про рік щоденної молитви в Instagram 19:00 Як і кому платити за електрику? Невже тільки йти в РЕМ і стояти в чергах? 18:30 Увага! Найближчими днями синоптики прогнозують морозну погоду 18:20 У Тернополі слабозорі та незрячі діти створюватимуть казки і озвучуватимуть книги 18:00 На жаль чи нажаль: як добре ви знаєте українську мову? (тест) 17:32 У Тернополі спіймали трьох п'яних водіїв 17:00 На Тернопільщині розшукують чоловіка, який вийшов з дому і пропав 16:29 У Чорткові загинув чоловік, який на будівництві впав з третього поверху 16:00 Тернопільська "Нива" поступилась у спарингу 15:35 На Глибокій була пожежа. Тернополян схвилювала велика кількість диму 15:00 Список капітального ремонту тротуарів у Тернополі на 2019 рік 14:28 У Тернополі пропав молодий чоловік. Допоможіть мамі розшукати сина
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up