— Я працював у школі вчителем трудового навчання, тепер — на пенсії. Час є, доглядаю за садом, за пасікою, продаю яблука, мед. Столяркою займаюся. Вікна і двері роблю, — каже Петро Назаревич. До “шостого магазину” чоловік приїжджає двічі чи тричі на тиждень з села Гаї-за-Рудою Зборівського району, що за 40 км від Тернополя. Коли автобусом, а коли з сином чи з сусідом машиною. — Зазвичай беру з собою три сумки яблук, це приблизно 50-60 кілограмів. Сорти різні – ранети, горохівка. До 12.00 встигаю все спродати, — продовжує чоловік. Тернополяни, які йдуть у справах або на роботу, люблять зупинятися біля Петра Назаревича, який нахвалює яблука щоразу по-іншому. Люди просять дати шматочок на пробу, питають, чи з власного саду і скільки коштує. — Живу недалеко, — на вулиці Галицькій, то постійно тут купую кілограм чи два ранет. Яблука смачні, натуральні, а головне — дешевші, ніж на ринку, кілограм за 4 гривні. Та й продавець завжди привітний, — зауважує тернополянка пані Марія, розглядаючи яблука. Яблука та груші, якими торгує Петро Назаревич, — з власного саду. Він у нього великий, сотих на 70. — Одних яблунь у саду, мабуть, із 200, навіть точно не знаю. Торік нарвали до 5 тонн яблук. А черешні якось рахував, то маю 12 дерев, — розповідає чоловік. — Є молодий сад, є й старий. Маю дві такі яблуні, яким років по сто, а то й більше. Родять вони до сих пір. Дерев пан Назаревич не кропить нічим. Каже, що найкраще добриво — гноївка. — Щоб яблуні добре росли і рясно родили, підливаю їх взимку гноївкою, — зауважує він. — А на весну обрізаю сухі гілки і проріджую, якщо надто густо. Яблука Петро Назаревич зберігає не в підвалі, а у літній кухні. Щоб вони не змерзли, він накриває їх покривалом і включає камін. Петро Назаревич розповідає, що його батько колись також возив яблука на базар до Тернополя. Правда, не автобусом, а кіньми. Тоді не продавали їх по кілограму, а здавали гуртом.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 27 від 2 липня 2025
Читати номер