Зірка шоу "Танцюють всі" Роман Дмитрик дає ексклюзивне інтерв'ю для тернополян

Наше місто Роман Дмитрик називає відправною точкою для себе. Аби розвиватися далі та зробити добру танцювальну кар'єру, він обрав Київ.
Зараз молодий чоловік учасник проекту на каналі СТБ "Танцюють усі-2!".

Про те, як він освоювався у Києві, як ставав знаменитим завдяки проекту та про свої плани на майбутнє розповідає Роман Дмитрик в ексклюзивному інтерв'ю для "20 хвилин".
Такого Ставу немає ніде
- Нагадай, в якій школі ти вчився у Тернополі. Чи спілкуєшся з однокласниками, друзями?
- Навчався у 22-й школі. На жаль, з однокласниками зараз не спілкуюся. З декількома спілкуюся у соціальних мережах в Інтернеті. Але теж небагато, бо зараз стільки всього у кожного з нас відбувається в житті... Коли приїжджаю додому в Тернопіль і випадає можливість зустрітися, то роблю це. Але, на жаль, у Тернополі я нечасто буваю, тільки на Різдво.
Від мого тернопільського життя зараз мало залишилося. Все у мене зосередилося у Києві, воно стало моїм другим рідним містом. Але Тернопіль все одно - на першому. Всі найближчі друзі з Тернополя переїхали зі мною в Київ. Ми разом займалися танцями в колективі "Посмішка". В ансамблі нас було шестеро, таким складом ми їздили за кордон, на різні змагання. Усі разом ми так і поїхали вступати до Києва, в естрадно-цирковий коледж. Правда, в різні роки - двоє з нас одного року, а четверо вступали наступного. Нас поїхало тоді шестеро. І всі залишилися в столиці.

- Кого пам'ятаєш із вчителів?
- На ім'я зараз точно нікого вже не згадаю, пригадую лише те, як вони виглядали. Найперше випливають у пам'яті викладачі хімії та алгебри. Адже вчитель алгебри був моїм класним керівником, а з учителем хімії - постійно конфліктував. Всі спогади саме про них.
- Які твої улюблені місця в Тернополі? Як часто у нас буваєш?
- Найулюбленіше місце в Тернополі - наш Став. Це краса, яку не описати словами. Вода і дерева навколо створюють надзвичайний спокій. Ніби й Центр, а тут поряд - куточок, де можна від усього відволіктися. Щоразу, коли приїжджаю в Тернопіль, йду до Ставу. І коли привіз свою дівчину в рідне місто, то перше, що показав, був улюблений Став. Такого, як це місце в Тернополі, немає більше у жодному іншому місті України.
Востаннє у Тернополі я був на Різдво. Тільки на це свято завжди потрапляю додому. Інколи, але дуже-дуже рідко, вдається приїхати і влітку, тільки на день. У Тернополі мене завжди чекають мама та брат...
Завжди далеко від мами
- Зараз твої найкращі друзі - у Тернополі чи в Києві?
- Зараз вже всі у Києві. Вони обидва беруть зі мною участь у проекті: Сергій Змійок та Артем Гордеев.
- Чому переїхав у Київ?
- Першим моїм завданням був вступ до коледжу. Я хотів зробити крок у серйозне майбутнє. У мене була мета щось змінити, адже й так із 12-ти років вдома бував рідко. Завжди на гастролях, далеко від мами. В Корею, приміром, їздили з ансамблем на 3 місяці. Я не звик сидіти на місці. Тож, аби продовжити своє танцювальне життя, поїхав вступати в естрадно-цирковий коледж.
Я був готовий до вступу в коледж: дізнався, який рівень підготовки має бути, і зробив усе, аби ним оволодіти.
- Чи важко було адаптуватися в Києві? 
- Загалом ні, до цього я часто приїжджав до столиці, тож окремі місця вже знав. Але перше велике знайомство з Києвом у мене було цікавим.
Я приїхав на вступні іспити до коледжу, і перед кожним іспитом у нас був вільний день на підготовку. Я вирішив пішки освоїти столицю. Завжди намагаюся все обійти пішки, тому я з гуртожитку прогулявся до коледжу, запам'ятовуючи дорогу, що і де розташоване. А потів вирішив заодно знайти й Хрещатик, який був буквально поруч. Розпитав людей, як дійти туди. За порадами, пішов якимось заплутаними шляхами, намалював "вісімку" і тільки ввечері дійшов на Хрещатик. В такий спосіб я обійшов ледь не пів-Києва та зрозумів, що де є і як! Для мене такий довгий шлях був навіть кращим.
- Які твої улюблені місця в Києві?
- Парк Слави, біля музею Великої Вітчизняної війни. Там внизу є невеличкий оглядовий майданчик, з якого можна дивитися на місто. З нього відкривається просто чарівний вид на Дніпро, Лівий берег. Видно одразу все - і де тиша, де гамір, де авто, де річка, все водночас. І тобі спокійно на душі, відпочиваєш.