Почаївська лавра: експерти розповіли, кому належить святиня

Нагадаємо, що на початку листопада Міністерство культури України заявило про вимогу скасувати рішення про передачу приміщень Свято-Успенської лаври в користування УПЦ Московського патріархату. Прес-служба прокуратури Тернопільської області повідомила про підозру державного реєстратора в незаконній передачі будівель лаври МП. За їх інформацію, представник Міністерства культури оскаржив дії державного реєстратора, який виконав розпорядження колишнього прем’єр-міністра Януковича про передачу лаври МП. Депутат Почаївської міськради Тарас Паляниця опублікував документи держреєстратора, який в 2018 році виконав рішення від 2003 року, яке видав Віктор Янукович.

Попри протиріччя міжконфесійних та політичних поглядів, Свято-Почаївська лавра є власністю держави, вона розташована в Україні, тож залишається важливою цінністю українського народу, говорить протоієрей Тернопільсько-Кременецької єпархії КП, отець Роман.

- Лавра – це фундація не тільки українського, а і світового православ’я. Вона має великий авторитет у цілому світі. Звичайно, це українська святиня, незалежно від того, хто із заходом в історію володів нею, - говорить він. – Було немало ворогів у нашого народу… Не бійся того, хто може тіло знищити, а бійся того, хто може і душу, і тіло забрати. Лавра – це як частинка душі нашого народу.

На події, які відбуваються довкола святині, церква КП, за словами отця Романа, вболіває, аби лавра не була змішана з політичними справами.

- Почаївська святиня – невід’ємна частинка нашої церкви, незалежно під чиїм керівництвом вона була чи є, - наголошує він. – Ми зберігаємо те, що навчає нас церква: нести слово Боже, аби люди потім мали спасіння душі. Ми визнаємо та любимо лавру… Негативні речі, які ми бачимо, - це суто політична справа. Насельники Почаївської лаври, чи то з Росії, чи з Польщі завжди забирали звідти українських духівників.

Історично Почаївська лавра, як і Святогірська та Києва-Печерська, належать Укрїнські Православній церкві, яка підпорядкована Московському патріархату, розповідає професор, релігієзнавець Тернопільського національного педагогічного університету Алла Бистрицька.

- Питання Лаври чітко переплітається зі ставленням Московського патріархату щодо рішення Томосу та надання статусу автокефальності Українській православній церкві. Архімандрити засуджують це, вони вважають, що і так мають статус автокефальної церкви, - говорить вона.

Першими поселилися в Лаврі києво-печерські монахи, як були змушені рятуватися від татарської навали. У 16 столітті з’явилися перші письмові згадки про монастир. Це був дар Ганни Гойської – приміщення, земельні ділянки, а також цілюща Чудотворна ікона Божої матері. За переказами, вона зцілила брата Ганни. Монастир був православний. А в 1596 році заключили Берестейську церковну унію – рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 р. за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Після 1659 році Річ Посполита почала активну діяльність на українських землях.

- З 1712 по 1714 роки монастир перейшов до рук Василя. Були документи, які вказують, що це був період розквіту монастиря Троїцький монастир, келії, друкарня… з’явилися якраз в цей історичний момент, - говорить пані Алла.  – Передача Почаївського монастиря до Російської православної церкви відбулася в 1831 році. Був наказ царя Миколи ІІ, і тоді лавра вже належала Російській імперії. Разом з приміщеннями та капіталом. У 1839 році греко-католицька церква на території Російської  перестала існувати.

Насправді в державному архіві є багато документів, які розповідають про історію створення монастиря, порушення процедури передачі святині. Було багато суперечок, кому належить святиня – греко-католикам чи православним. Зрештою, сьогодні святиня має національне значення. І це основне.
 

Звернення братії Лаври

Інформація про Почаївську Лавру Баталії поширюється з калейдоскопічною швидкістю, починаючи з моменту, коли Міністерство культури України захотіло зареєструвати культові будівлі, які були конфісковані радянською владою в 1962 році і об’явлені державною власністю.

Міністерство, з посиланням на розпорядження КМУ №1132-р від 20.10.2011, №635-р від 16.11.2001, стверджувало, що воно є управителем Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, а тому має повноваження зареєструвати право власності на Успенський собор, Троїцький собор, Монастирські келії, Архієрейський будинок, Дзвіницю, Надбрамний корпус. Проте розпорядженням КМУ 438-р від 17.07.2003 року будівлі, на які Мінкульт хотів зареєструвати право власності, були виключені зі  складу  Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Своєю милістю Господь не допустив Мінкульту зареєструвати за собою церковні будівлі як власність. В реєстрації йому було відмовлено Державним реєстратором на тій підставі, що ці споруди вже були зареєстровані на праві користування за Свято-Успенською Почаївською Лаврою.

Так звані «активісти» збираються в Тернополі щоб виробити міри по недопущенні передачі споруд Почаївської Лаври Московському Патріархату. Це звучить як безглуздя, але має місце в нашому житті. Ніхто не хоче знати, що будівлі, про які йде мова, є державною власністю і ніхто, крім держави, ними не може розпоряджається.

Інформація свідомо перекручується для створення психологічного тиску на свідомість людей, сіє недовіру до Православної Церкви і віру, сіє ворожнечу між людьми і міжконфесійне протистояння.

Найцікавіші обговорення на сайті «20 хвилин»:

 Ірина

Чому стільки ворожнечі між конфесіями?

О. Роман

Ми дбаємо про єдність. Ми молимся віримо і сподіваємось, що з Божою поміччю наша держава, наша церква і віра Христова будуть збережені. Усе решту – це історія, яка вже повторювалась.

Наталка

Як знайти вихід із конфлікту?

О. Роман

Усе просто. Я навчає Христом у притчі по Багача і бідного Лазаря. Наш народ ще бідний і немічний. Ми не маємо великих ресурсів, як багаті держави. Але для смерті всі однакові. Кожен має дбати про своє: якщо ти українець і християнин, то не повинен наговорювати на будь-яку церкву, якою вона не була б. Не треба судити. Кожен повинен займати своє місце: лікар – лікувати, вчитель – навчати, священик – проповідувати. Тоді буде успіх. Проблему Почаївської лаври мають вирішувати юристи.

Олег

Чому стільки дискусій довкола цієї теми?

Алла Бистрицька

Військові події на Сході наклали свій відбиток. Те, що Російська Федерація виступила проти України, загострила ситуацію. Ми бачимо, як себе повела Українська православна церква МП. Вона не висловила своєї позиції. Ієрархи зайняли очікувальну, індеферентну позицію. В умовах війни такі дії грають на руку ворогу. Добре було б, аби святі отці прямо висловили свою думку.