Понівечені долі, біда у двох сім’ях: як живуть села на Теребовлянщині, де на Великдень сталась трагедія

Дві понівечені долі, гірка біда у двох родинах та сусідні села Глещава та Іванівці, мешканці яких кажуть, що життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Воно змінилось у сам Великдень, опівночі у величне свято, і закінчилось трагічно: непорозуміння між молодими людьми завершилось загибеллю 23-річного Володимира Воробця і домашнім арештом та кримінальною справою для АТОвця, 24-річного ветерана Андрія Пекельного.

Через кілька днів після трагедії журналістка «20 хвилин» побувала в обох селах та поспілкувалась з людьми. Як вони реагували і що нам розповіли – читайте.

Біда на Великдень

Нагадаємо, Великдень закінчився трагічно для двох родин з Теребовлянщини.

• Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони інкримінують працівники відділення №3 Теребовлі 24-річному жителю села Глещава, — повідомили 5 травня у відділі комунікації головного управління Нацполіції в області. — Хлопець, захищаючись від нападу шістьох напідпитку ровесників, ножем травмував одного з них. Потерпілий, відбігши на метрів 300, помер від втрати крові.

Нещастя трапилося 2 травня близько опівночі. За словами начальника місцевого відділення поліції Андрія Купчака, компанія з шести осіб приїхала в сусіднє село на дискотеку з Іванівки. В клубі підозрюваний зробив їм зауваження. Це не сподобалося хлопцям і вони вирішили розібратися з місцевим жителем. Останній, аби уникнути бійки, втік додому та закрився. Проте компанія з шести осіб прийшла вночі на його подвір'я. Вони вирвали дверні ручки та вибили двері. На момент хуліганства в будинку разом з хлопцем була мама. Він злякався за неї.

Про непроханих гостей повідомив на лінію "102" і після цього одразу вийшов до дебоширів з ножем. Проте, коли почалася штовханина, юнак випадково вдарив ножем одного з нападників. Поранення виявилося летальним. 

Підозрюваний у скоєному зізнався. На момент бійки, повідомляли 5 травня у поліції, він був тверезий. Хлопцеві оголосили підозру, згідно зі статтею 118 ККУ. Суд обрав йому запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.

Хвиля обурення і щодо підозри у «вбивстві», і щодо домашнього арешту сколихнула не лише Тернопільщину, а й всю Україну. Люди здебільшого підтримали Андрія, вимагаючи покарати ще й інших, які разом із загиблим Володимиром штурмували Андрієву оселю. А той лише захищався. Нарікань у бік поліції було чимало – головні претензії були щодо кваліфікації справи. Здебільшого, у коментарях, люди не добирали слів і не стримували емоції.

Міністр МВС Арсен Аваков назвав необґрунтованою та передчасною підозру Андрію у вбивстві та те, що справу розслідуватимуть у Києві – за нього візьметься головне слідче управління.

Столичні слідчі звернуться до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту — на особисте зобов’язання.

Не кривдіть його. Наш Андрій дуже добра дитина

Першим у маршруті було село Глещава. Саме там відбулись всі події. Саме там зараз під домашнім арештом перебуває 24-річний Андрій Пекельний, який смертельно поранив нападника.

Коли ми в’їхали у селище, на вулицях було пусто. Навіть на городах попри охайні хати людей не було. Доїхали до сільського клубу, — саме там почався конфлікт хлопців. Охайна невеличка будівля, а в траві поруч – яскраві великодні крашанки і букви «Х. В.» Саме там, біля тих букв, побачили жінку.

Клуб у с. Глещава

Привітались — вона, не знімаючи маски, здалеку відповіла. Цікавимось, як проїхати до дому Андрія Пекельного.

• А ви хто? І навіщо вам наш Андрій, — дивиться недовірливо. І, почувши відповідь, чому саме шукаємо хлопця, додала, — не кривдіть його. Не пишіть поганого і, як можете, підтримайте. Наш Андрій дуже добра дитина.

Чому мовчить Андрій Пекельний?

Більше говорити на цю тему жінка категорично відмовилась. Дорогою до оселі Андрія ми ще зустріли кількох літніх людей. Ті вітались, але щойно чули, чому ми приїхали в село, відмовлялись говорити взагалі. Розвертались і йшли, прикрикуючи, що Андрій – добра дитина. А деякі ще й тікали. Чесно кажучи, за мої 20 років журналістської практики зі мною таке трапилось вперше…

Ось лелече гніздо на стовпі, що на межі двох подвір’їв. За ним – оселя, фото якої облетіло останніми днями весь Інтернет. На подвір’ї старша жінка у домашньому вбранні. Ймовірно, Андрієва мати. Тільки хотіли її гукнути – за нею і слід простиг.

Ми простояли під ворітьми кілька хвилин. Цим часом дзвонили Андрієві на мобільний, проте виклик на тому кінці дроту щораз збивали. За кілька хвилин на ґанок вийшов і сам АТОвець. Молодий, стрункий та спортивної статури. Хлопець поводився впевнено, але часом ніяковів. Ми пояснили, хто такі і чому приїхали. Хлопець ніби відрізав: «Без адвоката нічого не говоритиму». Врешті Андрій сконтактував нас із новим захисником — той телефоном підтвердив, що, в інтересах його ж клієнта, Андрій найближчі дні мовчатиме. Проте, зважаючи на нашу позицію стосовно хлопця, пообіцяв надати найближчим часом деяку інформацію. Лишень після того, як нові адвокати вивчать матеріали справи та спланують стратегію. А після того і з Андрієм зможемо побалакати і про те, що сталось у Великодню ніч, і про життя-буття…

«Все життя дитині перекапарило…»

Повертаємось на центральну вулицю села, намагаємось поговорити з місцевими. Навпроти клубу — магазин. Саме там працює мати загиблого Володі. Під крамницею – кілька літніх жінок у масках. Привіталась. Ті відповіли. Але щойно почули про що піде розмова — двоє з трьох розвернулись і пішли. Лишень одна, повертаючись, промовляла: «Я далеко від них живу, але знаю, що дуже добра дитина. Ніколи за ним золоті верби не росли. А тут така біда. Все життя дитині перекапарило…».

За хвилин 20 нам так і не вдалось почути жодного з людей. Раптом на дорозі зупинилось авто – і водій, і його супутниця розговорились з трактористом, що зупинився попри дорогу.

Коли пояснили, чому ми у Глещаві, молоді люди погодились говорити. Все, що розповіли про Андрія, приєднавши до розмови старшого чоловіка, що їхав повз на велосипеді, дивіться у відео. Проте основним було — усе село на боці хлопця і, в разі потреби, захищатиме його до останнього.

Із портрету на уквітчаній могилі посміхається Володя…

Від Глещави за кілька кілометрів повертаємо наліво – саме тут, як вказує вивіска, село Іванівка. Відстань між селами, якщо їхати трасою, певно, й 10 кілометрів не буде. А як йти полями – зовсім рукою подати. Тому, ймовірно, молодь часто навідується до сусідів.

На самому в’їзді до Іванівки сільський цвинтар. Там була наша перша зупинка. Ми сподівались знайти могилу загиблого Володимира Воробця. Помітили її швидко – біля головного хреста свіжа могила, вся в живих квітах. Підходимо, а з портрету з чорними стрічками, біля хреста, щиро посміхається молодий хлопець. Читаємо таблицю – Воробець Володимир Іванович. Дата народження – 15 червня 1997 року. Дата смерті – 3 травня 2021-го…

Знову прямуємо у центр села, бо людей обабіч дороги майже немає. Біля високої будівлі з великодньою фотозоною – сільська амбулаторія. Там з маленькою дитиною на руках стоїть молода жінка у чорній хустині. Інший малюк, трохи старший, біжить назустріч дещо старшій жінці – вона теж у чорному.

Підійшли, розговорились. Виявилось, загиблий Володимир був кумом її родички. «Але він мені як брат був. Він був дуже хорошим», — зі сльозами на очах промовила молодша із жінок. Розповіла кілька слів про хлопця і дуже просила не зачіпати рідних. Мовляв, їм і так важко. Далі жінки категорично відмовились спілкуватись, і, взявши дітей, зайшли у двері амбулаторії.

Вже два роки тому була трагедія на Великдень. І знову…

Поруч — велика яскрава будівля. Підходимо ближче — сільський клуб і бібліотека. Як тут таке гарне приміщення, набагато більше і сучасніше, ніж у Глещаві, то чому ж місцева молодь їздить розважатись у сусіднє село? Відповідь почули майже одразу – клуб закритий. Карантин. І подітись молоді — нікуди.

Клуб в с. Іванівка

Зайшли до крамниці неподалік. Чоловік за прилавком був не надто багатослівним. Але принаймні спілкуватись з журналісткою не відмовився. Розповів, що і загиблий Володя, і хлопці, які тієї ночі були разом з ним, — хороші. Володимир працював у галузі доставки. Чоловік каже, досі під батьківською хатою його білий бус стоїть, яким посилки розвозив. У футбол гарно грав та мав плани на життя – не судилось. Люди у селі дуже переживають за те, що сталось. Дуже шкодують родину, в яку прийшло горе. Але вголос про це майже не говорять.

• У нас два роки тому – в сусідніх селах, теж на Великдень трагедія сталась, біля ставу побили на смерть чоловіка, — поділився продавець. — От і зараз таке, і знову на Пасху… Біда ходить за тими молодими. Якось неправильно це все…   

Ми й надалі стежитимемо за розвитком цієї справи та повідомлятимемо про все читачів.

 Читайте також

Самозахист чи вбивство: подробиці Великодньої трагедії на Теребовлянщині

За АТОвця Андрія "битимуться" столичні адвокати, які вели справу активіста Стерненка

Товариш атовця, якого підозрюють у вбивстві, розповів деталі трагедії. Побратими стали на його захист

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.