Тернопільське літературне дійство RE:VERB: “Квартет” поетів і музика з мікросхем

Усе відбувалося в одній із кімнат замку. Світло вимкнене, звук приглушений. Молоді люди сиділи просто на підлозі, вкритій килимом. Дехто прикривав очі, аби не розсіювати уваги. Адже дійство було розраховане виключно на слух учасників.

— Так, наче а якійсь паризькій комуні, на підпільних літературних збіговиськах, — ділиться враженнями слухач дійства тернополянин Степан Рисан (21 р.). — Сам для себе вирішуєш, які тексти хороші, а які тут не варто було б зачитувати. Музика також доповнює. Особисто мені найбільше сподобалися вірші Остапа Сливинського. Він, бачу, більш начитаний, та й писати йому вдається так, що справді зачіпає. Але й інші поети теж радували цікавими речами.

Музика ж була негучною, дещо монотонною та спокійною. Одним з інструментів був сконструйований власноруч тернополянином романом Стецем апарат — невелика коробка з кількома світлодіодами, покрита зверху платами і мікросхемами. Коли музикант проводить рукою по світлу цих діодів, колонки видають жорсткий, схожий на тріск звук. Музиканту, котрий грає на цьому інструменті, потрібно лише в такт музиці проводити рукою над інструментом, щоб видобути звук у потрібний час. Таким чином він робить музику, навіть ні до чого не доторкаючись.

— Це, мабуть, єдиний у Західній Україні такий інструмент, зроблений власноруч музикантом, — розповідає учасник гурту Electrostatic Death Ярко Качмарський (24 р.). — Ми дуже ним гордимося, він гарно доповнює музику нашого гурту.

Коли учасники гурту грали на цьому інструменті, по стіні неосвітленої кімнати замку пробігала тінь від руки, відбита світлом діодів апарату. Тінь рухалася в такт музики, що доповнювало атмосферу.

Тоді, як музика гурту була повністю імпровізована і створена саме під тексти поетів, вірші були уже заготовлені заздалегідь, хоча багато учасників свята думали, що поети імпровізували. Багато з почутих у замку віршів були новими, їх не можна прочитати у жодній зі збірок.

Вірші учасників музично-літературного дійства RE:VERB:

Я не знаю, який вогонь підступає сюди.

Чиї речі вже рятують із задимленої кухні.

Десь біжать лосі крізь наповнений тріском ліс, але де?

Не чую, як грають їхні ніздрі, не хочу оплакувати мурах у їхніх розтоптаних містах

У подвір’ях займається розвішана білизна, а я думаю про китайські ліхтарі.

Простіть: Сьогодні я пронісся площею, залитою сонцем, і не помилився напрямком.

Я покинув вас ненадовго, до кінця важкого дня,

Щоб уночі повернутись і проказати у ямку чиєїсь ключиці: люблю

Остап Сливинський (31 р.)

Човен

Дивись — пульсують зірки.

Колодязь відлунює, трава з травою переплітається.

Дивись-надивляйся,

Бо човен хвиля за хвилею досягає берега.

У човні холод на дні, у човні ночі і дні перемішано.

Ти проходиш вздовж берегом, лягаєш на березі, очікуєш.

Колодязь у тебе всередині перехиляється, ти говориш колодязем.

Кажеш: човне, пливи сюди і залий мене холодом, наповни мене часом.

Кажеш: час у мені розшириться, затопить мене, я захлинусь.

Кажеш: човне, я з тобою до моря попливу, залишивши усі береги.

 Богдан-Олег Горобчук (23 р.)

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google