Дистанційка уже поперек горла. А якщо нема іншого виходу, як зробити її союзником і отримувати користь?

Дистанційне навчання — тема, яка останнім часом стала чи не найпопулярнішою. Її лаяли та нарікали, що «все не так» і «толку з неї нуль».

Особливо повстали проти дистанційної форми навчання батьки учнів. Про це свідчать опитування у вайбер-групі на 20minut.ua та на сайті «20 хвилин».

Детальніше читайте Батьки хапаються за голову! У Тернополі стартувала «дистанційка», чи буде з неї толк
— Це ж не навчання, —  стверджує мама шестикласника Іллі пані Ірина. – Толку справді нуль. Ну, відкрив він той комп’ютер, сидить — куняє. Як «смикнув» вчитель — увімкнув мікрофон і щось сказав. А потім приходить до мене і питає, як виконати домашнє завдання — не зрозумів і не почув навіть найелементарнішого. І це в кращому випадку. В інших вчителі просто накидали гору завдань – на два тижні наперед. Як у березні минулого року.   

Реалії такі, що онлайн навчання продовжать

У соцмережах останнім часом це також тема N1 на рівні з драконівськими тарифами на комуналку. Вчителі, особливо старші, нарікають на малу продуктивність праці, навіть коли докладено максимальних зусиль для підготовки до уроку. Якщо ж хтось виступив «за» дистанційне навчання — одразу налітають сотні коментаторів, які готові прихильника дистанційної системи стерти з лиця землі.

• Усім і карантин, і локдаун, і дистанційне навчання поперек горла. Це зрозуміло. Однак, одвічне запитання, —  що робити? – пише Олег Сорочинський. —  Криками і ниттям, що все погано, нічого не зміниш. Не відміниш локдауну і онлайну. Реалії такі, що онлайн навчання буде продовжено. І те, що є вчителі, які роблять хоч щось, щоб вдосконалити цей процес, треба вітати.

Пан Олег поділився, що ще весною минулого року розговорився за дистанційну з хорошою вчителькою. Реальною вчителькою в реальній школі, наголошує чоловік, —  думаючою, розумною, з досвідом.

• За її словами, більшість вчителів не тільки не готові до онлайн навчання, але й нічого не роблять, щоб пристосуватися до нього, —  каже Олег Сорочинський. —   Звідси й навантаження на батьків й решта проколів.

Дистанційна освіта – ворог чи друг? Через режим самоізоляції школи ще весною 2020 року перейшли на дистанційне навчання. Практично відразу і з боку батьків, і з боку вчителів посипалися скарги на незлагодженість системи навчання. Про провал чи успіх дистанційного навчання, мабуть, судити ще передчасно, оскільки цілісна картина буде зрозуміла лише після повного закінчення карантинних заходів.

Краще вчитись дистанційно, ніж ніяк

• Хто і що не говорив би, але потрібно прийняти той факт, що дистанційна форма освіти на сьогоднішній день є, —  каже психолог Тетяна Білінська. —  І краще вчитися дистанційно, ніж не вчитися ніяк. Як правило, дистанційну освіту не приймають ті діти, які взагалі не є цифровими «digital», або ж в іншому випадку мають досвід великого внутрішнього опору батьків, в яких спостерігається високий рівень комп’ютерної тривожності.

Комп'ютерна тривожність (технофобія, технострес) —  стійкий стан емоційно- психічного дискомфорту, що відчувається користувачем під час роботи з комп'ютером, пояснила психолог. За даними досліджень, 29% людей з ентузіазмом використовують можливості комп'ютеризації, 35% — відчувають інтерес до комп'ютерних систем, 15% — байдужі до них, 21% — незадоволені ними.

• Інші дослідники стверджують, що 25% користувачів вражені слабкою комп'ютерною тривожністю, а 5% — комп'ютерофобією, —  поділилась Тетяна Білінська. —  Високий ступінь тривожності може супроводжуватися дратівливістю, головними болями, високим кров'яним тиском, нічними жахами. Для подолання учнями негативного ставлення до комп'ютерних технологій необхідно проаналізувати й усунути причини, що їх породжують.

Що впливає на успішність результатів при дистанційці?

Постійний контакт із комп'ютером породжує ілюзію про необмеженість сили інформаційної техніки, її здатність контролювати все, притупляє або навіть звільняє людину від почуття відповідальності, наголошує психолог. Усе це вчитель має враховувати, впроваджуючи комп'ютерні комунікації у навчально-виховний процес.

• В основному теперішні учні є досить прихильними до комп’ютерної техніки, —  каже Тетяна Білінська. —  Однак, дистанційне навчання докорінно відрізняється від традиційних форм навчання. Адже воно обумовлене тотальним включенням в роботу з використанням комп'ютерних технологій. І треба відзначити, що воно характеризується рядом психологічних особливостей в порівнянні з традиційними формами навчання.

Основна наша мета, щоб дитина добре навчалася, мала хорошу успішність під час дистанційки, була самостійною, не мала страху та інших психологічних упереджень щодо такого навчання. Основними факторами, що впливають на успішність результатів навчання дитини є:

—  особистісні характеристики учнів —  сила волі, наполегливість, загальний рівень інтелекту тощо;

—  наявність пізнавальної мотивації —  встановлення позитивного емоційного контакту із вчителем;

—  наявність різних варіантів постійного контролю знань —  опитування, тест, реферати, доповіді, інтерактивні форми роботи тощо;

—  наявність початкових знань щодо комп'ютерних телекомунікацій, що є технологічною основою дистанційної освіти —  вік учня —  допомога батьків чи інших дорослих.

—  Сьогодні яскраво викристалізувалися ряд проблем: відсутність чіткої, злагодженої взаємодії «трійці»: учні-вчителі-батьки, хоча до дистанційки в них була зовсім інша модель поведінки, —  каже Тетяна Білінська. —  Психолого-педагогічні проблеми комп'ютеризації —  відсутність наявності потрібного технічного забезпечення: комп’ютерних гаджетів, інтерактивних дошок, інтернетзв’язку, відповідних навчальних платформ.

Йдеться і про взаємини між учасниками навчального процесу – зараз немає цілісного розуміння та єдиного алгоритму роботи у взаємодії учень-вчитель-батьки, наголошує психолог.

Втрачається контроль з боку вчителя – він лягає на плечі батьків

• Проблема стосується взаємодії вчителя і учня, —  каже Тетяна Білінська. —  Втрачається контроль з боку вчителя. Педагог повністю не може бачити, що робить учень під час трансляції уроку. Якщо при очному навчанні вчитель може застосувати психологічні прийоми, які переключать або концентрують увагу, то проводячи урок онлайн, такої можливості у нього немає. І в цьому випадку контроль лягає на плечі батьків.

Замість того, щоб під час уроку батьки займалися своєю роботою або домашніми справами, вони змушені контролювати роботу дитини з комп'ютером. Йдеться і про появу психологічних проблем, що виникають в процесі дистанційного навчання. Це —  відсутність психологічної готовності не тільки дітей, але й і у батьків.

• Багатьма фахівцями з нейропсихології зазначено, що тільки 3— 5% учнів від загальної кількості здатні успішно вивчити шкільну програму, —  наголошує психолог. —  Особливо це стосується початкової школи. Велика частина дітей не вміють концентрувати свою увагу, самоорганізовуватися і контролювати всі свої дії. Для деяких дітей відіграє величезну роль особисте спілкування, так як можна відчути емоцію іншої людини. На дистанційному навчанні це неможливо цього зробити.

Окрім цього, не можна відкидати індивідуальні особливості сприйняття дитиною матеріалу. А також вмотивований, пізнавальний та зацікавлений підхід до навчання,  проблему психолого— пізнавальних бар'єрів, емоційний фактор сприйняття навчального матеріалу.

Відключаємо емоції і вмикаємо раціо

• Широке впровадження комп'ютерних технологій в наше життя має психологічні наслідки, —  наголошує Тетяна Білінська. —  Ряд дослідників розглядають комп'ютерні технології як вторгнення у внутрішній світ людини, що супроводжується когнітивними й емоційними порушеннями. При цьому, може відбуватися переоцінка цінностей, перегляд поглядів на світобудову і своє місце в світі.

За деякими прогнозами, незабаром учень буде витрачати до 40% часу на дистанційні форми освіти, приблизно стільки ж —  на очні, а 20% —  на самоосвіту, наголошує психолог.

• Дистанційна освіта має свої як плюси, так і мінуси, —  каже Тетяна Білінська. —  Про мінуси говорять багато. На будь яку проблему потрібно дивитися конструктивно. Якщо говорити про мінуси, то потрібно розуміти, куди ми йдемо «не туди», взяти з цього урок, і подумати, як виправити ситуацію. Люди витрачають дуже багато психологічної енергії та емоцій, щоб смакувати, що робиться не так.

Читайте також Уже навчилися! З понеділка тернопільські школярі йдуть на канікули, що буде далі

Конструктивний підхід полягає в тому, щоб об’єднати спільні зусилля батьків і вчителів, і такою взаємодією допомогти дітям подолати проблеми, які виникають в процесі дистанційного навчання.

• Ця робота —  нелегка, однак пора відключати емоції та включати раціо, —  радить психолог. —  Варто розуміти, що зазвичай вихід із зони комфорту – це можливість набуття нових навичок, досвіду та можливостей як для педагогів, учнів, так і їхніх батьків.

Якщо ж батькам чи дітям самотужки важко подолати упереджене ставлення до дистанційного навчання, варто звертатись до психологів чи інших спеціалістів. Але в жодному разі не можна проблеми ігнорувати чи залишатись сам на сам із ними, наголошує психолог.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.