Дистанційне навчання — тема, яка останнім часом стала чи не найпопулярнішою. Її лаяли та нарікали, що «все не так» і «толку з неї нуль».
Особливо повстали проти дистанційної форми навчання батьки учнів. Про це свідчать опитування у вайбер-групі на 20minut.ua та на сайті «20 хвилин».
Детальніше читайте Батьки хапаються за голову! У Тернополі стартувала «дистанційка», чи буде з неї толк
— Це ж не навчання, — стверджує мама шестикласника Іллі пані Ірина. – Толку справді нуль. Ну, відкрив він той комп’ютер, сидить — куняє. Як «смикнув» вчитель — увімкнув мікрофон і щось сказав. А потім приходить до мене і питає, як виконати домашнє завдання — не зрозумів і не почув навіть найелементарнішого. І це в кращому випадку. В інших вчителі просто накидали гору завдань – на два тижні наперед. Як у березні минулого року.
У соцмережах останнім часом це також тема N1 на рівні з драконівськими тарифами на комуналку. Вчителі, особливо старші, нарікають на малу продуктивність праці, навіть коли докладено максимальних зусиль для підготовки до уроку. Якщо ж хтось виступив «за» дистанційне навчання — одразу налітають сотні коментаторів, які готові прихильника дистанційної системи стерти з лиця землі.
Пан Олег поділився, що ще весною минулого року розговорився за дистанційну з хорошою вчителькою. Реальною вчителькою в реальній школі, наголошує чоловік, — думаючою, розумною, з досвідом.
Дистанційна освіта – ворог чи друг? Через режим самоізоляції школи ще весною 2020 року перейшли на дистанційне навчання. Практично відразу і з боку батьків, і з боку вчителів посипалися скарги на незлагодженість системи навчання. Про провал чи успіх дистанційного навчання, мабуть, судити ще передчасно, оскільки цілісна картина буде зрозуміла лише після повного закінчення карантинних заходів.
Комп'ютерна тривожність (технофобія, технострес) — стійкий стан емоційно- психічного дискомфорту, що відчувається користувачем під час роботи з комп'ютером, пояснила психолог. За даними досліджень, 29% людей з ентузіазмом використовують можливості комп'ютеризації, 35% — відчувають інтерес до комп'ютерних систем, 15% — байдужі до них, 21% — незадоволені ними.
Постійний контакт із комп'ютером породжує ілюзію про необмеженість сили інформаційної техніки, її здатність контролювати все, притупляє або навіть звільняє людину від почуття відповідальності, наголошує психолог. Усе це вчитель має враховувати, впроваджуючи комп'ютерні комунікації у навчально-виховний процес.
Основна наша мета, щоб дитина добре навчалася, мала хорошу успішність під час дистанційки, була самостійною, не мала страху та інших психологічних упереджень щодо такого навчання. Основними факторами, що впливають на успішність результатів навчання дитини є:
— особистісні характеристики учнів — сила волі, наполегливість, загальний рівень інтелекту тощо;
— наявність пізнавальної мотивації — встановлення позитивного емоційного контакту із вчителем;
— наявність різних варіантів постійного контролю знань — опитування, тест, реферати, доповіді, інтерактивні форми роботи тощо;
— наявність початкових знань щодо комп'ютерних телекомунікацій, що є технологічною основою дистанційної освіти — вік учня — допомога батьків чи інших дорослих.
— Сьогодні яскраво викристалізувалися ряд проблем: відсутність чіткої, злагодженої взаємодії «трійці»: учні-вчителі-батьки, хоча до дистанційки в них була зовсім інша модель поведінки, — каже Тетяна Білінська. — Психолого-педагогічні проблеми комп'ютеризації — відсутність наявності потрібного технічного забезпечення: комп’ютерних гаджетів, інтерактивних дошок, інтернетзв’язку, відповідних навчальних платформ.
Йдеться і про взаємини між учасниками навчального процесу – зараз немає цілісного розуміння та єдиного алгоритму роботи у взаємодії учень-вчитель-батьки, наголошує психолог.
Замість того, щоб під час уроку батьки займалися своєю роботою або домашніми справами, вони змушені контролювати роботу дитини з комп'ютером. Йдеться і про появу психологічних проблем, що виникають в процесі дистанційного навчання. Це — відсутність психологічної готовності не тільки дітей, але й і у батьків.
Окрім цього, не можна відкидати індивідуальні особливості сприйняття дитиною матеріалу. А також вмотивований, пізнавальний та зацікавлений підхід до навчання, проблему психолого— пізнавальних бар'єрів, емоційний фактор сприйняття навчального матеріалу.
За деякими прогнозами, незабаром учень буде витрачати до 40% часу на дистанційні форми освіти, приблизно стільки ж — на очні, а 20% — на самоосвіту, наголошує психолог.
Читайте також Уже навчилися! З понеділка тернопільські школярі йдуть на канікули, що буде далі
Конструктивний підхід полягає в тому, щоб об’єднати спільні зусилля батьків і вчителів, і такою взаємодією допомогти дітям подолати проблеми, які виникають в процесі дистанційного навчання.
Якщо ж батькам чи дітям самотужки важко подолати упереджене ставлення до дистанційного навчання, варто звертатись до психологів чи інших спеціалістів. Але в жодному разі не можна проблеми ігнорувати чи залишатись сам на сам із ними, наголошує психолог.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер