Війна змусила змінити країну: як Ніка Коцюк з Тернопільщини здобуває освіту за кордоном
- Ми продовжуємо розповідати історії тернопільських школярів, які стали учнями закордонних навчальних закладів, а також прилаштовувалися до нових умов без знання іноземної мови.
- Цього разу хочемо познайомити вас із 14-річною Нікою Коцюк. До повномасштабного вторгнення дівчина жила у селі Залісці, що в Шумському районі Тернопільщини. Та через постійні тривоги і напружену ситуацію в Україні, вона разом з родиною змушена була переїхати до Польщі.
Закінчила рік з відзнакою
Наразі родина Коцюк проживає у невеликому містечку, що поблизу міста Радом (Польща). Переїзд видався складним, адже незнання мови, відсутність друзів та знайомих вдається взнаки, особливо для підлітків. Одним з найважливіших питань, що постало перед тернополянами після переїзду, – навчання для дітей.
14-річна Ніка Коцюк одразу виявила бажання розпочати навчання у новій країні. Спільними зусиллями знайомих, представників місцевої влади та адміністрації школи все вдалося.
– Ми переїхали наприкінці лютого. Саме Польщу обрали не випадково, наш батько завжди працював тут – був на заробітках. Вперше поріг школи я переступила в середині березня. Взагалі я маю навчатися у дев’ятому класі, оскільки я з іншої країни, то в Польщі мне взяли у восьмий клас. Навчальний рік закінчила разом з польськими дітьми, потім канікули і з вересня ми знову пішли до тієї ж школи. Поступово звикаю, адже потрібно навчатися й отримувати нові знання, але я досі сумую за своїми рідними, друзями, – каже тернополянка.
Враховуючи те, що у містечку, де проживають наші земляки, лише одна школа, то обирати їм було ні з чого. У цій школі навчається понад 400 дітей, але спільну мову з однокласниками вже вдалося знайти.
– У перший день школи нас зустріли дуже тепло та гарно. Однокласники та вчителі – культурні, приємні люди, але як і скрізь, бувають різні ситуації. На мою думку, можна було б не ходити до школи, а вчитися дистанційно. Проте, я хочу отримати більше знань, краще розумітися в темах, тому відвідую всі лекції. Жодних уставів про обов'язкове навчання для переселенців з України немає, все за бажанням, – каже дівчинка.
За майже сім місяців перебування у новій країні Ніка Коцюк поступово подолала мовний бар’єр, більше дізналася про звичаї поляків та потрохи звикає до нової країни. Ба більше, тернополянка завершила минулий навчальний рік з відзнакою.Та без труднощів не обійшлося.
– Найважчим було вивчення мови та навчання польської граматики, але для українців є безкоштовні лекції, де допомагають вивчити польську. На уроках вчителі викладають доступно, всю необхідну інформацію розповідають. Якщо виникають якісь труднощі або щось не зрозумів під час заняття, то можна отримати індивідуальну консультацію. Вони намагаються знайти підхід до кожного. Домашнє завдання завдають так само як і у нас в Україні. Так, тут більше контролю за дітьми, заборона мобільних телефонів. Але мені так подобається ця велика школа, простора спортивна зала. Та і педагоги всі дуже сучасні, вони намагаються якось підлаштовуватися до молодіжних уподобань учнів, – розповідає Ніка.
Я йду до своєї мрії
Наразі українські школярі мають змогу здобувати освіту одразу у двох навчальних закладах. Так, діти дистанційно навчаються у своїх школах, а за бажанням відвідують – ще й за місцем тимчасового проживання. Така можливість доступна навіть для тих, хто через війну виїхав за кордон. Проте 14-річна тернополянка прийняла для себе інше рішення.
– Зараз я навчаюся виключно у польській школі. Таке рішення прийняла для себе не просто так. Я хочу здобути професію саме у вищому навчальному закладі Польщі, а для цього тут бажано навчатися в їх школах і мати польські документи про завершення загальної середньої освіти. А щодо школи у Залісцях, то наші рідні просто забрали мої документи, адже я не з’явилася на навчання і планую залишатися в Польщі. Але наголошую, нас в Польщі ніхто не змушував відвідувати місцеві заклади освіти, це все за бажанням, – розповідає Ніка Коцюк.
Дівчинка переконує, українські учні не мають боятися навчання за кордоном. Звичайно ж, бувають труднощі, але якщо згадати, то вони є скрізь, навіть в рідній школі. Сьогодні весь світ з Україною в серці і розуміють, що наші діти змушені переїхати в інші країни, аби зберегти своє життя. Тож, нічого поганого і страшного у цьому немає. Тернополянка ділиться власними порадами.
– Звичайно ж, вдома краще. Але якщо ви або ваші знайомі планують переїжджати до Польщі, то немає нічого страшного. По-перше, намагайтеся вивчити мову і тоді вам буде куди простіше. Польська мова не така вже і складна, багато слів схожі до наших. По-друге, будьте добрими і відвертими. Це стане у нагоді під час знайомства з новими людьми, – каже вона.
Історії тернопільських школярів вкотре доводять, наша малеча – незламна. Вони пристосовуються до нових умов, вчать іноземні мови і долають всі можливі бар’єри. Українці показують всьому світові, що перешкод для навчання та розвитку немає. І якби не було важко, ми переможемо. А здобуті знання діти використають для майбутньої розбудови нашої країни.
Нагадаємо, за оцінками ООН, з початку повномасштабного російського вторгнення найбільше школярів з України зареєстровано в Польщі — понад 528 тисяч, Німеччині — близько 290 тисяч і Чехії — 70,5 тисяч. В Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині — від 30 до 40 тисяч українських дітей шкільного віку.
Читайте також:
З леґо та капелюхами: як вчительки тернопільської школи розкривають дітям світ знань
Як найкращий вчитель України із Заліщиків Василь Дяків змінив звичайні уроки історії
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
