Партнер рубрики

Біля обласної бібліотеки з’явився пам’ятний знак. Ми дізнались, на чию честь його встановили

Юлія Іноземцева

У Тернополі біля обласної універсальної бібліотеки встановили пам’ятний знак на честь уродженців нашої області, діячів Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Це одна з найдавніших наукових громадських організацій, що відзначає 150-річчя від дня створення.
Офіційне відкриття знаку поки тільки планують.
Ми дізнались більше про цей об’єкт, чиї імена на ньому закарбовані і який внесок Товариство зробило в розвиток української нації.

У центральній частині міста, на бульварі Тараса Шевченка, 23 листопада з’явився новий пам’ятний знак. Він має вигляд фігурної стели із вказаною на ній інформацією. Пам’ятний знак встановили на території Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, неподалік від головного входу.

Директор бібліотеки Василь Вітенко каже – з’явився об’єкт за ініціативи членів Тернопільського осередку Наукового товариства імені Т. Шевченка до 150-ї річниці заснування цієї організації.

– 22 листопада у медичному університеті ми провели велику конференцію про діяльність Наукового товариства імені Т. Шевченка на Тернопільщині. У ній взяли участь майже 200 учасників – вчених, краєзнавців, фахівців у сфері культури з України, США та Польщі, викладачів і студентів з різних вишів Тернополя. Тоді озвучили й те, що біля бібліотеки встановлять монумент. Але офіційного відкриття пам’ятного знаку для громадськості ще не було. Ми просто його поставили, аби люди могли побачити об’єкт. Поки відкриття планується, – прокоментував «20 хвилин» Василь Вітенко.

Відео дня

Кому присвячений пам’ятний знак?

На граніті викарбували імена та прізвища дійсних членів Наукового товариства імені Тараса Шевченка (надалі НТШ – прим. авт), які є уродженцями Тернопільської області й були обрані в організацію до 1940-го року. Це психологи, політичні діячі, філологи, історики, письменники, мовознавці, фольклористи, педагоги, краєзнавці, винахідники тощо. Загалом на камені зафіксували 34 науковців.

– За статутом НТШ, є поділ на звичайних, дійсних та почесних членів товариства. Дійсним можна стати тільки тоді, коли людина збагатила науку серйозними розробками і має відповідну характеристику. Це високий ступінь членства у нашій організації. Для порівняння, сьогодні в Україні є приблизно 3000 членів Наукового товариства імені Тараса Шевченка. З них лише 200 – дійсні, тобто їх доволі мало. У нас на Тернопільщині є орієнтовно 500 членів НТШ, але маємо лише 12 дійсних, – розповідає голова Тернопільського осередку НТШ, академік Михайло Андрейчин.

Товариство, за словами пана Андрейчина, заснували 11 грудня 1873 року. Це одна з найдавніших наукових громадських організацій України, яка у 2023 році відзначає 150-у річницю. Всього вона має п’ять періодів розвитку. На пам’ятному знакові з’явились діячі – уродженці нашої області, які жили й працювали упродовж перших трьох періодів. Це проміжок між 1873 і 1892 руками, від 1913 року і до початку Першої світової війни, а також від 1914 до 1945 року (закінчення Другої світової війни). Ці люди, додає пан Андрейчин, мають багато наукових досягнень і прославили державу.

Встановили знак за кошти меценатів

Ідею встановлення пам’ятного знаку запропонував Михайло Андрейчин, як очільник Тернопільського осередку НТШ. Говорить, що ініціативу підтримали й інші члени товариства. Вважали за необхідне таким чином відзначити річницю створення їхньої організації, яка відіграла важливу роль у створенні української держави і нації. Аби реалізувати ідею, звернулись до ректора педагогічного університету в Тернополі, де на факультеті мистецтв є спеціалізація «Скульптура».

– Автори монументу – завідувачка кафедри образотворчого мистецтва та дизайну Марія Маркович та народний художник, професор кафедри Роман Вільгушинський. Я з ними зустрічався, розповів про своє бачення пам’ятного знаку та показав ескіз. З мистецького погляду, це не є складна робота. Її виготовили пані Марія і пан Роман на факультеті, разом з і студентами-майбутніми скульпторами. Вони втілили в життя те, про що попросило товариство. Тому їхній внесок дуже великий, – зауважує Михайло Андрейчин.

Встановили пам’ятний знак, додає він, за кошти меценатів і членів Тернопільського осередку НТШ. Підтримали ідею встановлення монументу й усі тернопільські національні університети, додає пан Андрейчин.

– Особисто я збирав гроші від добрих людей – меценатів. Значно долучилася міська рада. Це дозволило таки реалізувати нашу ідею. Цей пам’ятний знак не дорогий, – пояснює.

Офіційно відкрити пам’ятний знак біля обласної наукової бібліотеки хочуть якнайшвидше, говорить голова Тернопільського осередку НТШ. Однак, конкретної дати пан Андрейчин наразі не може нам назвати. Пояснює, що слід узгодити захід в різних інстанціях і важко сказати, коли його проведуть.

Історична довідка

За інформацією Михайла Андрейчина на сайті організації, її історія розпочалася зі створення у Львові 23 грудня 1873 року Літературного товариства імені Т. Шевченка. Через 19 років його реорганізували в Наукове товариство імені Шевченка, яке швидко стало всесвітнім центром української науки і культури. На початку ХХ ст. воно фактично виконувало функцію Української академії наук в умовах бездержавності. Ініціаторами організації була група прогресивних діячів і меценатів Наддніпрянщини і Галичини у відповідь на репресії Росії щодо української мови та науки.

Товариство мало три секції: Філологічну, Історично-філософічну та Математично-природописно-лікарську. Активізації його роботи посприяли Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Іван Франко, Іван Верхратський і Володимир Левицький. У різні роки головами НТШ були вихідці з Тернопільщини – видатні вчені Олександр Барвінський, Степан Томашівський, Степан Щурат, Кирило Студинський, Володимир Левицький, багатолітнім секретарем – Володимир Гнатюк, серед дійсних членів – вчені світового рівня: фізики І. Пулюй і О. Смакула, біохімік І. Горбачевський, фізико-хімік Ю. Гірняк, правник С. Дністрянський, історик Микола Кордуба та інші.

НТШ створили власний секретаріат, бібліографічне бюро, музей, придбали два будинки, відкрили власну друкарню, палітурню і книгарню, побудували Академічний дім, який став університетом для студентської молоді. Також започаткували випуск періодики «Записки Наукового товариства імені Шевченка», «Хроніка Наукового товариства імені Шевченка» та праць окремих секцій Товариства і низки часописів. Товариство співпрацювало з-понад 500 науковими установами, товариствами і бібліотеками різних країн. З плином часу воно стало потужною державотворчою організацією, члени якої у своїх працях довели окремішність української мови, історії та етносу.

– Декілька разів тоталітарні режими розганяли Наукове товариство. А найкращих і найбільш активних дійсних членів піддавали репресіям, виселенню і навіть декого розстріляли, як нашого земляка Кирила Студинського. НТШ має колосальні заслуги. Воно науковими методами навело аргументи, що український народ окремий, має багату історію і право на державу. А українська мова – це не якийсь діалект, як нам нав’язували у свій час. НТШ має солідний стаж роботи і багато наукової «продукції», яка прославила Україну за її межами, – завершує Михайло Андрейчин.