Коли як не зараз? Історії тих, хто добровільно пішов допомагати у ковідні відділення

Загалом в області за увесь час пандемії задіяли 1902 медпрацівника. Наразі працюють 1763 медики. Вони надають допомогу хворим на коронавірус у 27 закладах.

Чи є потреба у викладачах та студентах?

У деяких закладах є велике навантаження на лікарів, молодший медичний персонал.

Зокрема, у лікарні швидкої допомоги, де наразі найбільше хворих на коронавірус, директор закладу Ярослав Чайківський під час засідання міського оперативного штабу повідомляв, що найбільша проблема наразі – людський ресурс. Медики також хворіють, і вони виснажені.  

– Найбільша проблема, яка може виникнути найближчим часом – людський ресурс, – розповів директор лікарні. – Медики також хворіють, ми акумулюємо всі сили, щоб надавати допомогу у повному обсязі та на належному рівні. Найбільша потреба в середньому медичному персоналі. Маємо звернутися до медичного університету, медичних коледжів, щоб залучити хоча б студентів старших курсів, які могли б нам допомогти, і в той же час отримати практичні навики.

Читайте також:

Інтерни медуніверситету згодні допомагати із лікуванням хворих на COVID. Чи готові до цього лікарні?

Можуть надати кадри

У медичному університеті повідомили, що вони можуть надати кадри для допомоги лікарям. Це викладачі, студенти старших курсів та інтерни. Однак студенти та інтерни не мають повноважень самостійно приймати будь–які рішення.

– Тернопільській національний медичний університет готовий допомогти практичній охороні здоров’я у наданні медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною інфекцією COVID-19, – розповів проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи ТНМУ, професор Степан Запорожан. – З числа працівників професорсько-викладацького складу, які займаються лікувальною роботою на терапевтичних кафедрах університету та кафедрі анестезіології і реаніматології, таке бажання виявили 80 осіб.

В університеті кажуть – якщо ці викладачі будуть залучені для лікування хворих на коронавірус, це не вплине на навчальний процес.

– Щодо лікарів-інтернів, то вони згідно з чинним законодавством, не мають права самостійно надавати медичну допомогу, а лише працювати під керівництвом лікаря, – каже Степан Запорожан. – Допомагати в медичних закладах зголосилися понад 25 лікарів-інтернів терапевтичного профілю. Студенти можуть виконувати тільки волонтерську роботу у формі виконання функцій середнього медичного персоналу (медсестра, медбрат). І лише студенти старших курсів (3-6 курси). Студенти 1-2 курсів можуть допомагати тільки під час транспортування пацієнтів чи виконувати іншу технічну роботу. 

Готові допомагати лікарям

Ми поспілкувалися з викладачами медичного університету, які самі виявили бажання при необхідності долучатися до лікування.

Завідувачка кафедри педіатрії, доктор медичних наук, вчена у галузі педіатрії Галина Павлишин готова долучатись до лікування хворих на коронавірус. Вона каже – студенти та інтерни також зможуть отримати цінний досвід. Залучення викладачів та студентів до роботи в лікарнях – звичайна практика. Багато викладачів – практикуючі лікарі, які працюють у лікувальних закладах, ведуть пацієнтів чи надають консультації. А студенти регулярно проходять практику в лікарнях.

– Це абсолютно нормальна практика, – розповідає Галина Павлишин. – Я до цього ставлюсь позитивно, і сама беру участь. Студенти – майбутні лікарі. Вони мають знати, що це таке. Безцінний досвід. Це і засоби захисту, і спостереження за пацієнтами. Студенти самі не можуть приймати рішення в лікуванні, але вони можуть бачити як працюють лікарі. Навіть якби в нас не було коронавірусу, студенти ходять до пацієнтів на практику. Там вони їх опитують, виконують свої завдання та обговорюють з викладачами. Наразі навчання дистанційне. Примусово залучати студентів до цієї роботи ніхто не має право – це повністю добровільні рішення. Студент фактично стає помічником лікаря. Він може і допомогти пацієнту. Це зменшить навантаження на медпрацівників.

Дистанційне навчання – не навчання

Відомий український інфекціоніст, доктор медичних наук Василь Копча – викладач медичного університету. Він з перших днів пандемії займається лікуванням хворим. 

– Ми спостерігаємо катастрофічне погіршення епідситуації, – розповідає професор. – Лікарі такі ж люди, які також хворіють. Через це є різка нестача персоналу. Це є в усіх клініках і в усіх відділеннях. Це не лише інфекційні відділення, а і терапія, гінекологія, хірургія. З педіатрією трохи легше, бо діти хворіють менше. Враховуючи те, що студенти та інтерни зараз на дистанцій формі навчання – їх можна залучати для допомоги. Бо дистанційна форма навчання – це не навчання. Я не можу віддалено показати студенту, як і що треба робити. Думаю, що логічно залучати до роботи в ковідних шпиталях інтернів. У такий спосіб можна хоча б частково компенсувати нестачу кадрів. Також інтерни отримають практичні навички для роботи з хворими в цілому. Бо нам з ковідом доведеться жити. Він вже «прописку» отримав назавжди. Тому позбутися від нього не вдасться. Тому інтернів залучати треба.

Ба більше, інтернів вже залучають до роботи з хворими на коронавірус.

– Я їжджу по консультаціях, і бачу, що в районах інтерни вже залучені до роботи в ковідних відділеннях, – розповідає професор. – Щоправда, на них покладають більше «паперової» роботи – вони пишуть історії хвороб. Але вони теж перебувають в осередку. Я за те, щоб вони одягали захисні костюми, йшли разом з лікарем та дивились хворих. Бо коли, як не зараз, вони цьому навчаться. Я їх дистанційно цьому ремеслу не навчу. Тут треба бачити та пробувати на практиці. Інтернів інфекціоністів дуже мало. Сімейників найбільше, і їх треба залучати в першу чергу. Але лікар будь–якого фаху зіштовхується з хворими на коронавірус. Інфікуються люди з іншими супутніми хворобами. Тому ця хвороба об’єднує всі фахи. І інтерни будь–яких спеціальностей з такими хворими будуть стикатися, а отже ,і навички вони ці отримати повинні.

Звичайно, не всі студенти та батьки підтримують такі ініціативи. Однак примушувати когось працювати з хворими на коронавірус ніхто не має права.

– Я розумію, що батьки можуть бути проти, адже буть–який батько чи мати буде переживати за свою дитину. Але якщо людина добровільно обрала цей фах та одягнула білий халат – то коли, як не зараз? Ми часто порівнюємо пандемію з воєнними діями та передовою. Тут більше поезії, ніж реалії. Але хто, як не молоді, майбутні спеціалісти можуть зараз допомогти? Я вам скажу, що в багатьох інших країнах вже пішли цим шляхом. Стосовно студентів – молодші курси не можуть ще надати якоїсь фахової допомоги. Але от студенти старших курсів та інтерни це можуть.

А як вважаєте ви, чи варто залучати студентів та інтернів до ковідних відділень? Пишіть у коментарях!

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google